Тема 8. Структура та інфраструктура ринку.

8.1 Критерії класифікації ринків та їхня структура.

8.2 Соціально-економічна характеристика елементів ринку та умови їх формування в Україні.

8.3 Ступінь та основні елементи інфраструктури.

8.1 Критерії класифікації ринків та їхня структура

Критерії класифікації ринків. Структура ринку.

Критерії класифікації ринків. Термін «критерій» означає певну ознаку, на основі якої здійснюється оцінка та кваліфікація різних економічних явищ і процесів.

Найважливішим об'єктом ринку в політекономічному аспекті за умов капіталізму є робоча сила. Це зумовлене, по-перше, тим, що даний товар, його споживча вартість є єдиним джерелом вартості, а отже, додаткової вартості. По-друге, залежно від цього формується величина ринку на товари і послуги, на засоби виробництва.

Наступним за значенням в економічній системі капіталізму з погляду відносин безпосереднього виробництва (принцип примату виробництва) є ринок засобів виробництва або ринок капіталу - за класифікацією західних економістів. Це зумовлене тим, що для виробництва товарів і послуг необхідне поєднання (техніко-економічне та соціально-економічне) робочої сили із засобами виробництва, від якого залежить тип суспільного способу виробництва, зміст соціально-економічної формації. Відносини економічної власності щодо вторинного привласнення (у сфері обміну) засобів виробництва виникають і розвиваються між різними групами класу капіталістів, капіталістами і державою. Опосередковано у них беруть участь і наймані працівники через купівлю цінних паперів.

Водночас, з погляду ємності ринку важливу роль щодо ринку засобів виробництва відіграє ринок товарів і послуг (без урахування ринку робочої сили, яка теж є специфічним товаром).

Для обслуговування названих вище ринків необхідний ринок грошей і валюти, або фінансовий (у вузькому значенні грошовий ринок, ринок позичкових капіталів, передусім короткотермінових позичкових капіталів). Суб'єктами відносин економічної власності на цьому ринку є різні групи капіталістів і, насамперед, банкіри, а також держава і широкі верстви населення.

Наступним за значенням е ринок цінних паперів. Об'єктами цього ринку є акції, облігації, купони до облігацій, векселі, чеки, депозитні сертифікати, коносаменти, варанти (складські свідоцтва) та ін. Відносини вторинного привласнення на цьому ринку виникають між різними групами капіталістів, ними і державою (з приводу купівлі-продажу державних облігацій), частиною найманих працівників і власниками акціонерних компаній (щодо купівлі-продажу акцій та облігацій) та ін.

Важливу роль у розвинених країнах світу відіграє ринок нерухомості - житла, дач, землі (хоча земля належить водночас і до ринку засобів виробництва) та ін. Суб'єктами цього ринку є різні верстви населення (якщо йдеться про житло), фермери і капіталісти-землевласники, держава.

Серед найновіших об'єктів ринку важливу роль відіграють винаходи, патенти, ліцензії, раціоналізаторські пропозиції, "ноу-хау" тощо, які у своїй сукупності формують об'єкти інтелектуальної власності. Суб'єктами цих відносин є різні групи капіталістів, дрібні винахідники, наймані працівники найвищої кваліфікації, венчурні компанії, держава. Цей ринок в економічній літературі називають ринком інновацій.

Від часу розгортання інформаційної революції найновішим об'єктом власності стала інформація. Суб'єктами цього ринку залежно від виду інформації є великі теле- і радіокомпанії, держава, суб'єкти підприємницької діяльності, різні види бірж та ін.

Певну роль серед об'єктів власності у розвинених країнах світу відіграє і ринок золота.

Сукупність усіх суб'єктів ринку можна об'єднати у такі основні групи: продавці, покупці, посередники (поміж покупців), державні установи (різні гілки державної влади) та організації.

За географічними ознаками виділяють місцевий, регіональний, національний, міжнародний регіональний (наприклад в ЄС) та світовий ринки.

Одним із критеріїв структуризації ринку е його поділ на ринок готової продукції та ринок замовлень (у тому числі державних, торговельних організацій).

Крім того, виділяють організаційно-функціональну структуру, що містить контрактну систему закупівель: систему бірж, ярмарків, виставок та інших посередницьких структур зі збуту товарів; прямі зв'язки між виробниками і збутовими організаціями (без посередників), між виробниками і споживачами; маркетинг, рекламу та ін.

Структура ринку. Структура ринку як економічна категорія виражає комплекс внутрішніх стійких економічних зв'язків та відносин між основними видами ринків та елементами і компонентами у межах кожного з них, які як закони визначають їхній розвиток у сфері обміну.

Поняття структури ринку в політекономічному аспекті означає комплекс відносин економічної власності між суб'єктами, що уособлюють основні види ринків, а також між суб'єктами в межах окремих ринків.

Загалом між різними типами та видами ринків, їхніми суб'єктами встановлюються складні прямі й опосередковані зв'язки, на основі яких формуються закони розвитку і функціонування сучасного регульованого ринку.