Утилізація трупів па утиль устаткуванні

Утильустановки розміщують на відстані не менше 700 м від населених пунктів, річок, озер, парків, різних установ,скотоперегінних трактів із підвітряного боку.

Спалюванпя трупів

Спалювання трупів проводять у зонах, які не обслуговуються заводами з виробництва м’ясо-кісткового борошна. Обов'язковому спалюванню підлягають трупи тварин, загиблих від особливо небезпечних інфекцій.

Спалювання забезпечує повне знешкодження збудника, але є надто дорогим способом знезаражування трупів. Найбільш придатними для цього є спеціальні трупоспалювальні печі. За вагою матеріалу, який завантажується для спалювання, розрізняють печі малої (30-300 кг) і великої (300-700 кг) продуктивності;стаціонарні і рухомі. Як пальне використовується солярове масло або природний газ. У польових умовах за відсутності спеціального обладнання трупи спалюють на багатті або спеціально виритих ямах; при цьому досягають більш швидкого спалювання й економії палива (мал. 2, 3)

Мал. 2 Хрестоподібна яма для спалювання трупів.

Мал. 3. Подвійна яма для спалювання трупів.

Знезаражеиня трупів в біотермічпих ямах (ямах Бекарі, пирятинських, чеських)

Чеський інженер Бекарі запропонував для знешкодження міського сміття використовувати біотермічні ями. Пізніше такі ями стали виристовувати для знешкодження трупів.

У біотермічних ямах знешкоджують усі трупи тварин крім тих, які підлягають спалюванню (мал. 4).

Мал. 4. Цегляний та рублений варіанти ями Бекарі

Біотермічні ями дозволяється споруджувати не менше ніж за 0,5 км від тваринницьких приміщень. Ділянку землі для біотермічних ям огороджують парканом, із зовнішньої сторони якого викопують рів.

Через 20 днів після завантаження ями трупами температура в ній піднімається до 65-70°С. Процес розпаду трупів закінчується через 35-40 днів з утворенням одноманітного компосту, що не має запаху і придатний для використання як добриво.

Ями заповнюють трупами до рівня нижче поверхні землі на 1,5 м. Після цього яму залишають закритою на 4-5 міс. За цей час відбувається повний розпад трупів. Біотермічні ями мають значні переваги перед скотомогильниками.

Ветеринарно-санітарні вимоги до закопування трупів на скотомогильниках

Закопування трупів на скотомогильниках є примітивним і нераціональним способом знешкодження трупів. Цей спосіб знезаражування при необережному поводженні становить небезпеку щодо розповсюдження стійких форм мікроорганізмів.

Скотомогильники повинні розміщуватися в місцях з низьким рівнем ґрунтових вод (не менше 2,5 м від поверхні ґрунту), не ближче 1 км від населеного пункту, далеко від пасовищ, водоймищ, колодязів, проїзних шляхів і скотоперегінних трас. Територія скотомогильника обноситься огорожею, із внутрішнього боку якої викопують рів.

На території скотомогильників і біотермічних ям забороняється випасати худобу, косити траву, брати, вивозити та виносити землю за їх межі. Усі діючі скотомогильники, а також біотермічні ями мають бути взяті службою ветеринарної медицини району і дільницями ветеринарної медицини на облік.

У всіх випадках трупи знищують під суворим ветсаннаглядом.

На основі ветеринарно-санітарних правил при особливо небезпечних інфекціях (сибірка, чума великої рогатої худоби та ін.) трупи спалюють у трупоспалювальних печах та ямах. Такі печі є у великих лабораторіях ветеринарної медицини та господарствах.

Трупи тварин, які загинули від сибірки, підлягають знищенню разом із шкірою. Місце на пасовищі чи території ферми, де лежав труп тварини, слід добре обпалити, після чого поверхню землі дезінфікують 20% розчином хлорного вапна, з розрахунку 10 л розчину на 1 м2 площі. Потім засипають забруднену ділянку грунту сухим хлорним вапном - 2,5 кг/м2 і перекопують землю на глибину 20-25 см.

У випадках ураження органів збудниками інфекційних хвороб (сальмонельоз, пастерельоз, колібактеріоз та ін.) органи підлягають утилізації в біотермічних ямах.

Якщо органи тварин, забитих на м’ясокомбінаті, мають патологічні зміни не інфекційного походження (внаслідок порушення обміну речовин - дистрофії, некрози; порушення кровообігу - анемії, ішемії, проліферація) субпродукти визначають як - конфіскати і підлягають технічній утилізації на м’ясокісткове борошно, технічний жир, добавки, корми хутровим звірям. Якщо вражається незначна частина органу, приблизно 30%, уражені ділянки видаляють та утилізують, а здорові частини субпродукту відправляють на переробку (ковбаси, хлібці).

Основними охоронними засобами грунту від забруднення органічними відходами і зараження його збудниками ґрунтових інфекцій є:

1.Правильна організація очищення місць зберігання сировини тваринного походження, а також їх своєчасна дезінфекція.

2.Обладнання місць для зберігання і біотермічного знешкодження гною;

3.Правильне обладнання і експлуатація очисних споруд.

4.Своєчасне і правильне знешкодження стічних вод.

5.Належний ветеринарний контроль за забоєм тварин, переробкою сировини тваринного походження.