1. Поняття фінансового права.
Фінансове право виділено в окрему галузь права, оскільки воно мас свої специфічні ознаки, предмет i метод правового регулювання.
Із загальної теорії держави i права необхідно пам’ятати, що предметом правового регулювання є суспільні відносини, які регулюються правовими нормами. Отже, предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави. Ця діяльність є об’єктивною за своєю сутністю, являє собою процес планомірного збирання, розподілу, перерозподілу i використання централізованих i децентралізованих фондів коштів.
Відносини в сфері фінансової діяльності держави поділяються на різні групи в залежності від певних критеріїв:
а) в залежності від функцій фінансової діяльності;
б) в залежності від суб’єктів, між якими виникають ці відносини;
в) в залежності від фiнансово-правового регулювання за фiнансово правовими інститутами.
Слід зазначити, що методом фiнансово-правового регулювання є органічна система прийомів, способів безперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер взаємозв’язків між ними.
Розрізняють такі методи регулювання фінансового права:
а) метод владних приписів (нерівність сторін);
б) метод субординації (відносини між вищестоящими i нижчестоящими державними органами);
в) метод погодження – застосовується в поєднанні з методом владних приписів (податковий кредит);
г) метод рекомендацій – застосовується в поєднанні з методом владних приписів (наприклад, перелік місцевих податків i зборів міститься в законодавстві, з числа яких органи місцевого самоврядування мають право вибирати i вводити платежі на своїй території).
З’ясувавши вище наведені поняття, можна дати визначення фінансового права — це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобiлiзацiї, розподілу i використання централізованих i децентралізованих фондів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань i функцій.
2. Місце фінансового права в системі права України.
Особливу увагу потрібно звернути на те, що якісні вiдмiнностi i специфіка предмету фінансового права, своєрiднiсть його методів ще більше i повніше виявляється при х співставленні i відмежуванні від предметів i методів інших галузей права. При цьому не треба упускати з виду те, що фiнансово-правовi інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави по створенню, розподілу i використанню централізованих i децентралізованих грошових фондів.
При розгляді даного питання доцільно порівняти фінансове право з конституційним, адміністративним i цивільним правом.
Конституційне право — містить норми, що мають пряме відношення до фінансового права. Норми, що закріплюють основи органiзацiї фінансової діяльності держави. Наприклад, ст.85 Конституції України встановлює виняткові повноваження Верховної Ради України затверджувати державний бюджет, вносити до нього зміни, контролювати його виконання, а фінансове право — базується i розвивається на основах конституційного права. Наприклад, фiнансово-правовi норми, що регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх форм власності в країні. Норми фінансового права встановлюють деталізовані правила, що стосуються діяльності різних державних органів в галузі фінансів. Наприклад, група фiнансово-правових норм докладно регламентує порядок складання, розгляду, затвердження i виконання Державного i місцевих бюджетів (Закон України “Про бюджетну систему України”).
Адміністративне право — визначає основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів, у тому числі i органів спеціального управління фінансами держави, закріплює структуру цих органів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення i звільнення посадових осіб, закріплює їх права i обов’язки i т.д., а фінансове право — регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими органами функцій по збиранню, розподілу i використанню фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням.
Цивільне право — деякі органи державного управління спеціальної компетенції, наприклад, НБУ, водночас с господарською органiзацiєю — юридичною особою, що дiє на комерційних засадах. Між цими органами, з одного боку, i підприємствами, установами, організаціями i громадянами — з другого, виникають відносини на основі договорів. Наприклад, на основі кредитної угоди, а фінансове право — регулює суспільні відносини в сфері мобiлiзацiї, розподілу i використання централізованих i децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення виконання державою своїх завдань та функцій. Норми фінансового права в даному випадку встановлюють джерела фінансово-кредитних ресурсів, якими оперує НБУ, порядок утворення i розподілу створюваних ним грошових фондів, порядок мобiлiзацiї НБУ грошових коштів в розпорядження держави, способи здійснення контролю за фінансовою діяльністю організацій, тощо. НБУ виступає як орган виконавчої влади, що наділений владними повноваженнями.