10.3. Сутність витрат виробництва та їх види

Головний мотив діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах - максимізація прибутку. Реальні можливості реалізації цієї стратегічної цілі завжди обмежені витратами виробництва та попитом на продукцію, що випускається. З огляду на те, що витрати - це основний обмежник прибутку і одночасно головний фактор, що впливає на обсяг пропозиції, прийняття рішення керівництвом підприємства неможливе без аналізу існуючих витрат виробництва та їх величини на перспективу.

У економічній теорії та господарській практиці існують різні підходи до визначення витрат виробництва та їх класифікації.

Витрати виробництва - витрати ресурсів (сировини, матеріалів, палива, робочої сили) на виготовлення товарів і послуг, виражені в грошовій формі.

Напрямки, за якими ведеться облік витрат, у загальному вигляді можна розділити на три категорії:

1. Інформація про витрати для визначення собівартості та прибутку підприємства.

2. Дані про витрати для прийняття короткострокових рішень.

3. Відомості про витрати для контролю і регулювання.

У західній економічній літературі проблема витрат виробництва розглядається з інших позицій. Основою теорії витрат виробництва є феномен обмеженості економічних ресурсів та можливості їх альтернативного використання. На думку учених-економістів, витрати виробництва щодо окремого підприємства можна поділити на економічні витрати та бухгалтерські витрати.

Економічні витрати - це сукупність зовнішніх (явних, або грошових) та внутрішніх витрат.

Бухгалтерські витрати. - це сукупність зовнішніх (явних, або грошових) витрат.

Зовнішні витрати є грошовими платежами постачальникам ресурсів: оплата сировини, матеріалів, палива, заробітна платня, амортизаційні відрахування тощо

Внутрішні витрати підприємства мають неявний, імпліцитний характер. Вони відбивають використання у виробництві

ресурсів, які належать власникам підприємства: земля, приміщення, особиста праця, нематеріальні активи, за які це підприємство формально не платить.

Поняття економічних витрат є загальноприйнятим; бухгалтерські - розраховуються на практиці: під час підрахунку реальної, суми витрат, прибутку, що оподатковується, тощо.

За принципом залежності витрат від обсягів виробництва розрізняють:

Постійні витрати (FC) - це витрати, що є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах (витрати на опалення, освітлення, амортизаційні відрахування, утримання управлінського персоналу, охорону, виплату відсотків за позиками, рентні платежі тощо).

Змінні витрати (VC) - це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна поділити на пропорційні та непропорційні.

Пропорційні - це витрати, розмір яких перебуває в пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції).

Непропорційні, у свою чергу, поділяються на прогресуючі та дегресуючі.

Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу аналізувати залежність витрат і прибутку від обсягу виробництва при виборі варіантів проектних і планових рішень. При цьому доцільно користуватись графічним зображенням. На рис. 9.2 показана динаміка витрат і виручки від продажу продукції.

У межах короткострокового періоду виробничі потужності фіксовані, тому мають місце постійні та змінні витрати. У межах довгострокового періоду постійні витрати не мають місця (рис. 10.3).

Рис. 10.2. Динаміка витрат (В)