Завдання

За текстом підручника та економічною картою Японії в атласі визначте, де японці вирощують рис, овочі, фрукти ти, де розводять молочну худобу, шовкопрядів.

Транспорт. В Японії добре розвинені залізничний, авто­мобільний, морський і повітряний види транспорту. Основний вид транспорту - - автомобільний. Протяжність автошлях— понад 1,2 млн км, з них 5 тис. км — швидкісні. Протяж­ність залізниць — близько ЗО тис. км. За тоннажем морського _т0рговельного флоту (57 млн брутто-реєстрових тонн) країна посідає друге місце у світі. Під морським дном і в горах збудо­вано тунелі. Деякі з них належать до найдовших у світі. Тунель Сейкан має протяжність 53,9 км. Іншими великими ту­нелями є Дай-шіміцу (22,5 км), Канмон (19,3 км), Хокуріку (14,5 км), Рокко (16 км), Шін-шіміцу (12,8 км).

Зовнішня торгівля. Туризм. За обсягом зовнішньоторго­вельного обороту Японія посідає третє місце у світі (після СІЛА і Німеччини). Економіка Японії залежить від імпорту сировини і палива. Країна постачає на світовий ринок готову продукцію наукомістких галузей промисловості й сучасні конструкційні матеріали.

Японія експортує транспортні засоби (мал. 87), офісну техніку, продукцію хімічної і текстильної промисловості то­що; імпортує пальне, продукти харчування, вироби маши­нобудівної і хімічної промисловості, інші товари.

Найважливіший торговельний партнер Японії — США. На частку США припадає щонайменше четверта частина екс­порту та імпорту Японії. Частка імпорту з Китаю становить понад 7 %, а з Тайваню — 4 % . Важливими партнерами також є Індонезія, Південна Корея, Німеччина, Саудівська Аравія.

Значні надходження має Японія від іноземного туризму.

Дипломатичні відносини між Японією та Україною були встановлені 28 січня 1992 р.. рівно через місяць після то­го, як Японія визнала нашу незалежність. Зовнішньо­торговельний оборот між двома країнами наблизився до 250 млн доларів США. Японія більше імпортує з України (продукція чорної металургії), ніж експортує до неї (про­дукція хімічної промисловості та електронна техніка).

Запитання і завдання

1. Чому японці називають свою країну «Ніппон»?

2. Які природні умови на островах Японії?

3. Назвіть «велику трійку» агломерацій Японії. Покажіть їх на карті.

4. Назвіть галузі промислової спеціалізації Японії. Яка їх географія?

5. Як така невелика країна із значною чисельністю населен­ня забезпечує себе продуктами харчування?

6. Дайте характеристику зовнішньоекономічних зв'язків країни.

7. Який стан сучасних торговельно-економічних зв'язків Японії з Україною?

8. Чим відрізняється динаміка зайнятості у виробничому секторі Японії, США і ЄС? (Див. додаток 16.)

9. За енциклопедіями дізнайтесь про суть релігій синтоїзму і буддизму.

Теми творчих робіт: 1) «Вичерпання територіального роз­витку Японії»; 2) «Океан — майбутнє житло і ресурс японців».

Державний устрій та форма правління. Китайська Народна Республіка (КНР) (мал. 88) займає майже п'яту частину Євразійського континенту. Має 22 провінції (без Тайваню), 5 ав­тономних районів і 3 міста центрального підпорядкування Пекін, Шанхай, Тяньцзінь. Вищий орган державної влади '

Всекитайські збори народних представників і їх постійно діючий орган — Постійний комітет. Глава держави — Голова Ки­тайської Народної Республіки. Це друга за обсягом ВНП країна світу.

Природно-ресурсний потенціал. Територія Китаю лежить У межах помірного, субтропічного і тропічного географічних поясів. На північному заході знаходиться Тибетське нагір'я. Його середня висота — 4500 м. Нагір'я ніби в рамку беруть гірські системи Гімалаїв, Каракоруму, Куньлуню, Тянь-Ша­ню і Сіно-Тибетських гір. На непало-китайському кордоні роз­ташована гора Еверест (Джомолунгма). На її вершину альпі­ністи сходять як з китайської, так і з непальської території (китайський маршрут вважається складнішим). За надання права сходження на Еверест уряди обох країн беруть чималі гроші.

На заході та північному заході є також високі рівнини Таримська, Джунгарська, Алашань і гори Східного Тянь-Ша­ню. Північ і захід — це район гір і пустель. Великими пустеля­ми Китаю є Такла-Макан на заході та Гобі на півночі. Східна Частина Китаю менш високогірна. На північному сході Маньчжуро-Корейські гори, Великий і Малий Хінган, рівнини

в басейні річки Сунгарі. Рівнини Маньчжурії широкі й п₀. дючі. На південь від них знаходяться Лесове плато і Велика Китайська рівнина. Тут сприятливі умови для вирощування проса і пшениці. На півдні Китаю підноситься Юньнань-Гуйч-жоузьке нагір'я.

Долини річок Янцзи і Хуанхе, а також південні й східні прибережні рівнини дуже родючі, а тому й густо заселені. Суб­тропічні плато мають сприятливі умови для вирощування чаю. На схилах гір влаштовано тераси для вирощування рису. Глибокі долини вкриті природними бамбуковими лісами.

Північно-західний Китай — регіон потужних землетрусів.

Підраховано, що вони повторюються тут з інтервалом у 65 років. Загалом понад дві третини території Китаю займають го­ри, височини і плато, що ускладнює господарську діяльність. Частка залісненої території Китаю незначна — лише 8 %.

На заході Китаю клімат континентальний, а на сході — переважно мусонний. Середні температури січня — 24 граду­си морозу на Тибетському нагір'ї і 18 градусів тепла на півдні країни. Різниця у 42 градуси! Середні температури липня на рівнинах — 20-28 градусів тепла.

На півдні й сході середньорічна кількість опадів — 2000-2500 мм, на півночі та заході — лише 50-100 мм. Восени часто бувають тайфуни. Західні райони Китаю — область внутріш­нього стоку. Вологи там не так уже й багато, бо кількість опа­дів невелика.

Китай багатий на мінеральні ресурси. Країна добуває найбільше у світі вольфрамової руди, має великі запаси ка­м'яного вугілля і залізної руди. Відкривають усе нові й нові поклади нафти й природного газу. Виявлено значні запаси руд кольорових металів. Китай має чималі гідроресурси.

тому. Серед багатьох винаходів китайців — папір, шовк, компас, фарфор, порох.

Понад три чверті населення Китаю проживають у селах і зай­маються обробітком землі. Розмі­щується населення досить нерівно­мірно. Більшість мешкає на сході (на рівнинах, родючі землі яких да­ють змогу займатися землеробст­вом). Менше заселені північні та західні землі, де переважають без­плідні пустелі та високі гори.

90 % населення Китаю належить до етнічної групи хань. Крім того, в країні налічується ще понад 50 національностей, у тому числі монголи, казахи, корейці, уйгури.

Китайці — підприємлива і працьовита нація. Не вміщую­чись на своїй території, вони розселяються за межами Китаю. Найбільше китайців нині на Далекому Сході Росії.

ТЕМА ДЛЯ ДИСКУСІЇ

Визначивши за різними картами атласу можливі напрямки пе­реселення китайців за межі своєї країни, обговоріть у класі реаль­ність їх експансії до Індії, В'єтнаму, Японії, Казахстану, Росії.

В Китаї найбільше поширені: конфуціанство —20 %, буддизм — 6 %, іслам — 2,4 %, християнство — 0,2 % віруючих. Не сповідують жодної віри 59,2 % населення. Чималих клопотів завдає владі релігійно-спортивна секта «Фа-луньгун». У 1999 р. цю секту було заборонено.

ЗАВДАННЯ

За картами атласу визначте історичні, соціальні й гео­графічні причини нерівномірного розселення народів Ки­таю. Нанесіть на контурну карту найбільші (понад 1 млн жителів) міста Китаю. Окремим знаком виділіть чотири міста-мультимільйонери, в яких проживає 5-12 млн чол. За додатком 17 проаналізуйте динаміку населення Ки­таю в загальній чисельності населення світу.

Господарство. З давніх-давен Китай був аграрною країною. Після приходу в 1949 р. до влади комуністів на чолі з Мао Цзедуном у країні було взято курс на розвиток важкої промис­ловості. І в цьому Китай досяг певних успіхів. Воєнно-еконо­мічна міць країни зросла, проте це не забезпечило помітного підвищення рівня життя народу. Китайське суспільство по­требувало економічних реформ. І цей час настав. Його пов'я­зують з іменем Ден Сяопіна, який прожив довге і непросте життя. Він зумів підняти Китай на новий щабель розвитку. Наприкінці 1970-х років Китай став на шлях лібералізації економіки. Було створено чотири спеціальні економічні зони для залучення іноземних інвестицій. Прямий контроль дер­жави над діяльністю фабрик і заводів було послаблено, відбу­лася деколективізація сільськогосподарських кооперативів, тобто головну роль у сільському господарстві знову став відігравати одноосібник. Це означало певний відхід від ко­мандно-адміністративного соціалізму. Але Китай був і зали­шається соціалістичною країною.

За роки реформ народне господарство Китаю динамічно розвивалося (табл. 8). До кінця 1980-х років Китай подвоїв виробництво валового внутрішнього продукту. Уперше за багато десятиліть чи навіть століть країні вдалося розв'язати р₀довольчу проблему. Нація перестала бути вічно голодною. Мао Цзедун зробив Китай світовою державою, Ден Сяопін на­годував Китай, модернізував його і покінчив з автаркією (за­критістю суспільства). Сьогодні Китай посідає друге місце у світі за щорічним обсягом іноземних інвестицій в економіку.

Регіон, краіна	1970-1980	1980-1990	1990-2000	2010(прогноз)
США	2,8	2,6	2,3	2,3
Канада	4,6	2,9	2,2	2,3
Мексика	6,7	1,7	3,3	3,7
Центральна і південна Америка	5,6	1,1	3,7	3,6
Азія	6,0	7,2	6,8	5,5
Японія	4,5	4,1	2,7	2,8
Китай	5,8	8,9	8,9	6,0
Європа	3,2	2,4	2,0	2,5
Східна європа і колишній СРСР	3,3	1,6	-2,7	4,1
Близький схід	5,2	0,9	4,0	3,7
Африка	4,2	1,4	2,6	2,9
Світ у цілому	3,6	2,7	2,3	3,1

ЗАВДАННЯ

Використавши карти атласу, дайте характеристику економіко-географічного положення Китаю. Як воно впли­нуло на розвиток господарства країни?

Промисловість. Традиційно Китай вважається аграр­но-індустріальною країною, хоча нині в структурі валового національного продукту частка промисловості вже вдвічі пе­ревищує частку сільського господарства.

Основою паливної енергетики Китаю є кам'яне вугілля. Його щороку добувають тут понад 1 млрд т. Арифметика до­сить проста: на душу населення — тонна вугілля. Якщо «за­гальна гора» видобутого вугілля має вражаючі розміри, то «відносна гора» (у розрахунку на одну особу) має скромний вигляд. Нафти добувають понад 140 млн т на рік. У відносному аспекті цей показник взагалі незначний, якщо врахувати думку багатьох економістів, що добре живеться тій країні, де на душу населення припадає тонна нафти на рік. Виробництво елект­роенергії досягло значних обсягів (понад 750 млрд кВт • год). Основну її частину виробляють теплові електростанції.

Китай виплавляє понад 80 млн т сталі. Для країни, що роз­вивається, це непоганий показник. Знову ж таки в розрахунку на душу населення виплавка сталі є скромною. Розвинена та­кож кольорова металургія (виплавляють алюміній, цинк, сви­нець, мідь, олово). Багато випускають цементу та мінеральних добрив.

Досить багатогалузевим є машинобудування. Китай випу­скає верстати, сільськогосподарську техніку, транспортні за­соби, трактори, судна, літаки, електроенергетичне та про­мислове обладнання. Країна — великомасштабний виробник ^електронних товарів (зокрема, побутового призначення), ве­лосипедів, годинників, швейних машин.

Велику роль в економіці Китаю відіграє текстильна про­мисловість. У цій галузі Китай має багатовіковий досвід. Виробляють бавовняні, шовкові, шерстяні, синтетичні та інші тканини.

Характерним для промисловості Китаю є те, що основна частина продукції виготовляється на дрібних та ремісничих підприємствах. Саме вони на даному етапі визначають облич­чя промисловості, хоча в країні є й великі заводи.

Територіально китайська промисловість концентрується на сході країни. Великі міста — це водночас і великі проми­слові центри.

ЗАВДАННЯ За текстом підручника й економічною картою атласу визначте основні галузі промислової спеціалізації Китаю. Нанесіть їх на контурну карту.

У структурі сільського господарства Китаю частка рослинництва значно перевищує частку тваринництва. Розораність території Китаю, з урахуванням її фізико-гео­графічних особливостей, незначна — лише 10 %. Земля дефіцитна, а тому високо цінується. Наприклад, у Гонконзі (Сянгані) померлих ховають на цвинтарі на шестирічний тер­мін. Після цього родичі або інші зацікавлені особи мусять спла­тити певну суму за подальше перебування похованого в землі. Якщо бажаючих не виявиться, то небіжчика виймають з мо­гили, спалюють, а на звільнене місце ховають іншого мерця.

Половина зораної площі у Китаї зрошується. Вирощують пшеницю, рис, батат, картоплю. Приблизно п'яту частину орних земель займають технічні культури (бавовник, соя, арахіс, чай, тютюн, джут, цукрова тростина, цукрові буряки та ін.). Розвинуті в Китаї овочівництво, плодівництво та вино­градарство (мал. 90).

Загальний збір зернових — понад 300 млн. т на рік, тобто на душу населення припадає лише третина тонни. Хоч такий показник утричі менший від бажаного, сьогодні вперше за довгі роки можна з певністю заявити: нація майже сита.

Вражає і тваринницький табун Китаю. Великої рогатої ху­доби — понад 130 млн. голів, свиней — майже втричі більше (у Китаї — найбільше поголів'я свиней у світі), овець — понад 200 млн. голів. І ще одна особливість Китаю: він залишається найбільшим у світі виробником і експортером натурального шовку.

Раціон китайця не можна уявити без риби та морепродук­тів. Китайці інтенсивно займаються також розведенням риби у внутрішніх водоймах і виловлюють її найбільше у світі.

Деяка частина населення здобуває собі хліб насущний зби­ранням дикорослих плодів та лікарських трав. Ви, мабуть, чу­ли багато цікавого про китайську народну медицину.

Транспорт. Певного розвитку в Китаї набули залізнич­ний та автомобільний види транспорту. Довжина залізниць — понад 55 тис. км, автошляхів — понад 1 млн. км. Є внутрішній водний і морський транспорт, трубопроводи, внутрішні й між­народні авіалінії.

Зовнішня торгівля. Туризм. Китай експортує текстиль­ну сировину, продукцію електронної, текстильної, машино­будівної галузей промисловості, вироби ремісників та ін. Імпортує переважно промислову продукцію та пальне. Ос­новні зовнішньоекономічні партнери — Японія, США, Німеч­чина, Росія.

Зростає значення Китаю як регіону міжнародного туризму. Іноземцям хочеться побачити Велику Китайську стіну та інші численні історичні й природні пам'ятки Китаю.

Рівень життя населення в країні залишається все ще низьким (мал. 91).

ЗАВДАННЯ Проаналізуйте текст параграфа та карти атласу і складіть схему «Експорт та імпорт Китаю».

Запитання і завдання

1. Дайте характеристику економіко-географічного положення­ Китаю.

2. Які особливості природи Китаю ви могли б виділити?

3. Назвіть основні мінеральні ресурси Китаю.

4. Які галузі промислової спеціалізації Китаю?

5. Яка географія сільського господарства Китаю?

6. Як розвиваються зовнішньоекономічні зв'язки Китаю?

7. У чому полягає зміст економічних реформ у Китаї?

8. Що, на вашу думку, сприяло швидкому економічному розвитку країни на сучасному етапі?

Державний устрій та форма правління. Республіка Індія (мал. 92) — федерація у складі 25 штатів та 7 союзних тери­торій центрального підпорядкування. Індія — член Британсь­кої Співдружності. Глава держави — президент. Реальну вла­ду має глава уряду. Законодавчий орган — двопалатний пар­ламент (Народна палата і Рада штатів). Індія — п'ята за обсягом ВНП країна світу.

ЗАВДАННЯ Користуючись картою атласу, охарактеризуйте економіко-географічне положення Індії.

Китай визнав незалежну Україну 27 грудня 1991 р., а вже 4 січня 1992 р. були встановлені дипломатичні відносини між країнами. Китай є одним з найбільших зовнішньо­торговельних партнерів України. Ця країна набагато більше імпортує з України, ніж експортує до нас.

Природно-ресурсний потенціал. При погляді на карту Ін­дії відразу ж впадає у вічі форма країни у вигляді трикутника. Цей трикутник — сьома за розміром території країна світу. Пе­реважну частину півострова Індостан займає плоскогір'я Декан. На півночі знаходяться Індо-Гангська рівнина, найвищі гори

Землі — Гімалаї (найвищою точкою Індії є гора Нангапарбат, що має висоту 8126 м), а також високі гори Каракорум. У пів­нічно-східному куті простягається долина річки Брахмапут­ри та вологі схили Ассамських гір. Тут сприятливі умови для вирощування чаю. Природні умови штату Пенджаб найкращі для вирощування пшениці, а долина річки Ганг і Бенгальська долина — джуту. На заході, у штаті Гуджарат, — бавовникові плантації. Горби штату Орісса вкриті лісами. Південне узбережжя відоме своїми рисовими полями та цитрусовими план­таціями .

Клімат Індії переважно тропічний, на півночі — тропічний мусонний. На рівнинах середня температура січня — від 15 на півночі до 27 градусів тепла на півдні. Середня температура найтеплішого місяця — травня — 28-35 градусів тепла. У столиці середня температура січня становить 14, липня — 31 гра­дус тепла.

У пустелі Тар опадів щорічно випадає 60-100 мм. У цент­ральних районах плоскогір'я Декан щороку буває 300-400 мм опадів. На його південно-східних схилах сприятливі умови * для вирощування чаю і кави.

У Східних Гімалаях середньорічна кількість опадів зро­стає до 3000-6000 мм. Найвологішим місцем на Землі вважа­ється населений пункт Черапунджі на плато Шиллонг. Там щорічно випадає 12 тис. мм опадів. Уявіть собі шар води завтовшки 12 метрів!

Для клімату Індії характерні два мусони — південно-західний, який приносить помірні та сильні зливи для більшої частини країни впродовж червня — вересня, та північно-схід­ний, який триває з жовтня по лютий. У жовтні — грудні часто бувають циклони і шторми.

В Індії можна побачити тропічні ліси, савани, напівпус­тельну й пустельну рослинність. У горах рослинність зале­жить від висотної поясності.

У надрах Індії залягають важливі корисні копалини, серед них — марганцева руда, слюда, нафта, природний газ, кам'яне вугілля, барити, хроміти, коштовне каміння, сирови­на для виробництва мінеральних добрив та ін. Але такі запаси До розряду великих поки що зараховувати передчасно.

ЗАВДАННЯ За текстом параграфа та картами атласу визначте ос­новні природні ресурси Індії.

Населення. Індія за кількістю населення займає друге місце у світі. Це країна, де проживає більш як 500 народностей і племен, які розмовляють різними мовами й діалектами (їх налічується 1652).

Більшість населення проживає в сільській місцевості. Містах мешкає лише 25 % населення. В Індії нараховується 12 міст-мільйонерів, у тому числі 4 мультимільйонери (мал. 93).

ЗАВДАННЯ Знайдіть міста-мільйонери Індії на карті.

В Індії 83 % населення сповідують індуїзм (згідно з цією вірою люди від народження належать до певних каст і носять відповідний одяг, ведуть певний спосіб життя), решта — іс­лам (12 %), буддизм (2,5 %), християнство (2,5 %). Найбільша густота населення на Індо-Гангській рівнині, де і розташовані найбільші міста. Тип відтворення населення ха­рактерний для країн, що розвиваються. Індія має значні соціальні проблеми: надлишок трудових ресурсів (20 % безро­бітних), велика кількість неписьменних (60 %), низький рівень культурного обслуговування й медицини. Розв'язання цих проблем потребує значних зусиль держави, зокрема про­ведення демографічної політики, спрямованої на сповільнен­ня швидких темпів зростання чисельності населення.

Господарство. Індія — аграрно-індустріальна країна, що розвивається. У структурі валового національного продукту частка сільського господарства, лісового господарства і рибаль­ства перевищує частку промисловості. Економіка відзнача­ється розмаїттям форм власності. Значний сектор економіки

перебуває в державній власності. Держава відіграє провідну роль У воєнно-промисловому комплексі, атомній енергетиці, транспорті, зв'язку. Державний сектор економіки забезпечує виробництво 40 % промислової продукції.

Промисловість. В Індії добре розвинена гірничодобувна промисловість. Добувають марганцеву руду та слюду, залізну руху, вугілля, боксити, нафту. Держава контролює більшість галузей гірничодобувної промисловості.

Електроенергія в основному виробляється на теплових електростанціях. Гідроелектростанції посідають друге місце. Є й атомні електростанції, але їх значення у виробництві елек­троенергії невелике.

Традиційною галуззю для Індії є легка промисловість, яка була започаткована ще за колоніальних часів. У її структурі на перший план виходять джутова, бавовняна та шкіряно-взуттєва галузі.

Провідними галузями харчової промисловості є цукрова й тютюнова. Є нафтопереробні, цементні, паперові, скловарні виробництва. Розвиваються чорна, кольорова, хімічна промис­ловість, а також машинобудування.

На сході Індії сформувалась вугільно-металургійна база, яку інколи називають індійським Руром. Немало українських фахівців попрацювали над її створенням, про що, зокрема, згадується в романі Олеся Гончара «Собор».

Машинобудування стало розвиватися в Індії після здобут­тя країною незалежності в 1947 р. У його розвиток держава вклала значні інвестиції і тримала цю галузь під жорстким контролем. Останнім часом Індія перетворилася на одного з провідних виробників програмних засобів (мал. 94).

Близько 2/5 обсягу промислового виробництва Індії забез­печують дрібні та ремісничі підприємства.

Сільське господарство. В аграрному секторі економі­ки переважають дрібні ферми та господарства селян одноосібників. Концентрації сільськогосподарського виробництва не спостерігається. В галузі зайнято 2/3 трудових ресурсів Індії. Така висока частка робочої сили саме в цій галузі свідчить, що країна є аграрною, а її сільське господарство — недостатньо механізованим.

Обробляється близько 40 % території країни. Абсолютна більшість оброблюваних земель засівається. На чверті цих зе­мель вдається збирати по два врожаї на рік. Зрошується п'ята Частина сільськогосподарських угідь. Основні продовольчі культури — рис, пшениця, просо, бобові та олійні. Індія — один з найбільших у світі виробників цукрової тростини, арахісу, чаю (мал. 95), бавовнику, рицини. Вирощують також каву, спеції, заготовляють каучук.

В Індії зосереджено чверть поголів'я великої рогатої худоби світу. Розводять кіз, овець, свиней, верблюдів. Займаються шовківництвом, рибальством і птахівництвом. Зараз Індія забезпечує себе продовольст­вом, але проблема голоду висить над країною дамокловим мечем. Вели­кої шкоди сільському господарству Індії завдають повені та посухи.

Транспорт. Довжина залізнич­ної мережі Індії перевищує 60 тис. км, автошляхової — 2 млн. км. Для внутрішнього судноплавства викори­стовуються річки. Загальна протяж­ність судноплавних ділянок річок — 14 тис. км. Індія має порівняно не­великий морський торговельний флот. Найбільші порти — Мумбай (Бомбей), Ченай (Мадрас), Калькутта, Вішакхапатнам, Мангалуру.

Зовнішня торгівля. Туризм. Індія експортує машини, обладнання, одяг, шкіру та вироби з неї, хімічні товари, ба­вовняні тканини, вироби з джуту, залізну руду, чай, каву, спеції, консерви, діаманти, рибу та морепродукти. Країна ві­дома як великий постачальник на світовий ринок високоякіс­них комп'ютерних програм. Склад імпорту: мінеральне па­ливо, транспортне обладнання, напівкоштовне каміння, доб­рива, залізо, сталь та інші товари.

Основні зовнішньоторговельні партнери Індії — СІЛА, Японія, Німеччина, Великобританія, Бельгія, Росія, Саудівська Аравія, Кувейт, Австралія, ОАЕ. З країн району Перської зато­ки Індія ввозить нафту і нафтопродукти, але практично нічого туди не експортує. На промислово розвинені країни Заходу припадає понад 60 % зовнішньоторговельного обороту Індії.

В економіці Індії певну роль відіграє міжнародний туризм (мал. 96).

Індія визнала незалежну Україну 26 грудня 1991 р., а 17 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні відноси­ни. З цього ж року в Києві працює посольство Республіки Індії. Зовнішньоторговельний оборот між Індією та Ук­раїною вже перевищив 300 млн. доларів СІЛА. Індія май­же втричі більше купує товарів в Україні, ніж їй продає.

Запитання і завдання

1. Як природно - кліматичні умови Індії впливають на її господарську діяльність?

2. Які природні ресурси має Індія?

3. Розкрийте основні особливості економіки Індії.

4. Які галузі промислової спеціалізації країни? Яка їх гео­графія?

5. Де в Індії вирощують основні сільськогосподарські куль­тури?

6. На чому базуються зовнішньоекономічні зв'язки Індії?

7. Які зовнішньоекономічні зв'язки Індія підтримує з Україною?