10.5. Ціноутворення на підприємстві

Розрахунок собівартості продукції дозволяє визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Зниження собівартості є важливим Чинником збільшення виручки від реалізації.

Прямий вплив на розмір виручки справляє рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропозиція на ринку.

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія тощо).

Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад, хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому, державою встановлюються індикативні ціни - мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозиції за домовленістю сторін - постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити наступним чином:

Ц₁ = С + П, (10.9)

де Ц₁ - ціна продукції (ціна виробника продукції);

С - собівартість продукції;

П - прибуток.

Ц₂ = С + П + ПДВ, (10.10)

де Ц₂ - ціна продукції з податком на додану вартість;

ПДВ - податок на додану вартість.

Ц₃ = С + П + АЗ + ПДВ, (10.11)

де Ц₃ продукції з акцизним збором і податком на додану вартість;

АЗ - акцизний збір.

Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за формулою:

Ц₄ = С + П + АЗ+ПДВ + ТН, (10.12)

де Ц₄ - роздрібна ціна продукції;

ТН - торгова націнка.

10.6. Прибуток та рентабельність

Прибуток - це підсумковий показник фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання.

Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. Прибуток виступає як форма прояву вартості додаткового продукту, що є об'єктивною основою її існування.

На формування прибутку підприємства впливають результати його роботи, сфера діяльності, галузь господарства, встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

З метою визначення суми прибутку підприємства розрізняють прибуток від:

- реалізації товарів, продукції;

- надання послуг;

- використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результатом яких є отримання відсотків, дивідендів.

У залежності від виду діяльності розрізняють прибуток від:

- звичайної діяльності;

- надзвичайної діяльності;

- операційно діяльності;

- фінансової діяльності

- інвестиційної діяльності.

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають унаслідок її проведення.

Надзвичайна подія (діяльність) - подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства та стосовно якої не очікується періодичне повторення або повторення в кожному наступному звітному періоді (пожежа, стихійне лихо). Відшкодування збитків унаслідок таких подій здійснюється за рахунок страхового відшкодування та з інших джерел.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної чи фінансової, тобто діяльність, яка забезпечує основну частку доходу та пов'язана з виробництвом, реалізацією продукції й іншими взаємовідносинами, що виникають у процесі її здійснення.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру й складу власного та позикового капіталу підприємства.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів та фінансових інвестицій, які Не є складовою еквівалентів грошових коштів, тобто діяльність, пов'язана з придбанням та продажем довгострокових (необоротних) активів і короткострокових (поточних) фінансових інвестицій.

Загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності, отримана як на території України, так і за її межами є балансовим прибутком підприємства.

Прибуток до оподаткування включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, прибуток від орендних (лізингових) операцій, а також прибуток від позареалізаційних операцій.

Саме балансовий прибуток є джерелом сплати податків та платежів до бюджету.

Прибуток, що залишається після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а вони, в свою чергу, розподіляють його за напрямами використання на власний розсуд.

Незважаючи на те, що прибуток характеризує економічний результат, отриманий як наслідок діяльності підприємства, усе ж більшість аспектів здійснення його виробничо-господарської діяльності оцінити досить складно. Аналізуючи результати виробничо-господарської та фінансової діяльності, використовують систему відносних показників, а саме показників рентабельності, які характеризують ефективність отриманих результатів.

Методичний підхід до обчислення всіх різновидів рентабельності є однаковим, тобто в чисельнику розрахункової формули завжди ставиться одержаний (очікуваний) валовий або чистий прибуток, а в знаменнику - вартість відповідних видів ресурсів (витрат ): виробничі фонди, сукупні активи, власний (акціонерний ) капітал, валові витрати, собівартість окремих виробів.

Отже, виробничими фондами підприємства є виражені у вартісній формі засоби виробництва, що включають: основні фонди; оборотні фонди; фонди обігу. Основні фонди піддаються фізичному та моральному зносу, відшкодування якого здійснюється шляхом амортизації. Повноцінний кругооборот фондів охоплює три стадії і зазнає трьох послідовних перетворень своєї форми: грошова, продуктивна, товарна. Здійснення господарської діяльності передбачає існування витрат виробництва, тобто витрат ресурсів на виготовлення товарів і послуг, виражені в грошовій формі, якими необхідно управляти з метою оптимізації та мінімізації.

Витрати ресурсів (сировини, матеріалів, палива, знос і робочої сили) на виготовлення товарів і послуг, виражені в грошовій формі являють собою витрати виробництва. Економічні ж витрати - це сукупність зовнішніх (явних, або грошових) та внутрішніх витрат. Основними шляхами зменшення витрат та, відповідно, собівартості є використання позитивного ефекту масштабу; підвищення ефективності використання основних фондів; застосування прогресивних технологій; спеціалізація і кооперування виробництва.

Питання для повторення.

Підприємство як первинна ланка економіки. Функції підприємства. Види підприємств та їх об єднання. Сучасна фірма. Домогосподарства. Капітал. (фонди) як матеріальна основа індивідуального відтворення. Кругооборот і оборот капіталу. Знос основних фондів. Амортизація. Час виробництва і робочий період. Витрати і доходи підприємства. Прибуток. Рентабельність.

Тестовий логічний тренінг