24. Корпорація - це:

а) тимчасове статутне об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети;

б) статутне об'єднання підприємств промисловості, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від групи підприємців;

в) договірне об'єднання господарських суб'єктів на основі інтеграції виробничих і комерційних інтересів для сумісної підприємницької діяльності як єдина юридична особа.

25. Корпорації властиві такі риси:

а) сполучення професій і низькі витрати;

б) недоступність вигод від спеціалізації виробництва;

в) гнучкість і оперативність дій;

г) поділ функцій власності, управління і контролю.

26. Обмежена відповідальність за результати діяльності, можливість використання ефекту масштабу, широкі можливості залучення капіталу - це:

а) недоліки індивідуального підприємництва;

б) недоліки партнерства;

в) недоліки корпорації;

г) переваги корпорації.

27. Які головні групи елементів включає система управління сфера суспільної практики:

а) механізм, структуру, процес управління та розвиток управління;

б) механізм, структуру, функції та методи управління;

в) технологію, принципи, структуру та процес управління;

г) організацію, кадри, структуру, розвиток управління.

28. До фундаментальних елементів механізму управління не належать:

а) принципи;

б) методи;

в) функції;

г) цілі.

29. Найбільш характерні сучасні тенденції розвитку підприємництва:

а) посилення монополізації виробництва і реалізації продукції;

б) наявність тіньового бізнесу, зрощування влади і власності;

в) інноваційність, інформативність, гуманність, екологічність;

г) економічна культура, всебічний розвиток особистості.

30. До нових видів підприємницької діяльності відносяться:

а) виробництво конкурентоздатної продукції;

б) надання послуг в соціально-культурній сфері;

в) венчурна діяльність, інжиніринг, лізинг, франчайзинг;

г) підготовка висококваліфікованих кадрів з менеджменту і маркетингу.

Тема 10. Капіталу. Витрати виробництва і прибуток

10.1. Сутність капіталу. Сучасні західні економісти про капітал.

10.2. Виробничі фонди, їх кругооборот та оборот.

10.3. Сутність витрат виробництва та їх види.

10.4. Собівартість продукції та шляхи її зниження.

10.5. Ціноутворення на підприємстві.

10.6. Прибуток та рентабельність.

Поняття « капітал» та «витрати» досить поширені в економічній теорії та практиці. Проте понад два століття між економістами триває полеміка щодо їх сутності та змісту. Незмінною залишається лише наступна істина «Капітал боїться відсутності прибутку..., як природа боїться порожнечі..., забезпечте 10% і капітал згодний на будь-яке застосування, при 20% він стає жвавим, при 50% - позитивно готовий зламати собі голову, при 100% - зневажає всі людські закони, при 300% немає такого злочину, на яке він не ризикнув би, хоча б під страхом загибелі».

10.1. Сутність капіталу. Сучасні західні економісти про капітал

У повсякденному житті люди постійно оперують поняттям «капітал», вкладаючи в нього різний зміст. Первинне значення цього слова походить від лат. слова «capitalis» - головний. Першу спробу наукового аналізу капіталу зробив Аристотель. Він увів поняття «хремастика» (хрема - майно, володіння), розуміючи під нею мистецтво забезпечення достатку, або діяльність, спрямовану на накопичення багатства, отримання прибутку, вкладення і накопичення капіталу. Оскільки в античному світі важливу роль відігравали торговельний та грошовий (лихварський) капітали, то метою торговельної діяльності було безмежне накопичення багатства, постійне збільшення капіталу.

Капітал - виробничі відносини (не засоби виробництва, гроші) між власником та найманими працівниками, за яких знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості служать знаряддям експлуатації, привласнення частини.

Класики буржуазної політичної економії А.Сміт та Д.Рікардо ототожнювали капітал з накопиченою працею, запасом (машин, інструментів, сировини, одягу, їжі, грошей тощо). Щоправда, А.Сміт до капіталу відносив лише ту частину запасів, що призначена для подальшого виробництва і приносить дохід. Загалом, А.Сміт та Д.Рікардо зробили крок назад порівняно з Аристотелем, з'ясовуючи сутність капіталу.

Більшість сучасних західних науковців спрощено тлумачать сутність цього поняття. Так, американський економіст Г.Манків стверджує, що капітал - це знаряддя, які використовують працівники: підйомний кран для будівельника, калькулятор для бухгалтера.

Між поглядами сучасних західних економістів і класиків буржуазної політекономії існують певні відмінності. Сучасні вчені, розкриваючи сутність капіталу, поглибили його матеріально - речовий зміст, розширивши уявлення про межі запасів, накопиченої праці, включили до нього комп'ютери тощо. Ці науковці отримання доходу пов'язують не лише з названими речовими факторами виробництва, а й з особистісними, людськими факторами. Речові фактори отримали-назву фізичного капіталу, а людські - людського капіталу. Останній охоплює набуті знання, навички, енергію людей, а інвестиціями в людський капітал називають витрати на здобуття освіти, інформації, кваліфікації, на підтримку здоров'я, виховання дітей тощо. Прихильники концепції «людського капіталу» вважають, що до нього належить навіть особиста чесність у ділових контактах. Окремі західні науковці ототожнюють капітал із грошима, з фінансовими ресурсами, а також із часом, який при цьому розглядається як окремий фактор виробництва, що створює дохід.

Позитивним у наведених поглядах при з'ясуванні сутності капіталу є всебічне розкриття матеріально - речового змісту категорії, пов'язування капіталу з різними факторами виробництва, з процесом отримання доходу.

К.Маркс, розглядаючи матеріально - речову структуру капіталу, зазначав, що він утворюється зі знарядь праці, сировини, засобів до існування, матеріальних продуктів, певної суми товарів» мінових вартостей. Він також розглядав капітал як накопичену працю, як відношення уречевленої праці до живої. Сучасні західні науковці повніше, ніж К.Маркс і Ф.Енгельс, розкрили матеріально - речову структуру капіталу. Однак вони не доповнюють цей аспект категорії «капітал» характеристикою його суспільно - економічної форми, не розглядають дію певного фактора в органічному взаємозв'язку з відносинами економічної власності між людьми. Західним науковцям притаманний однобічний, метафізичний, а не всебічний, діалектичний підхід до аналізу сутності цієї категорії. Це певною мірою і позаісторичний підхід, оскільки стверджується, ніби капітал існував у всіх суспільно - економічних формаціях. Зокрема, вони вважають, що лук і стріла в руках мисливця за первіснообщинного ладу були капіталом. Даючи таке тлумачення сутності капіталу, ці вчені абстрагуються від поняття «наймана праця», від суперечності між власниками засобів виробництва і безпосередніми виробниками, які здебільшого позбавлені таких засобів і для того, щоб прогодувати себе і членів своєї сім'ї, змушені продавати таким власникам свою робочу силу.

Таким чином, «капітал» - це складна та багатогранна економічна категорія, яка:

- виражає відносини між власником капіталу та найманим робітником;

- є вартістю, що приносить додаткову вартість;

- є самозростаючою вартістю.