Тема 4. Економічні відносини власності.

1.1. Відносини власності: їх типи і форми.

1.2. Новітні тенденції у розвитку відносин власності

1.1. Відносини власності: їх типи і форми.

Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності.

Власність як комплекс відносин, багатомірне та багаторівневе явище і соціально економічний процес, характеризується поліфункціональністю і полірезультативністю. Розрізняють соціальні, політичні, морально-психологічні та навіть ідеологічні аспекти власності.

Власність в економічному розумінні є історичною і логічно визначеною. Власність, що розкривається і реалізовується в площені взаємодії «людина-людииа» має назву соціально-економічна власність, яка визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою об'єктивно обумовлених, історично мінливих відносин між суб'єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризується привласненням засобів виробництва та його результатів.

В юридичному розумінні власність відтворюється системою зв'язків «людина-річ». Власність відображає майнові відносини , свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріплюється системою відповідних прав власності.

Відносини власності є сутнісними, системоутворюючими, тобто визначають характер функціонування і розвитку комплексу відносин відтворення. Пронизують кожний його елемент, але не відбивають усієї різноманітності їхніх вторинних та інших похідних форм.

Структура власності - різноманітна. Класифікується за основними системоутворюючими і структуровизначальними критеріями:

- внутрішньо генетичними;

- суб'єктами і економічними рівнями;

- об'єктами;

- формами;

- видами власності.

Відносини привласнення засобів виробництва та його результаті в»основа відносин власності..

1.2. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.

Поступово в процесі економічного розвитку домінуючого значення набуває корпоративна форма власності як колективно-приватна. В економіці країн Заходу корпорації (акціонерні підприємства) перетворилися на найдинамічнішу, провідну структуру. У США їхня частка становить майже 90 відсотків загального обсягу реалізованої продукції. В цілому в розвинених країнах Заходу на корпоративну форму власності припадає 80-90 відсотків загального обсягу виробництва.

Порівняно з класичною формою приватного підприємництва корпорації мають певні переваги, які забезпечили їм вихід на провідні позиції у сфері бізнесу.

Особливість корпоративної форми власності полягає в тому , що вона, з одного боку, зберігає (через володіння акціями окремими особами) все те позитивне, що несе в собі приватна власність, - підприємницький інтерес, ініціативу, націленість на накопичення особистого, а звідси - й суспільного багатства, право безстрокового успадкування тощо. Водночас корпорація долає обмеженість, що притаманна класичній формі приватної власності. Зберігаючись у загальній структурі корпорацій як юридичний інститут володіння, приватна власність забезпечує себе економічно: вона реалізується через більш зрілі - колективні - форми організації виробництва. Отже, по суті відбувається реалізація тези про позитивне заперечення приватної власності.

Серед переваг корпоративної форми власності є й такі, як виробнича гнучкість,здатність акумулювати капітальні ресурси й кошти будь-якої належності. До того ж корпорація є більш демократичною формою власності. Особливе значення має соціально-інтегральна функція корпорації. Якщо приватна власність у її класичному вигляді дезінтегрує суспільство, породжуючи складні проблеми, то корпорація, навпаки, створює економічні передумови суспільної інтеграції, часткового подолання відчуження людини від засобів виробництва, його результатів, від участі в управлінні. У процесі функціонування корпорації відбувається так звана деперсоніфікація великої приватної власності на засоби виробництва, що виражається у втраті окремими власниками капіталу персонального контролю над його функціонуванням. Саме завдяки цьому управління нею здійснюється не приватними власниками, а професіоналами.

Розпорядження власністю є нині домінуючою реальністю. Докорінна зміна ролі цієї ланки економічних відносин послабила можливості безпосереднього власника здійснювати прямий контроль над засобами виробництва.

Корпорація не є застиглою формою власності. Вона еволюціонує. Дедалі більшої ваги в останні десятиріччя набуває якісно нове явище у розвитку корпоративної власності. Йдеться про передавання певної частини акціонерного капіталу найманим працівникам підприємств, що входять до корпорації.

Близькими до підприємств, заснованих на приватнотрудовій власності, за своїм економічним змістом є так звані партнерські фірми, якими володіють дві особи або більше. Діяльність їх поєднує функції виробника і власника.

У економічно розвинених країнах зазнає змін і державна форма власності, частка якої у деяких країнах Заходу досить висока. Вона все більше використовується у загальнонаціональних інтересах.

Отже, основними рисами структури власності в країнах з розвиненою ринковою економікою є, по-перше, домінуючі позиції корпоративної форми власності: по-друге, все ширше залучення до акціонування працівників підприємств; по-третє, розвиток індивідуально-трудової форми власності; по-четверте, зміни у державній формі власності.

Принципово інші процеси відбуваються у країнах колишнього СРСР, а також Східної Європи, які переживають своєрідний ренесанс приватної власності,інтенсивне відродження різноманітних форм її функціонування. Проте теоретичного принципу історизму приватної власності ці процеси не заперечують. Старі економічні форми не можуть зникнути доти, доки вони повністю не вичерпали своїх потенціальних можливостей. Нові, більш розвинені за своїм змістом виробничі відносини не можуть з'явитися раніше, ніж будуть підготовлені відповідні матеріальні передумови, тобто буде досягнутий певний рівень продуктивності праці людини, що є об’єктивною основою процесу формоутворення власності.

У країнах, де утвердилась командно-адміністративна система, в структуру господарства силовим методом впроваджувалася суспільна власність без відповідального зв'язку з станом продуктивних сил. Це Й визначило загальну нестабільність створеної на таких засадах економічної системи.

В теперішній час виникають складні і суперечливі процеси, що відбуваються у механізмі реалізації приватної власності у зв'язку з розвитком на основі досягнень технологічної революції елементів постіндустріальної структури виробництва. Так, інформатика перетворюється на провідну ланку виробничого процесу, а сама інформація - на форму багатства, домінуючий об'єкт власності. На відміну від власності на уречевлені засоби виробництва духовна власність не може розвиватись не суто приватній основі.

Інформації притаманні специфічні риси як товару, що поступово перетворюється на головний виробничий ресурс постіндустріального суспільства. З одного боку, як носій вартості інформація є об'єктом купівлі-продажу і в цьому відношенні мало чим відрізняється від звичайного товару-послуги, що є об'єктом приватної власності. У країнах, які стають на шлях розвитку в напрямі постіндустріального суспільства, посилюється конкурентна боротьба за володіння інформацією. Відбувається процес її монополізації, перетворення на безпосередній об'єкт приватної власності, інституцію економічної влади. Відповідно формується новий соціальний прошарок людей - власників інформації.

З іншого боку, інформація стимулює зворотній процес - не зміцнення, а, навпаки, знецінення відносин приватної власності. Це пов'язано зі специфікою споживчого використання інформації як товару. На відміну від звичайного товару інформація у процесі виробничого споживання не зникає. При продажу не вона відчужується від свого власника. Останній позбавляється лише повної монополії на її використання. Він може продати її вдруге. Те саме може зробити і покупець.

Зміни у формах та сутності власності багато в чому модифікують усю структуру суспільно-економічних відносин. На новому витку суспільного прогресу має відбутися не просто заперечення приватної власності, а діалектичне подолання відносин власності взагалі. Ці відносини мають поступитися місцем принципово іншим І системоутворюючим структурам. З цього виходить теорія граничної корисності, на якій ґрунтується неокласична школа економічної теорії.

Один з її засновників відомий австрійський економіст К.Менгер зазначав, то власність як економічна категорія є не довільним винаходом, а єдино можливім знаряддям вирішення тих проблем, що нав'язані нам природою, тобто невідповідністю між потребами та доступною кількістю благ. Це дає змогу зробити висновок, що за умов, коли буде досягнута рівновага між потребами й кількістю благ, які в розпорядженні людського суспільства, власність на них взагалі втратить свої економічне значення.

Однак сьогодні для країн з перехідною економікою нагальним є формування багатоманітності форм власності та господарювання як основи реформування адміністративно-командної системи на шляху до соціально-орієнтованого ринкового господарства. Особлива роль при цьому належить процесам реформування якісної трансформації монопольно-державної власності. Світовий досвід засвідчує, що роздержавлення - це загальноекономічний процес.

Процес роздержавлення як комплекс Заходів, спрямованих на усунений монополії держави на власність, формування конкурентного ринкового середовища, відбувається як у межах державної власності, так і поза ними.

Приватизація с радикальною складовою процесу роздержавлення, сутність якої полягає у зміні державної форми власності на різновиди приватної.

Зазначені процеси відбуваються суперечливо, з соціальними загостреннями, потребують значних матеріальних, фінансових, організаційних, інтелектуальних зусиль тощо. Однак це необхідні заходи, рішучість і послідовність в проведені яких, зрештою, призведуть до трансформації перехідної економіки в змішану економіку стабільного соціально орієнтованого суспільства.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Охарактеризуйте основні точки зору представників провідних цивілізацій на природу власності та її місце в розвитку суспільства.

2. Розкрийте сутність власності як економічної категорії. Висвітлить її роль у системі суспільних відносин.

3. Дайте визначення наступним правочинникам: володіння, користування, розпорядження.

4. Проаналізуйте приватну і суспільну власність, виявіть їх переваги та недоліки. Висвітлить сучасні форми власності в Україні.

5. Визначте об'єкти та суб'єкти власності, наведіть приклади.

6. Висвітлить основні тенденції розвитку відносин власності на сучасному етапі.

7. Яке практичне значення має за сучасних умов господарювання розробка планів щодо різних форм участі працівників у прибутках?

8. Чи актуальні, на Ваш погляд, проблеми власності у сучасному світі?

9. Розкрийте принципи, напрямки та способи приватизації.

10. Проаналізуйте, у чому полягають відмінності між роздержавленням і приватизацією власності.

ТЕСТОВИЙ ЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

1. Власність як економічна категорія виражає:

а) суспільні відносини розвитку господарства;

б) зміст праці та використання продуктивних сил;

в) систему відносин між людьми з приводу присвоєння ними речей (об'єктів);

г) право людей на присвоєння майна (речей).

2. Юридичний зміст власності відображає:

а) відносини присвоєння людьми життєвих благ;

б) свідомий вираз належності комусь майна у відповідності з чинним законодавством;

в) можливість користуватися засобами виробництва 1 результатами праці;

г) використання Об'єктів власності за їх призначенням.

3. Економічна власність зароджується у суспільстві:

а) капіталістичному;

б) первіснообщинному;

в) феодальному;'

г) рабовласницькому.

4. Економічний плюралізм власності означає:

а) рівноправність усіх форм власності і господарювання;

б) однакове право власників підприємств і найманих працівників;

в) незалежність різних суб'єктів господарювання;

г) державну політику регулювання відносин власності.

5. Яке з наведених нижче тверджень є вірним?

а) ринкова економіки заперечує державну власність;

б) ринкова економіка припускає пріоритет приватної власності;

в) економічна владна в пострадянських країнах зовсім не належить фінансово-промисловим групам (олігархам);

г) економічна політика уряду спрямовується на націоналізацію підприємств.

6. Теорія прав власності - це:

а) перелік форм власності;

б) юридичний зміст власності;

в) санкціоновані законами держави права щодо привласнення й використання об'єктів власності;

г) абстрактна теорія, що не відбиває реальні економічні відносини.

7. Приватна власність - це форма юридичного закріплення за громадянином прав:

а) володіння і застосування будь-якого майна;

б) користування і розпорядження будь-яким майном;

в) застосування і розпорядження будь-яким майном;

г) володіння, користування і розпорядження певним майном.

8. Якщо виробництво здійснюється в інтересах окремої особи, то це:

а) колективна власність і колективне присвоєння;

б) приватна власність і приватне присвоєння;

в) суспільна власність і суспільне присвоєння;

г) усі відповіді невірні.

9. Об’єктами колективної форми власності спільно володіють:

а) усі члени сім'ї;

б) засновники корпорації;

в) підприємства і компанії

г) певне число об’єднаних незалежних осіб.

10. Негативний прояв приватної власності полягає у:

а) майновий диференціації власників;

б) сприянні розвиткові заповзятливості;

в) посилення конкурентної боротьби;

г) підвищення зацікавленості щодо використання майна.

11. Якщо економічна влада централізована, основним економічним суб’єктом виступає держава, а в поводженні економічних об’єктів загальний інтерес домінує над особистим, то це:

а) ринкова економіка (чистий капіталізм);

б) змішана економіка;

в) командна економіка;

г) вірної відповіді немає.

12. Існування державної власності зумовлено:

а) необхідністю вирішення загальнонаціональних і соціальних задач;

б) прагненням уникнути дефіциту ,державного,бюджету;

в) прагнення збільшити державні доходи;

г) усі відповіді вірні.

13. До прав орендаря не входить:

а) відчуження орендованого майна;

б) володіння орендованим майном;

в) користування орендованим майном; , .

г) продаж орендованого майна.

14. «Пучок» прав власності містить наступні складові:

а) право фізичного контролю над благами та право його відчуження;

б) право на одержання прибутку та право використання блага;

в) право застосування корисних властивостей блага;

г) усі відповіді вірні.

15. Можливість людей задовольняти свої потреби об'єктами власності, застосовуючи їх за призначенням, називається:

а) володінням;

б) користуванням;

в) розпорядженням;

г) відтворенням.

16. Право власності обмежується:

а) розмірами підприємства, засобами його виробництва;

б) нормами моралі і свідомістю членів суспільства;

в) державною ідеологією та рекомендаціями науки;

г) юридичними законами і правилами життя у суспільстві.

17. Права на використання під випас високогірної місцевості відсутні, і два пастухи вирішують питання про її використання за принципом пріоритету першого. Хто виграє від встановлення прав власності на пасовища?

а) держава, одержавши нове джерело податків;

б) той пастух, що одержить право власності на краще пасовище;

в) усе суспільство;

г) ніхто.

18. Розпорядження власністю означає можливість:

а) вільно розпоряджатися об'єктом в межах повноважень, наданих його володарем:

б) чинити з об'єктом власності на свій розсуд, як завгодно, навіть якщо це суперечить законодавству;

в) продавати, дарувати чи навіть знищувати речі за своїм бажанням;

г) здавати об'єкт в оренду без згоди його дійсного власника.

19. Повними власниками і господарями вважають індивідів, які

поєднують:

а) виробництво і реалізацію продукції на ринку;

б) науку і практику, раціонально використовуючи ресурси;

в) володіння, розпорядження і користування об'єктами власності;

г) зайнятість у громадському та особистому підсобному господарстві.

20. Суб'єктами власності можуть бути:

а) продуктивні сили суспільства;

б) економічні відносини між людьми; '

в) виробничі ресурси і природа;

г) ті, хто вступає у взаємини між собою з приводу належності

комусь речей (об'єктів).

21. Об'єктами власності служать:

а) життєві блага і все, що цінується людьми;

б) суспільні відносини та управління економікою;

в) культура, мистецтво, мораль, традиції і звичаї;

г) ринок і підприємницька діяльність на ньому.

22. Розмежуйте суб'єкти й об'єкти власності:

а) земля;

б) АТ «Радуга»;

в) будинок Університету економіки і фінансів;

г) Іван Іванович Іванов;

д) фермер А.Констянтинов;

е) автомобіль;

ж) державне страхове суспільство^

з) приватне страхове суспільство;

і) костюм.

23. Що означає вираз «Спляча красуня»?

а) балет П.І.Чайковського;

б) потенційний об'єкт поглинання (тобто підприємство), якому не робилось пропозицій;

в) персонаж відомої казки;

г) усі відповіді вірні.

24. Які цілі переслідує продер приватизації?

а) створення ефективного власника;

б) підвищення ефективності суспільного виробництва;

в) поповнення державного бюджету коштами від продажу об'єктів державної власності;

г) усі відповіді вірні.

25. Укажіть, які з нижчеперелічених процесів неможна віднести до приватизації:

а) указ про повну передачу землі у власність держави;

б) розпродаж і безоплатний розподіл акцій;

в) продаж державного житла квартиронаймачам;

г) відмовлення від державної монополії з метою розвитку конкуренції.

26. Трансформація власності у перехідній до капіталізму економіці відбувається з метою її:

а) роздержавлення;

б) приватизації;

в) демонополізації;

г) усі відповіді вірні.