5.4 Теорії вартості в різних економічних школах

В економічній теорії існує дві різні теорії вартості товару - теорія трудової вартості і теорія граничної корисності. Розходження двох теорій полягає в характеристиці вартості товару з різних Позицій. Теорія трудової вартості характеризує товар в основному з кількісної сторони, а теорія граничної корисності - з якісної. Перша теорія відбиває підхід об'єктивного визначення величини мінової вартості товару через витрати праці в його виробництві. Відповідно до теорії граничної корисності вартість товару визначається суб'єктивно кожним покупцем у залежності від корисного ефекту, що покупець очікує одержати при споживанні товару.

Відповідно до теорії трудової вартості товар володіє двома властивостями: споживчою вартістю і міновою вартістю (які вже розглядались). Проте, у даному контексті, вважаємо за потрібне наголосити на деяких моментах.

Так, споживча вартість - це предмет (річ), що здатна задовольняти конкретні потреби людей. Не будь-який продукт праці може бути споживчою вартістю. Наприклад, будинок може задовольняти потребу в житлі, якщо він знаходиться в прийнятному стані, відповідає сучасним вимогам, моді, смакам покупців. Якщо ж будинок руйнується внаслідок старості і його ніхто не купує, то це означає, що будинок, як продукт праці, уже не володіє споживчою вартістю. Інакше кажучи, споживчу вартість речі визначають її якісні характеристики, При цьому, споживчою вартістю можуть володіти не тільки продукти праці, але і продукти природи (вода в джерелі, ліс, гриби в лісі, дикоростучі ягоди тощо). При натуральному господарстві продукти праці є лише споживчими вартостями.-За умов товарного виробництва споживчі вартості стають товарами, якщо вони задовольняють потреби інших людей.

Таким чином, відповідно до теорії трудової вартості вартість товарів створюється у виробництві, а виявляється на ринку. Але найчастіше на ринку продаються продукти природи, що не є результатами праці, а, отже, не володіють, відповідно до теорії трудової вартості, такою якістю як вартість. Що лежить в основі цін товарів, що не є продуктами праці? Чим виміряється вартість унікальних творів мистецтва і науки? На це питання теорія трудової вартості відповіді не дає.

Оцінити вартість товарів можна на основі положень теорії граничної корисності. Відповідно до розробленої в 70-80 роках XIX століття теорії граничної корисності поняття «корисність» і «цінність» розрізняються між собою. Корисних речей може бути дуже багато. Але цінністю володіють тільки речі, запас яких обмежений. Якщо корисні речі є в необмеженій кількості, вони не мають ніяку цінність. Наприклад, повітря необхідне і корисне кожній людині, але воно не має цінності, тому що є в необмеженій кількості.

Виділяють два види корисності:

а) абстрактна чи родова корисність, що являє собою здатність блага задовольняти певну потребу людей;

б) конкретна корисність, яка означає суб'єктивну оцінку корисності, що залежить від двох факторів - наявного запасу даного блага і ступеня насичення потреби в ньому.

Цінність речі вимірюється величиною граничної корисності. Гранична корисність - це корисність додаткової одиниці блага, що задовольняє найменш настійну потребу.

У якості ілюстрації можна навести приклад з п'ятьма мішками зерна, що є у старця, який живе в лісі. Так, перший мішок використовується для харчування, щоб не вмерти з голоду, другий - для поліпшення харчування, третій - для відгодівлі домашнього птаха, четвертий - для приготування пива, а п'ятий - для забави (годування папуг). Цінність кожного мішка зерна визначається граничною корисністю п'ятого мішка, що задовольняє найменш настійну потребу - годувати папуг.

Чим більше продукту споживається, тим менше наступна додаткова одиниця продукту приносить споживачу задоволення і, отже, зменшується бажання здобувати додаткові одиниці продукту. Наприклад, людина з великим апетитом, швидко з'їсть першу порцію мороженого в жаркий день, вона може також із задоволенням, але, не кваплячись з'їсти другу порцію мороженого, а от чи брати або не брати третю порцію мороженого споживач уже задумається. Друга порція мороженого має для споживача меншу І суб'єктивну корисність ніж перша, а третя порція - ще меншу. Якщо людина обмежиться другою порцією мороженого, то вона буде представляти граничну корисність мороженого для цієї людини. Інша людина може взяти ще і третю порцію, у цьому випадку граничну корисність буде представляти третя порція мороженого.

Зниження граничної корисності додаткової одиниці товару І по мірі задоволення потреби називається законом зниження граничної корисності.

Чим менше гранична корисність кожної додаткової одиниці товару, тим меншу ціну готовий заплатити покупець за неї. Таким чином, обсяг покупок буде збільшуватися тільки в тому випадку, якщо ціни будуть знижуватися.

Прихильники і теорії трудової вартості, і теорії граничної корисності дотримувались принципу монізму - пошуку єдиного джерела утворення вартості. У теорії трудової вартості таким джерелом є праця, а в теорії корисності - гранична корисність. Англійський економіст Альфред Маршалл, виходячи від однобічного пояснення цінності граничною корисністю, створив новий неокласичний напрямок у теорії вартості та ціни. На думку А. Маршалла вартість товару визначається як граничною корисністю, так і витратами виробництва. Таким чином, враховується взаємодія двох ринкових сил - попиту (гранична корисність) і пропозиції (витрати виробництва). Причому, цінність ресурсів, що витрачаються на виробництво товару, залежить від цінності кінцевого товару, а не від витрат цих ресурсів на виробництво. Чим вища цінність кінцевого товару, тим вищою є цінність ресурсів, що витрачаються, тим більшою є величина витрат виробництва даного товару.

Наприклад, висока оцінка корисності залізниці призводить до необхідності витрат праці й інших ресурсів на видобуток залізної руди для виробництва металу і виготовлення рейок, локомотивів, вагонів. Унаслідок підвищення цінності залізниці витрати на видобуток залізної руди зростають. Якщо залізничні перевезення на великі відстані поступове починають замінятися авіаційними, цінність залізниці знижується і, отже, будуть знижуватися витрати на видобуток і виробництво ресурсів для залізниці. Таким чином, цінність залізної руди визначається не витратами на її видобуток, а цінністю тих товарів, що будуть зроблені з цієї руди.

Отже, історія свідчить, що людство знає дві форми суспільного виробництва - натуральну і товарну. Натуральне господарство - це така форма організації виробництва, за якої продукти праці призначаються для задоволення власних потреб.

Його основними рисами є замкненість, універсалізація праці, прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. За товарної форми господарства продукти виробляються для продажу на ривку. Умовами його виникнення е суспільний поділ праці, економічна відокремленість виробників, можливість виробляти додатковий продукт, а видами: просте та капіталістичне товарне виробництво. При цьому, товар - це продукт праці або певне благо, що характеризується здатністю задовольняти потребу людини та придатністю для обміну на інші товари. Товар має вартість, споживчу та мінову вартість.

Закон, що регулює еквівалентний обмін товарів відповідно до кількості втіленого в них суспільно необхідного робочого часу - це закон вартості. Він виконує функції стихійного регулятору виробництва, рушійної сили науково-технічного прогресу, чинника диференціації товаровиробників, що, у свою чергу, активно впливає на розвиток суспільних потреб, прискорюючи тим самим науково-технічний і суспільний прогрес. При цьому, в економічній теорії існує два підходу до визначення теорії вартості - теорія трудової вартості та теорія граничної вартості, кожний з яких має власні сутнісні характеристики та особливості.

Тестовий логічний тренінг.

1. Форми суспільного виробництва.

1.1. Натуральне виробництво та його ознаки.

1.2. Суть та характерні риси товарного виробництва.

2. Товар та його властивості.

2.1. Споживна вартість та її характеристика.

2.2. Вартість та мінова вартість,

2.3. Праця та показники, які її характеризують: продуктивність, інтенсивність праці, складна та проста праця.

3. Двоїстий характер праці та її втілення в товарі.

3.1. Суть та характеристика конкретної та абстрактної праці.

3.2. Характеристика основної суперечності товарного виробництва.

Основні поняття та терміни теми.

Натуральне виробництво, товарне виробництво, суспільне виробництво, економічна відособленість товаровиробника, власне споживання, товар, вартість товару, споживна та мінова вартості товару, індивідуальний робочий час, суспільно-необхідний робочий час, абстрактна праця, конкретна праця, проста та складна праця.

Питання для обговорення.

1. Чи існує натуральне господарство в економіці України? Якщо так, то в яких формах?

2. Які основні причини виникнення товарного виробництва?

3. Яка різниця між простою і розвинутою формами товарного виробництва?

4. Товар та його властивості. Споживча та мінова вартість товару.

5. У чому полягає суть ціни товару? Що є економічним прибутком підприємства?

1. Самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження й використання відповідно до власних інтересів - це:

а) спеціалізація праці;

б) економічна відособленість товаровиробників;

в) кооперація;

г) інтеграція.

2. Мінова вартість - це:

а) його здатність задовольняти потреби людини;

б) час, який окремий виробник витрачає на виробництво товару;

в) здатність товару обмінюватись, пропорція, в якій один товар обмінюється на інший;

г) кількість продукції виробленої за одиницю часу.

3. Виробляє продукт без попередньої підготовки працівника, тобто не потребує освіти та кваліфікації:

а) проста праця;

б) складна праця;

в) абстрактна праці;

г) конкретна праця.

4. Сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їхньої взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства, - це:

а) економічна система;

б) продуктивні сили;

в) робоча сили;

г) виробничі відносини.

5. На товарних біржах основним товаром виступають:

а) акції та інші цінні папери;

б) робоча сили;

в) вироблені товари;

г) інформація.

6. Які умови необхідні для існування ринкової економіки названі неправильно:

а) розвинуте анти монопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації;

б) розвинутий та розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, різні цінні папери);

в) монопольні тенденції;

г) наявність та доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність?

7. Якщо зростання виробництва здійснюється внаслідок збільшення кількості використовуваних ресурсів і при цьому не змінює продуктивність праці, то це:

а) інтенсивний тип економічного зростання;

б) екстенсивний тип економічного зростання;

в) економічна криза;

г) усі відповіді неправильні.

8. Формула Г - Т – Г’ відноситься до:

а) товарного виробництва;

б) натурального виробництва;

в) менеджменту;

г) маркетингу.

9. Що не можна віднести до показників економічної ефективності і суспільного виробництва:

а) матеріаломісткість продукції;

б) продуктивність праці;

в) фондовіддачу;

г) абсолютний приріст суспільного продукту?

10. Що не можна віднести до показників соціальної ефективності суспільного виробництва:

а) рівень продуктивності праці у сфері матеріального виробництва;

б) розмір національного доходу на душу населення;

в) рівня життя населення;

г) частки фонду споживання в національному доході?

11. Що не є ознакою натурального виробництва:

а) у виробництві переважають ручна праця, найпростіші знарядді праці, просте відтворення;

б) наявність замкнених, однорідних господарських одиниць;

в) існування між виробниками прямих безпосередніх зв'язків;

г) відкрито-мінова форма господарювання?

12. Яке визначення найточніше відображає суть товарного виробництва:

а) виробництво продуктів для споживання іншими;

б) виробництво продуктів для обміну шляхом купівлі-продажу;

в) створення найефективніших форм та способів поєднання факторів виробництва;

г) перероблення природних предметів праці для надання їм властивостей, які

задовольняють потреби людини?

13. Які умови необхідні для виникнення і функціонування товарного виробництва:

а) створення нових методів виробництва сільськогосподарських продуктів;

б) зростання чисельності населення;

в) виникнення й поглиблення суспільного поділу праці та економічна відокремленість виробників;

г) поліпшення використання засобів виробництва?

14. Просте товарне виробництво - це:

а) маєток феодала;

б) господарська діяльність первісної общини;

в) рабовласницький маєток;

г) виробництво продукції самостійними ремісниками і селянами для продажу.

15. Що найбільше і безпосередньо впливає на величину вартості товару:

а) форми власності та їх еволюція;

б) суспільний поділ праці;

в) продуктивність праці;

г) форми організації праці?

16. Що не є загальною рисою для простого і розвинутого товарного виробництва:

а) ринкова форма зв'язків між виробниками;

б) приватна власність на засоби виробництва;

в) застосування найманої праці;

г) наявність конкуренції?

17. Що найповніше характеризує товар:

а) будь-яка річ, що задовольняє потреби людей і призначена для продажу;

б) продукт праці, що задовольняє потреби людей і призначений для продажу;

в) будь-яка річ, що задовольняє потреби людей;

г) продукт праці, що задовольняє потреби людей?

Вправи

1. Для кожного наведеного нижче положення знайдіть відповідний йому термін чи

поняття:

а) праця товаровиробника, яка взята як затрати людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми (витрати людської робочої сили з фізіологічного

погляду, витрати людської енергії);

б) специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в них виражається вартість усіх інших товарів і встановлюється економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності;

в) здатність товару задовольняти потреби людини;

г) таке становище, за якого виробники самі вирішують питання господарської діяльності: що виробляти? якими засобами? які ресурси при цьому використовувати? передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, Й відчуження, привласнення, її використання в особистих інтересах;

д) форма організації суспільного виробництва, за якої продукти виробляються окремими відособленими товаровиробниками, які спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку.