§ 6 Система розселення. Міграція населення і його зайнятість

Розміщені на певній території населені пункти разом з ус­таленими зв'язками між ними утворюють систему розселен­ня. Такі системи почали формуватися в межах окремих країн. Розвиток господарства, інтеграція країн у різні регіональні Утворення зумовлюють процес об'єднання систем розселення. Цьому сприяє і розвиток транспорту.

В усьому світі відбувається процес урбанізації, тобто зростання міст і підвищення їх ролі в житті суспільства.

Визначальна роль у формуванні систем розселення нале­жить містам-мільйонерам (див. додаток 7). Нині їх на планеті близько 300. Навколо них переважно і формуються великі скупчення населених пунктів різної величини. Так утворю­ються міські агломерації. Найбільші у світі міські агломерації сформувалися навколо Мехіко (понад 25 млн чол.), Сан-Паулу (близько 24 млн чол.) і Токіо (18 млн чол.). їх наздоганяють Калькутта, Шанхай, Нью-Йорк та ін.

Пригадайте, яка чисельність населення в найбільших агломераціях України: Київській, Харківській, Донецько-Макіївській.

У густонаселених районах світу великі міські агломерації починають зливатися. Такі їх поєднання називають мегалополі­сами. Вони найчастіше формуються на узбережжі океанів. Най­більші з них (мал. 9) виникли вздовж Тихоокеанського узбе­режжя Японії (понад 60 млн чол.) і північно-східного узбереж­жя США від Бостона до Вашингтона (близько 50 млн чол.).

Нині вже понад 50 % населення світу живе в містах. їх функції різні. Найбільше міст, в яких поєднуються промис­лові, торговельні, транспортні, адміністративні функції. Але є й такі, що спеціалізуються на якомусь одному виді діяльності. Наприклад, порт Суец — великий транспортний вузол; міста Гейдельберг, Кембридж, Дубна — науково-освітні центри; Ял­та, Карлові Вари, Ніцца — міста-курорти. Можна ще назвати міста — військові бази (Севастополь, Гібралтар, Тулон), релі­гійні центри (Єрусалим, Мекка, Київ). Майже всі міста вико­нують політико-адміністративні функції. Серед них виділя­ються міста, спеціально побудовані як столиці (Бразиліа, Кан­берра).

Рівень урбанізації в різних країнах неоднаковий. Найви­щий він у Великобританії та Кувейті (близько 90 %) і в Авст­ралії (понад 85 %). Високоурбанізованими також є Японія, Ізраїль, Уругвай, Німеччина (мал. 10).

У сільських населених пунктах нині проживає менш як 50 % населення планети. Чисельність сільського населення продовжує зростати, але оскільки міста розвиваються швид­ше, частка селян постійно скорочується.

Міграції населення — це переміщення людей по тери­торії, пов'язані здебільшого зі зміною місця проживання Зростання кількості найбільших міст світу назавжди або на тривалий період. Міграції поділяються на внутрішні й зовнішні. Внутрішні міграції — це переїзд людей з однієї частини країни (області, провінції, штату) в іншу. Зовнішні — це переміщення людей з однієї країни в іншу. Зовнішні міграції поділяються на еміграцію і імміграцію. Емі­грація — це виїзд людей зі своєї країни в чужу на постійне чи тимчасове проживання. Імміграція — це в'їзд до країни громадян інших країн.

Міграції відбувалися на нашій планеті завжди. Саме по­ширення людства по Землі пов'язане з міграційними процеса­ми. Для того щоб людина зрушила з місця, покинула батьків­щину, потрібні вагомі причини. Ще вагомішими вони повинні бути для великої кількості людей. У наш час міграційні потоки викликані переважно економічними і політичними причинами. Так, пошук кращих умов життя, роботи й освіти викликає великий наплив мексиканців до США. У країнах Західної Європи живуть і працюють близько 14 млн іноземних робітників. Вони прибули сюди в основному з Туреччини і Пів­нічної Африки.

У різних куточках світу постійно виникають збройні конфлікти. Рятуючи життя, мільйони людей покидають свої домівки і вирушають до інших країн (мал. 11). Наприкінці XX ст. масові міграції були спричинені збройними конфлікта­ми в колишніх республіках Югославії та СРСР, африканських країнах, Афганістані, Туреччині, Палестині.

Дуже поширена також політична еміграція. Тоталітарні режими змушували мільйони людей шукати притулку за кор­доном. Такі міграції були характерні для комуністичних і фа­шистських держав — колишнього СРСР, Куби, В'єтнаму, Камбоджі, НДР, нацистської Німеччини. Немало людей по­кидає рідну землю і за принципом: де б не жити, аби нічого не робити.

Загалом основні міграційні потоки спрямовані тепер з Центральної і Південної Америки до СІЛА і Канади. Велику притягальну силу для жителів країн Африки та Азії має Західна Європа. Триває еміграція з країн Східної Європи до СІЛА, Канади, держав Західної Європи. Євреї виїжджають до СІІІА, Ізраїлю і Німеччини.

Зростають і внутрішні міграції. Одні люди переїжджають із села в місто, інші переселяються з міст у приміську зону. В окре­мих країнах, наприклад Аргентині та Бразилії, продовжується

Таблиця 3. Найбільші хвилі міграції XX ст.

Рок и	Регіон або країна міграціі	Регіон або краіна еміграціі	Кількість емігрантів, млн. чол..
1900-1914	Європа	Північна Америка, Австралія	20,0
1945-1960	Європа	Півн. Америка, Півд. Америка, Австралія	45,0
1948-2000	Європа, Америка, Африка, Індо стан	Ізраїль	4,0
1946- 1947	Індостан	Індія, Пакистан, Бангладеш	15,0
1956	Угорщина	Європа, Америка	1,5
1968	Чехія	Європа	1,0
1970	В'єтнам	США, Азія	4,0
1980-1990	Куба	США	1,5
1980- 1990	Афганістан	Пакистан	4,0
1991-2000	Країни – колишні Республіки СРСР	Країни СНД, Німеччина, Ізраїль та інші	3,0
	краіни колишньої Югос гогославії	Європа, північна Америка	2,5

освоєння нових земель. Відбуваються і так звані маятникові міграції. Щодня мільйони людей у різних країнах світу вранці їдуть з приміських зон у міста, а ввечері повертаються назад. Наймасовіші внутрішні міграції відбуваються у США. Чима­ло американців узагалі живуть у пересувних автофургонах. На спеціально обладнаних стоянках до автофургонів підклю­чають електроенергію, воду, каналізацію. Якщо робота й оп­лата праці не задовольняють, люди знімаються з місця і їдуть далі. У США також набула поширення міграція в «теплі» шта­ти — Каліфорнію, Флориду, Техас. Щодня майже 25 млн аме­риканців літає на роботу в інші місцевості.

Трудові ресурси — це та частина населення, яка перебуває в працездатному віці. В різних країнах працездатний вік ви­значається по-своєму. В середньому це період життя людини від 15 до 65 років.

Не всі працездатні мають можливість чи бажання працю­вати. А для суспільства передусім важливі не потенційні, а ре­ально працюючі. Тому виділяють ще й економічно актив­не населення — людей, які в даний час працюють у госпо­дарстві. У цілому вони становлять близько 75 % усіх трудових Ресурсів на Землі. Частка економічно активного населення в Розвинутих країнах вища, ніж у країнах, що розвиваються.

Люди працюють у різних галузях господарства. Одні — у промисловості, інші — в сільському господарстві, на транс­порті, у сфері послуг: крамницях, ресторанах, школах, лікар­нях, туристичних фірмах. Є армія, поліція, наукові установи тощо. Кожна сфера діяльності важлива для суспільства. Але з його розвитком відбувається перерозподіл зайнятих у різних сферах господарства. Так, у багатьох країнах світу постійно скорочується частка зайнятих у сільському господарстві на користь промислового виробництва. В економічно розвинутих країнах дедалі більше людей вивільняється із виробничої сфе­ри. Вони переходять у сферу обслуговування, управління, планування і розробки проектів.

Частина економічно активного населення періодично втрачає роботу. Ці люди стають безробітними і починають шу­кати нове місце роботи. У кожній країні з ринковим господар­ством існує і ринок праці (мал. 13). Це форма перерозподілу трудових ресурсів між різними сферами зайнятості, цивілізо­ваний спосіб включення робочої сили у господарську діяль­ність. У різних країнах світу ринок праці діє неоднаково. Так, у США відсутня централізована система наймання робочої си­ли. Кожний штат по-своєму регламентує рівень зайнятості, допомогу безробітним, страхові фонди.

Своєрідна модель ринку праці існує у Швеції. Тут держава активно втручається в його формування і функціонуванні за допомогою законів, податків, урядових вкладень у ті ч інші сфери господарства вона вирішує проблему зайнятості навіть визначає рівень оплати праці.

Інакше в Японії. Там діє так званий довічний найм роботу, який гарантує працевлаштування на фірмі до досягнення пенсійного віку. При цьому розмір платні й усіх додаткових нових виплат (премій, заохочень тощо) залежить від віку стажу роботи.

Запитання і завдання

1. Що таке система розселення?

1. Дайте визначення понять «міські агломерації» та «мегалополіси». Знайдіть на карті найбільші з них.

2. Які функції виконують міста?

2. Поясніть, що таке міграції населення і чим вони викликані.

3. Що таке трудові ресурси?

4. Яке населення належить до економічно активного?

3. Як і чому відбувається перерозподіл зайнятих між різни ми сферами людської діяльності?

5. Що таке ринок праці і які його моделі ви знаєте?