Тема 5. Форми організацій суспільного виробництва.

5.1. Форми суспільного виробництва.

5.2. Товар та праця, що його створює.

5.3. Величина вартості товару. Закон вартості та його функції.

5.4. Теорії вартості в різних економічних школах.

Відома істина, що основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ: щоб жити, трудитися, створювати блага, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло, тобто постійно споживати матеріальні і духовні блага. А споживати можна лише те, що створюється. У зв'язку з цим, питання суспільного виробництва мають істотне значення у межах економічної теорії.

5.1 Форми суспільного виробництва: натуральне і товарне виробництво.

Сучасне ринкове господарство виникло на базі товарного виробництва, яке, у свою чергу, прийшло на зміну натуральному господарству. Інакше кажучи, протягом усієї своєї історії людство знає дві форми суспільного виробництва - натуральну і товарну.

Натуральне господарство - це така форма організації виробництва, за якої продукти "праці призначаються для задоволення власних потреб, тобто Для споживання всередині господарства, одо їх створило.

Основні риси натурального господарства:

1. Замкненість. Суспільство складається з маси відокремлених господарств (сімей, общин, господарських регіонів). Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи - від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.

2. Універсалізація праці, одо виключає розподіл праці, тобто кожний робітник виконує всі основні роботи, використовуючи примітивні знаряддя праці (сокири, лопати, граблі). Щоправда, всередині натурального господарства певний поділ праці між окремими людьми та групами існує, проте, їх діяльність малоефективна.

3. Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Подібні зв'язки відбуваються за схемою: «виробництво - розподіл - споживання», тобто минується обмін. Це призводить до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною, генетичною рисою натурального господарства.

Таким чином, натуральна форма виробництва існує в умовах відсутності суспільного поділу праці, низького розвитку продуктивних сил і є не тільки примітивною, але й малопродуктивною. Проте, натуральне виробництво було переважною формою господарювання аж до капіталістичної епохи. У країнах, що розвиваються, до середини XX ст. в натуральному і напівнатуральному виробництві було зайнято понад 50% населення. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в різних країнах, у тому числі в нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках).

З розвитком і поглибленням суспільного поділу праці, еволюцією відносин власності натуральне виробництво втрачає пануючий характер, п оступаючись місцем товарному господарству.

При товарному виробництві організація економіки повністю залежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим виробництвом.

Товарне господарство - це така організація суспільного господарства, за якого продукти виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власного споживання, а для продажу на ринку.

Умови і причини виникнення товарного виробництва:

1. Суспільний поділ праці та, відповідно, спеціалізація виробників на виробництві окремих видів товарів та послуг. Це робить можливим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному виробництві. Якщо перший суспільний поділ праці (відділення скотарства від землеробства) зробив можливим регулярний обмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла) зумовив зародження товарного виробництва, то третій (віддалення купців і поява торговельного капіталу) сприяв завершенню формування товарного господарства.

2. Економічна відокремленість виробників як самостійних власників засобів виробництва. Інакше кажучи, виробник Має право володіти своєю продукцією, вільно розпоряджатися нею, приймати самостійні економічні рішення. Економічна відособленість базується на формуванні і розвитку різних форм приватної власності.

3. Можливість виробляти не тільки необхідний але і додатковий продукт на базі зростання продуктивності праці. Додатковий продукт виникає в умовах, якщо виробник має можливість виробляти продукції більше, ніж необхідно йому самому для задоволення власних потреб.

Риси товарного виробництва:

- продукт праці набуває форми товару, товарна форма виробництва стає відкритою системою організаційно-економічних відносин, яка долає обмеженість потреб, що характерно для натурального господарства, і сприяє розвитку суспільних потреб, які визначаються ринком;

- обмін товарів відбувається на основі еквівалентності виробничих витрат (у товарах, що обмінюються, має бути однакова кількість праці);

- наявність конкуренції;

- вільне ціноутворення;

- стихійність розвитку як форма саморегулювання економіки.

Види товарного виробництва:

- просте товарне виробництво;

- капіталістичне (розвинене товарне виробництво). Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво.

Воно засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.

Спрямованість простого товарного господарства на потреби ринку стає основою прискорення процесу розшарування виробників через їх особисті якості, вміння використовувати кон'юнктуру ринку тощо. Іноді навіть випадковий збіг обставин дає можливість здобути перемогу одних над іншими в конкурентній боротьбі, що призводить до збагачення меншості й зубожіння більшості.

Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з'являються власники грошей і засобів виробництва, з іншого - люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар - робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші - найманими робітниками, які не мають засобів виробництва, а тому й засобів для існування.

Таким чином, просте товарне виробництво стало підґрунтям для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу - насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий ринок - ринок праці. Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а саме робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом.

Оскільки за капіталізму всі (або майже всі) продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром, товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв'язків між людьми. Але й на стадії розвинутого капіталізму існує дрібне товарне виробництво.

• Між простою і розвинутою (яка застосовує найману працю) формами товарного виробництва є спільні риси й відмінності (табл. 5.1).

Отже, виникнення і розвиток товарного виробництва сприяє прогресу:

- стимулює більш швидкий розвиток особистого і уречевленого факторів виробництва;

Спільні риси та відмінності простої та розвиненої форм товарів його виробництва

Таблиця 5.1

Просте товарне виробництво	Розвинене товарне виробництво
Приватна власність на засоби виробництва
Ринкова форма зв'язку між виробниками
Конкуренція між товаровиробниками
Виробник продукту та власник засобів виробництва - одна особа	Виробник продукту - найманий робітник, власник товару - капіталіст
Експлуатація, як правило, відсутня	Експлуатація існує
Виробництво здійснюється на базі індивідуальної відособленої праці	Виробництво ведеться на базі . спільної, об'єднаної праці найманих робітників
Виробництво товарів має підпорядковане значення стосовно натурального господарства	Товарне виробництво набуває загального характеру
Виробництво товарів спрямоване на задоволення потреб виробника	Виробництво товарів здійснюється задля одержання прибутку

- збільшує матеріальну зацікавленість у результатах праці;

- поглиблює суспільний поділ праці;

- підвищує ступінь задоволення потреб.