Тема 7. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва.

7.1. Сутність ринку та основні умови його ефективного функціонування

7.2. Механізм ринкового функціонування

7.3. Поняття еластичності

7.4. Суть конкуренції та її роль в ринковій економіці

7.1 Сутність ринку та основні умови його ефективного функціонування

Існують різні підходи до визначення поняття ринку:

• обіг, організований за законами товарного виробництва та обігу, сукупність відносин товарного і грошового обігу;

• сукупність умов, що забезпечують реалізацію валового національного продукту;

• сфера товарного обігу, сукупність актів купівлі та продажу, де взаємодіють пропозиція товарів, платоспроможний попит, де формуються ціни на товари (послуги) та багато іншого;

• система товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача. Вживаються також визначення поняття "ринок", які відображають різні підходи до цього явища. Тут можна виділити такі напрямки:

• ринок як умовний простір, тобто ринок - місце, де відбуваються акти купівлі-продажу товарів (послуг);

• ринок як механізм, що сприяє встановленню певних відносин між покупцем і продавцем;

• ринок як відносини з приводу купівлі-продажу товарів (послуг).

Очевидно, що кожне з цих визначень правильне, але в той же час вони містять в собі загальні риси цього складного економічного явища і підкреслюють окремі із цих рис. Тож у широкому розумінні цього поняття ринок являє собою як сферу товарного, так і нетоварного обігу, всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі та продажу товарів, причому найрізноманітніших (від засобі виробництва, предметів споживання, послуг, капіталів до робочої сили, інформації тощо), де попит і пропозиція взаєморегулюють одне одного. Саме за допомогою ринку вони здійснюють рух, відтворюються за законами товарного виробництва та обігу.

Функції ринку

Ринок виконує різноманітні функції в економіці, що зображено на рис.7.1

Рис. 7.1 Роль ринку в економіці

Умови існування ринку

Ринок формується в процесі становлення та розвитку товарного господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами виникнення товарного господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ праці та наявність економічно відособлених, економічно незалежних товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві окремих товарів або наданні послуг. Це суттєво відрізняється від ринку вільної конкуренції насамперед тим, що передбачає активне втручання держави за допомогою економічних важелів, які в свою чергу, забезпечені підтримкою права, у економічні процеси суспільства (насамперед у сфері фінансово-кредитної та грошової політики, політики оподаткування, інвестування та ін.), а також формування політики соціального захисту малозабезпечених верств населення. Цивілізований сучасний ринок не допускає зрівнялівки та утриманства. Ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їх рівноправність з приводу купівлі-продажу, розвиток системи горизонтальних зв'язків, в т.ч. зовнішньоекономічних; добропорядну, сумлінну конкуренцію, а також переважно вільні ціни. Багато залежить від ступеня правового забезпечення ринкових відносин, існуючого механізму реалізації правових норм та правової культури в суспільстві.

До умов, які необхідні для розбудови, ефективного функціонування та по дальшого розвитку ринку, слід віднести:

• наявність у суспільстві плюралізму (множини) форм власності, у тому числі обов'язково приватної, яка дозволяє найбільш повно реалізувати інтереси суб'єкта цієї форми власності;

• рівність всіх форм власності перед законом і однакову їх захищеність;

• свободу підприємництва, яка передбачає, що господарюючий суб'єкт має право обирати будь-яку (в межах чинного законодавства) форму діяльності, придбати економічні ресурси і здійснити виробництво із цих ресурсів певних товарів (послуг) на свій розсуд, а також реалізувати ці товари (послуги) за своїм бажанням;

• свободу вибору, тобто, свободу власника ресурсів (виробника) розпоряджатися ними, а споживача - власника грошей - вільно купувати товари (послуги), які він вважає доцільними для задоволення своїх потреб;

• наявність особистого інтересу, який є рушійною силою ринку і спрямований на те, щоб господарюючий суб'єкт мав змогу мінімізувати витрати, максимізувати прибуток, а споживач - придбати певний товар (послугу) за найнижчою ціною. Саме завдяки особистому інтересу виробники і споживачі реалізують свій вільний вибір;

• впровадження механізму конкуренції, що означає, по-перше, наявність на ринку великої кількості незалежних продавців і покупців будь-якого продукту або ресурсу і це не дозволяє їм суттєво вплинути на ринкову ситуацію, а відповідно і на ціну товару (послуги); по-друге, конкуренція означає також свободу для покупців і продавців виходити на ті чи інші ринки і залишати їх. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, яка життєво важлива для того, щоб економіка надовго зберігала ефективність і могла адаптуватися до змін, уподобань споживачів, технологій або пропозиції ресурсів;

• постійний і досить жорсткий контроль з боку держави за процесом монополізації виробництва та обігу, неухильне вживання антимонопольних заходів, бо ринок, як вже зазначалося, може функціонувати лише за умов конкурентного середовища;

• здійснення регулювання тих сфер життєдіяльності суспільства, які виходять за межі можливостей окремих (навіть найбільш потужних) суб'єктів підприємницької діяльності - структурна, інвестиційна, кредитна, соціальна політика, грошовий обіг, оподаткування, охорона навколишнього середовища та ін.;

• наявність розвинутої структури та інфраструктури ринку;

• створення досить надійної та відрегульованої системи правового захисту ринкових відносин.

Суб'єкти ринкової економіки

Суб'єктами ринкової економіки можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності. Щодо останніх, то світова практика нагромадила значну кількість різних форм господарювання, які водночас є господарськими суб'єктами. Зокрема, йдеться про такі організаційно-господарські форми, як індивідуально-трудова діяльність; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; малі підприємства; корпорації, об'єднання, господарські товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства.

Найпоширенішими є три основні форми підприємництва (бізнесу): одноосібне володіння, товариства, корпорації. Узагальнюючим для всіх цих форм є поняття фірми, тобто всі вони є юридичними особами, суб'єктами ринкової економіки.

В останні десятиліття суттєво змінилася роль певних суб'єктів господарського життя. Технологічні зрушення у виробництві значно зменшили можливості й переваги великосерійного виробництва, гігантських підприємств та об'єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих форм господарювання, так званих малих підприємств, суттєво зросла. В результаті в країнах з розвинутою ринковою економікою питома вага суб'єктів малого бізнесу та підприємницької діяльності стрімко зростає. У США, наприклад, функціонує понад 15 млн. малих фірм, тобто близько 80 відсотків усіх підприємницьких організацій.

Структура ринку

Ринкова економіка характеризується тим, що вона проникає в усі сфери народного господарства і в усі регіони держави. Цю властивість можна назвати всезагальністю ринкових відносин.

Вся економіка перетворюється на сукупність ринків, які розрізняються тільки ступенем, мірою, глибиною проникнення ринкових відносин в окремі частини господарської системи. Ринок у вигляді ринкових відносин проникає в усі клітинки економічного організму.

Тобто, ринок як система економічних відносин має власну структуру («структура» в перекладі з латинської - побудова, розміщення). Наявність такої структури, а також інфраструктури як вже відзначалося вище, є однією з неодмінних умов нормального функціонування ринку.

Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає дисбаланс: не вистачає певної групи товарів споживання з одного боку, і виникає перевиробництво - з іншого. Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші його механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує тим самим диспропорції в економіці та у сфері обігу. Так відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Самостійність останніх залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення на неї цін, укладення договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична і фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби

Рис. 7.2 Структура ринків

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва. Саме торгівлі, а не розподілу. Лише вона сприяє певній зацікавленості підприємств у ефективному використанні матеріально-технічних ресурсів, спонукає вивчати та прогнозувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення при зміні кон'юнктури.

Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об'єктами, то на ній збудовані, в тому числі житловими будинками. Суб'єктами цього сегмента ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об'єкти нерухомості як для особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для сільськогосподарської діяльності, приміщення для офісу тощо). Нерухомість як товар мас ряд відмінностей від решти товарів, а само:

• це об'єкт довгострокових інвестицій (в землю, будівлі, житло можна вкладати капітал, підвищуючи таким чином його вартість);

• передасться у спадщину майбутнім поколінням;

• займає певний простір і вказує на місце його знаходження, умови проживання.

Ринок науково-технічних розробок та інформації включає науково-технічну продукцію, технічні засоби інформації, інформативні системи. Цей сектор ринку обслуговує всі сфери людської діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національне багатство країни, підвищити добробут громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Цим визначається місце ринку науково-технічних розробок та інформації у суспільно-економічному житті.

Особливе місце у цьому сегменті ринку у сучасному світі належить новим інформаційним технологіям і комп'ютерам. Не виключено, що у XXI ст. люди робитимуть покупки через систему «Інтернет», використовуючи для цього комп'ютер, який стане такою ж невід'ємною складовою життя людей, як сьогодні телефон.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки і включає кредитний ринок і ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств і організацій, істотного розширення можливостей пошуку необхідних фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку.

Ринок праці (робочої сили) є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму.

Об'єктом купівлі-продажу робоча сила стає за умов існування, з одного боку, вільного вибору професії або виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини в межах країни і за її межами, придбання будинку, квартири або оренди її на певний час, а з іншого боку - вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю у суспільному виробництві. Інакше кажучи, не тільки людина, яка здатна до праці, може це робити чи не робити, а й той, хто наймає робочу силу, також мас право на вибір. А це означає, що невід'ємним атрибутом ринку праці є безробіття - надзвичайно складна економічна і соціальна проблема для будь-якої країни.