Тема 3. Загально громадська державна консюмерська політика цивілізованих країн щодо підвищення якості товарів і послуг.

Тема 3.1. Загально громадська державна консюмерська політика цивілізованих країн.

1. Закон про несумлінну конкуренцію на захист прав споживачів у країнах Центральної і Східної Європи.

2. Захист прав споживачів у країнах СНД.

1. Закон про несумлінну конкуренцію на захист прав споживачів у країнах Центральної і Східної Європи

Несподівані випадки несумлінної конкуренції в колишніх соціа­лістичних країнах стали підтвердженням існуючої конкуренції як такої. Однак через відсутність правового регулювання і відповідної практики, серйозної теоретичної бази несумлінна конкуренція час­то приводить до хаотичних і примітивних взаємин на ринку. Фак­тично виникає «рай для несумлінної конкуренції», де навіть імениті закордонні фірми використовують методи реклами, уже багато ро­ків заборонені в них на батьківщині. Це є наслідком недоліків юридичної інфраструктури (недостатня кількість юристів, відсу­тність свіжої судової практики, недосвідченість суддів).

ПОЛЬША

Новий польський Закон про несумлінну конкуренцію від 16 кві­тня 1993 г, є одночасно одним із останніх у Центральній і Східній Європі й таким, котрий найзрозуміліше відповідає традиційному в Центральній Європі типу регулювання, при якому окремо стоїть регулювання в сфері боротьби з несумлінною конкуренцією. На­віть якщо цей новий закон і спирається на довоєнний від 1 серпня 1926 р., він далеко виходить за його рамки й, безумовно, являє со­бою сучасний правовий акт.

Так, уже при описі мети закону в ст. 1 охорона інтересів громад­ськості, конкурентів, одержувачів (клієнтів) і споживачів назива­ється рівноцінною. Закон містить, поряд з генеральним положен­ням (ст. 3, ч. 1), орієнтованим на суперечні закону й звичаям конкурентні дії, численні з погляду німецького Закону про несум­лінну конкуренцію "модифіковані" окремі факти. Зокрема, у ст. 16 дається дуже велике, сформульоване за зразком генерального по­ложення й далі спеціалізоване регулювання несумлінної реклами. Крім того, необхідність боротьби з порушеннями конкуренції під­креслюється завдяки спеціально виділеному регулюванню цивіль­них і кримінально-правових санкцій (статті 18гї, 23гї); при цьому у відомих межах передбачене позовне об'єднання.

Границя стосовно картельного (антимонопольного) права прово­диться дуже чітко завдяки рішенню антимонопольного суду Вар­шави від 19 вересня 1991 р. про те, що неприпустимим є одночас­ний осуд порушень, зв'язаних з несумлінною конкуренцією, у ході картельного розслідування також і в змісті різних, наявних у розпо­рядженні санкцій (з одному боку, цивільно-правових, із іншого -управлінсько-правових).

РУМУНІЯ

Румунський Закон про несумлінну конкуренцію від 1991 р., та­кож відноситься до типу роздільного регулювання. Він містить від­повідно орієнтоване на порушення звичаїв генеральне положення (статті 1 і 2); представлені далі окремі факти він пов'язує, в першу чергу, з порушенням суспільного порядку (ст. 4) і карними злочи­нами (ст. 5), однак не залишає без уваги й цивільно-правової відпо­відальності учасників (статті 6 і 7). Але по системі цивільно-правових санкцій посилаються при цьому на загальні положення цивільного права й Цивільного процесуального кодексу (ст. 9). Не­зважаючи на ряд перелічених фактів, що передбачають захист спо­живача, закон залишається дещо стриманим стосовно ідеї захисту його інтересів.

Румунське законодавство містить окрему Постанову про захист інтересів споживача від 21 серпня 1992 р., що представляє собою суміш положень по захисту здоров'я й безпеки споживача, а також про обов'язки - гарантійних і інформаційних - «економічних аген­тів» щодо відповідальності за товар. Крім того, воно містить у фо­рмі генерального положення зобов'язання щодо коректного, що ви­ключає зловживання в торговельний практиці поводження. Цей припис може інтерпретуватися як поширення, з погляду захисту ін­тересів споживача, генерального положення Закону про несумлінну конкуренцію. Крім того, Постанова про захист інтересів споживача гарантує споживчим об'єднанням, що в Законі про несумлінну кон­куренцію згадуються дуже побічно - як «професійно-станові орга­нізації» (ст. 8 ЗНК Румунії), що мають можливість робити заяви, численні консультаційні й ініціативні права, а також позовні пов­новаження для реалізації прав і інтересів своїх членів (ст. 31).

ЧЕХІЯ Й СЛОВАЧЧИНА

Свій шлях обрала колишня Чехословаччина, включивши регу­лювання сфери несумлінної конкуренції в главу 5 «Економічна конкуренція» Торговельного кодексу від 5 листопада 1991 р.

Цей кодекс продовжує діяти як у Чехії, так і в Словаччині. Також відноситься й до окремого Закону про захист економічного (госпо­дарського) змагання від 30 січня 1991 р., що, однак, обновляється вже в Чехії,

Рівнобіжне існування регулювання сфери несумлінної конкурен­ції в торговельному законодавстві й антимонопольному праві в зга­даному Законі про захист чітко показує, що Чехія й Словаччина до­держуються роздільного принципу; однак, перший розділ у главі 5 «Доля в економічного змаганні» Торговельного кодексу містить, свого роду, "надпоняття» (§42, ч. 1) зловживань в економічної кон­куренції як у сфері несумлінної конкуренції, так і в сфері обмежен­ня конкуренції, причому для останньої робиться посилання на За­кон про захист економічного змагання.

Присвячений несумлінній конкуренції другий розділ Торговель­ного кодексу (ТК) містить генеральне положення (§44, ч. 1), орієн­товане на протиріччя добрим звичаям у конкуренції, причому слід зазначити чітке згадування споживачів поряд зі звичайними учас­никами змагання, Параграф 44, ч. 2 являє собою перелік окремих фактів, що надалі (§46 - 52) регулюються детальніше. У рамках спеціальних положень про санкції (§53 підприємницьким і спожив­чим союзам (як юридичним особам) гарантуються повноваження в пред'явленні позовів про невиконання обов'язків і про усунення, а також у випадках введення в оману й небезпеку, обдурюванні.

Проте в колишній Чехословаччині 16 грудня 1992 р., незадовго до її поділу, був виданий Закон про охорону інтересів споживача; він містить, подібно Постанові про захист інтересів споживачів у Румунії, поряд з положеннями, що служать здоров'ю й безпеці спо­живачів, окремі положення, як наприклад, заборона на дискриміна­цію споживачів (§6) і їх обман (§8), а також загальне регулювання з питань недозволеної реклами (§20). Ці положення забороняють об­ман споживачів, особливо шляхом подання неправильних, непов­них, непідтверджених, неточних, нечітких, двосмислових й т.п. зведень, а також відповідної форми реклами, як ті, що зачіпають національні чи релігійні почуття. У рамках адміністративного на­гляду споживчим союзам гарантуються визначені ініціативні права (§25, 26). У Чехії і Словаччині існує чіткий поділ між сферами об­меження конкуренції й несумлінної конкуренції.

УГОРЩИНА

Найбільш чітко представляє тип сучасного, роздільного регулю­вання несумлінної конкуренції з включенням проблеми захисту ін­тересів споживача, загального регулювання поводження на ринку, забезпечує захист інтересів споживача Угорський Закон № 86 про заборону на несумлінне поводження на ринку (ЗНПР) від 20 листо­пада 1990 р., попередником ЯКОГО був Закон IV про заборону не­сумлінної господарської діяльності від 31 жовтня 1984 р., що мав подібну структуру.

Відповідно до загальної цільової настанови ЗНПР № 86/1990 вже в преамбулі називає волю й сумлінність економічної конкуренції як ос­новні умови ринкової конкуренції й проголошує інтереси громадсько­сті, конкурентів і споживачів у найширшому змісті слова (тобто про­мислові одержувачі й кінцеві споживачі) як захисну мету закону. У змісті генерального положення (3, ч. 1) підприємцям ще раз ставиться в обов'язок повага волі й сумлінності економічної конкуренції; до ви­мог підприємницької сумлінності додається генеральне положення про заборону несумлінної економічної діяльності (3, ч. 2).Це узагаль­нене поняття (несумлінності) поширюється в першу чергу на поло­ження про заборону несумлінних ринкових методів у першій частині закону, де регулюються в главі 1 (§1, ч. 10) окремі факти несумлінної конкуренції в традиційному змісті, а в главі 2 (§11 - 13) - загальна за­борона на обман (введення в оману) споживачів. Крім того, ця заборо­на поширюється також на регульовані угоди, що обмежують конкуре­нцію (ч. 3), і зловживання економічною могутністю положення (ч. 4), що так само, як і в другій частині закону, регулює проникаючий конт­роль, служить, власне, волі конкуренції.

Така нескладна для області розслідувань угорська модель указує на два моменти: по-перше, таке об'єднуюче рішення в змісті вели­кого регулювання поводження на ринку цілком може привести до обміркованого за змістом урівноваженого регулювання проблеми сумлінності конкуренції, а також запитів інтересів споживача; по­друге, допомагає відповідному зсуву від громадянсько-правового до управлінсько-правового санкціонування порушень у сфері несу­млінної конкуренції, де зараз в Угорщині (у Болгарії трохи інакше) поки що не враховується велика кількість окремих правопорушень з питань несумлінної конкуренції.