Гігієна води та водопостачання населених місць.

Здоров'я людини у великій мері залежить від найважливішого фактора навколишнього середовища - води. У нашій країні, як і в інших економічно розвинених країнах, постійно росте обсяг водоспоживання, обумовлений в основному концентрацією населення в містах. У житлових будинках, забезпечених санітарно-технічним устаткуванням і гарячим водопостачанням, витрата води на одну людину в добу досягає 250-350 л. При цьому вода витрачається на наступні потреби: підтримка чистоти тіла, у тому числі гігієнічний душ (120-150 л), прання білизни, готування їжі й миття посуду ( близько 10 л), збирання житла, видалення нечистот за допомогою каналізації. Вода необхідна людині для забезпечення нормального функціонального стану організму, тому що є середовищем, у якім відбуваються обмінні процеси. З водою кінцеві продукти обміну віддаляються з організму через бруньки, легені, кишки, шкіру. Причому втрата води протягом доби відбувається в наступних обсягах: із сечею виділяється в середньому 1,5 л, шляхом потоотделения- близько 0,5 л, через легені з видихуваним повітрям - 350 мол і 100 - 150 мол води - з калом. При роботі в гарячих цехах або в жаркий період року втрата води організмом за рахунок посиленого потоотделения може становити 6-10 л. Велика кількість води може виділятися з організму при деяких захворюваннях (діабеті, харчових отруєннях). Велике значення має хімічний склад води, тому що він може впливати на плин захворювань, зокрема, викликаних надлишковим або недостатнім вступом в організм людини мікроелементів. Відомо, що разом з водою в організм надходять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, що відіграють більшу роль в обміні речовин людину. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірно, тому люди можуть недоодержувати або, навпаки, одержувати в надлишковій кількості їх з їжею й водою. захворювання, що розвиваються в людей, причиною яких є збільшення змісту деяких мікроелементів у воді, називаються геохімічними ендеміями. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де в мінеральному складі ґрунту й води відсутні або присутні у великій кількості ті або інші мікроелементи. Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, паратифи, хвороба Боткіна й ін. Збудники цих захворювань з'являються у воді при влученні в неї виділень хворих і бактеріоносіїв. Це може відбуватися при масових купаннях у водоймах, при забрудненні нечистотами навколишньої водойма території, при пранні білизни у водоймі, при скиданні нечистот у водойму судами. Збудники інфекційних захворювань можуть попадати в підземні води з неправильно влаштованої вигрібної ями, а в криничну воду із забрудненими цебрами. Багато збудників інфекційних захворювань, потрапивши у воду, тривалий час здатні зберігати свою життєздатність. Для задоволення фізіологічних потреб людині необхідно 2,5-3,0 л води на

добу. Вона в організм людини надходить з питвом і харчовими продуктами.

З водою потрапляє багато фізіологічно необхідних солей, в тому числі

таких макро і мікроелементів, як кальцій, магній, натрій, калій, йод,

фтор. грунт як складовий елемент навколишнього середовища. Основні принципи санітарного очищення населених місць.

Грунт являє собою комплекс мінеральних і органічних частинок, заселених великою кількістю мікроорганізмів. Мінеральними компонентами грунту є дрібні частки материнських гірських порід. Органічна частина складається з рослинних і тваринних організмів та їх залишків, які перебувають на різних стадіях свого розкладання. Серед них велике значення мають стійкі гумінові речовини. Грунт значною мірою впливає на здоров’я і санітарні умови проживання людей. Залежно від хімічного складу і характеру грунту змінюються рослинність місцевості, хімічний склад продуктів рослинного і тваринного походження. Від нестачі чи надлишку певних елементів у грунті залежить їх кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров’я населення. Так, при нестачі йоду виникає ендемічний зоб, при нестачі фтору - карієс зубів, при надлишку фтору - флюроз і ряд інших так званих ендемічних захворювань. Території з недостатністю чи надлишком певних елементів у грунті називають геохімічними зонами, чи геохімічними провінціями. Потрапляння шкідливих речовин з грунту в організм людини можна схематично представити у вигляді таких біологічних ланцюжків (контактів):

1. Грунт - людина. Частіше при ручній праці в сільському господарстві.

2. Грунт - атмосферне повітря - людина. У результаті розпаду органічних речовин утворюються метан, аміак, сірководень тощо, які можуть змінювати природний склад повітря, грунту і впливати на хімічний стан атмосфери.

3. Грунт - підземні води - людина. Хімічні речовини з грунту проникають у підземні води.

4. Грунт - підземні води - відкрита водойма - людина. Хімічні речовини (добрива, отрутохімікати, промислові відходи), що знаходяться в грунті можуть потрапляти у підземні води далеко від водойми, можуть мігрувати на великі відстані.

5. Грунт - відкрита водойма - людина. Зливовими і розталими водами хімічні речовини змиваються з прилягаючих територій у водойму, звідти через рот або шкіру проникають в організм людини.

6. Грунт - відкрита водойма - риба - людина. Акумуляція хімічних речовин, що потрапили у водойму, поглинаються рибою, яка вживається людиною.

7. Грунт - рослинні продукти харчування - людина. Через кореневу систему хімічні речовини потрапляють у рослини, які вживаються людьми.

8. Грунт - сільськогосподарські рослини - тварини - людина. Рослини спочатку вживаються тваринами, а продукти тваринного походження - людиною. У грунті завжди знаходиться певна кількість газів, які постійно обмінюються з атмосферним повітрям. Інтенсивність газообміну залежить від змін барометричного тиску, різниці температур надземного повітря і повітря грунту, коливань рівня грунтових вод, наявності й кількості атмосферних опадів, глибини промерзання грунту, швидкості вітру і ряду інших факторів. Порівняно з атмосферним, у грунтовому повітрі завжди більше діоксиду вуглецю, водяних парів, менше - кисню.