В) Психологічна характеристика флегматичного типу темпераменту

ФЛЕГМАТИКИ – це люди із сильною, зрівноваженою, але інертною нервовою системою. Внаслідок цього на зовнішні впливи реагують повільно, неговіркий.

Флегматиками були: І.А. Крилов - байкар, М.І. Кутузов - полководець.

1. Мова – повільна з паузами між словами, монологічна, голосна.

2. Спілкування – малоініціативні, спокійні, чекають поки до них звернуться.

3. Почуття – глибокі, але невиразні, довготривалі.

4. Діяльність – працюють надзвичайно повільно, охайно, старанно, обов'язково доведуть справу до кінця, роботу продумують..

5. Інтереси – вузьке коло інтересів, але глибокі і довготривалі.

6. Мислення – дуже повільне, тугодуми, але роблять глибокі самостійні висновки, рідко змінюють погляди.

7. Пам'ять – дуже повільно запам’ятовують, але на все життя.

8. Вольові якості –наполегливі, цілеспрямовані, організовані, вперті.

У навчальній діяльності учню флегматичного темпераменту може заважати повільність, особливо там, де треба швидко за­пам'ятати, швидко зрозуміти, зміркувати, швидко зробити. У та­ких випадках флегматик може проявити повну безпорадність, але зате запам'ятовує він звичайно надовго, ґрунтовно й міцно. Вчителеві необхідно більше активізувати діяльність учнів-флегматиків, викорінювати байдужість, яка може виникнути в них, частіше змушувати учнів не тільки працювати на уроці ,в пев­ному темпі, а й викликати в них емоційне ставлення до того, що роблять вони самі та їхні товариші.

Прояв властивостей флегматичного темпераменту спостері­гається в учня II класу Володі К. Володя все робить повільно, спокійно, неквапливо. Коли його запитують на уроці, він повіль­но встає, помовчить трохи й, якщо знає урок, починає неквапли­во розповідати; якщо він не впевнений твердо, що добре знає матеріал,— мовчить, не відповідає на запитання вчительки. По­вільність Володі обурює вчительку, і вона рідко його опитує. Хлопця люблять у класі, товариші інколи незлобливо жартують з його повільності. Володя — чудовий товариш, добродушний, дуже рідко виходить з себе.

Г) Психологічна характеристика меланхолічного типу темпераменту

МЕЛАНХОЛІКИ – це люди з слабкою нервовою системою, які має підвищену чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати в неї зрив, розгубленість.

Меланхоліками були: М.В. Гоголь - письменник, П.І. Чайковський - композитор, В.М.Жуковський - поет.

1. Мова – тиха, млява, маловиразна.

2. Спілкування – безініціативні, сором'язливі, вразливі, дуже образливі, недовірливі, підозрілі. Представники меланхолійного темпераменту схильні до за­мкнутості й самотності, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, часто ніяковіють, проявляють велику незграб­ність у новій обстановці.

3. Почуття і емоційні стани в людей меланхолійного темпера­менту виникають повільно, але відзначаються глибиною, вели­кою силою й тривалістю; меланхоліки легко вразливі, тяжко пе­реносять образи, прикрості, хоча зовні всі ці переживання вира­жаються в них слабо.

4. Діяльність. У роботі меланхоліки звичайно пасивні, часто мало зацікавлені (адже зацікавленість завжди пов'язана з сильним нервовим на­пруженням).

5. Інтереси – широке коло інтересів, поверхневі, короткотривалі.

6. Мислення – не схильні до глибокого мислення..

7. Пам'ять – дуже повільно запам'ятовують і швидко забувають.

8. Вольові якості – інертні, безініціативні, схильні до навіювання.

В учнів меланхолійного темпераменту необхідно розвивати товариськість, через громадську діяльність поступово вводити їх до колективу, у спільній колективній роботі виховувати ко­лективістичні почуття, почуття дружби й товариськості. Якщо школяр меланхолійного темпераменту цурається дитячого ко­лективу, ухиляється від громадської праці, він легко може замкнутися й заглибитися у власні переживання або, відійшов­ши від шкільного колективу, потрапити під негативний вплив.

Психологи встановили, що слабкість нервової системи не є негативною властивістю. Сильна нервова система успішніше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка — з ін­шими.

Слабка нервова система — нервова система високої чутли­вості, і в цьому її певна перевага.

Наприклад, властивості меланхолійного темпераменту вира­жені в учениці III класу Ліди С. Несмілива, вона завжди чогось боїться, чогось чекає і непокоїться; приємна чи неприємна звіст­ка, подія викликають у неї сильне занепокоєння. Дівчинка часто губиться, відповідаючи урок; вона не може показати своїх знань, навіть коли добре засвоїла матеріал. Ліда глибоко переживає образи, часто плаче, вона дуже прихильна до людей, слухняна, навіювана, часто наслідує поведінку інших дітей. Дівчинка то­вариська, допомагає товаришам, провинно усміхається, коли трапляються труднощі, й часто кидає роботу.

В той же час Ліда успішно займається музикою, любить до­глядати квіти, працювати на пришкільній ділянці. Коли дівчин­ка буває в лісі, садку, вона перевтілюється, і голос у неї стає інший, вона жвава, радісна.

Слід пам'ятати, що поділ людей на чотири види темпераменту дуже умовний. Існують перехідні, мішані, проміжні види тем­пераменту; часто в темпераменті людини дивно поєднуються ри­си різних темпераментів. «Чисті» темпераменти трапляються відносно рідко. Це ж стосується й типів нервової системи, що лежать в основі темпераментів. У багатьох створюється думка,— писав відомий радянський психолог Б. М.Теплов,— що люди насправді поділяються за силою чи рухливістю нервової системи на різко відмежовані групи «сильних» і «слабких», «рухливих» і «інертних»... Але насправді люди утворюють за силою такий самий неперервний ряд, як, наприклад, за ростом і за вагою... Це лише спосіб групування людей за певною властивістю». Цей спосіб має смисл для кращого розуміння темпераментів, та й у практиці він має велике значення.

4.