1.3 Методика розрахунку інтегрального показника «Модель Дюпон» для планування і прогнозування ділової активності організації організації

Для нашого випадку детермінована чотирифакторна модель для процесу прогнозування ділової активності організації («Модель Дюпон») буде мати вигляд наступної формули:

R_вк = , (1.9)

R_вк = R_q * К_фз * Ч_ок * К_о.па , (1.10)

Для того, щоб розрахувати рентабельність власного капіталу спочатку потрібно здійснити проміжні розрахунки таких показників як:

1. рентабельність реалізації за чистим прибутком (R_q) - цей коефіцієнт вказує на те, яку суму чистого прибутку одержує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки засобів залишається у підприємства після покриття собівартості продукції, виплати відсотків за кредитами і сплати податків. Показник рентабельності продажу характеризує найважливіший аспект діяльності підприємства – реалізацію основної продукції, а також дозволяє оцінити частку собівартості у продажу:

R_q = ЧП / ЧД (1.11)

2. коефіцієнт фінансової залежності (К_фз) - показник обернений, до коефіцієнта автономії, показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів:

К_фз = П /ВК, (1.12)

де П – сукупний капітал (підсумок пасиву балансу), тис. грн

3. частка поточних зобов'язань у валюті балансу (Ч_ок):

Ч_пз = ОК / А, (1.13)

де А – сума активів ( підсумок активу балансу), тис. грн

4. коефіцієнт оборотністі оборотних активів (К_об) (див. формулу 1.2).

Таким чином усі показники, які складають проміжні розрахунки для визначення цього показника, можна звести в один інтегральний показник. Для цього вводимо детерміновану п'ятифакторну модель для процесу прогнозування діяльності організації Дюпона. Це дасть нам можливість спрогнозувати вплив різних чинників на рівень рентабельності власного капіталу організації.

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від п`яти чинників: рентабельності продажу, оборотності активів, коефіцієнта поточної платоспроможності, частки поточних зобов`язань у валюті балансу та коефіцієнта фінансової залежності. Значущість виділених факторів пояснюється тим, що вони в певному сенсі узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, його статику і динаміку, зокрема бухгалтерську звітність: перший чинник узагальнює форму № 2 “Звіт про фінансові результати”, другий – актив балансу, останній – пасив балансу.

Аналізуючи рентабельність власного капіталу необхідно враховувати три важливі особливості цього показника, що є дуже важливими для формулювання обґрунтованих висновків.

Перша пов'язана з тим, що рентабельність реалізації за чистим прибутком визначається результативністю роботи звітного періоду; можливий і планований ефект довгострокових інвестицій він не відображає. Наприклад, коли підприємство здійснює перехід на нові перспективні технології або види продукції, що потребують значних інвестицій, показники рентабельності можуть тимчасово знижуватися. Проте якщо стратегія була вибрана правильно, понесені витрати надалі окупляться, і в цьому випадку зниження рентабельності у звітному періоді не означає низької ефективності роботи підприємства.

Інша особливість визначається проблемою ризику. Одним з показників ризику підприємницької діяльності є коефіцієнт фінансової залежності – чим вище його значення, тим більш ризиковим з позиції акціонерів, інвесторів і кредиторів є така діяльність.

Таким чином, необхідно враховувати взаємозв'язки між чинниками, які прямо не відображені в “Моделі Дюпон”. Наприклад, виходячи лише з математичної формули моделі, може здаватися, що нескінченне підвищення фінансового важеля (прибутку) приводитиме до такого ж нескінченного підвищення рентабельності власного капіталу. Проте при збільшенні частки позикових засобів в авансованому капіталі (може виступати у вигляді складеного капіталу, статутного фонду або статутного капіталу) зростають і виплати за користування кредитами. Внаслідок цього зменшується чистий прибуток і підвищення рентабельності власного капіталу не відбувається. Крім того, не можливо не враховувати фінансовий ризик, що супроводжує використовування позикових джерел.

Третя особливість пов'язана з проблемою оцінки. Чисельник і знаменник коефіцієнта рентабельності власного капіталу виражені в грошових одиницях різної купівельної спроможності. Прибуток – динамічний показник, він відображає результати діяльності і рівень цін, що склався на товари і послуги, в основному, за минулий період. На відміну від прибутку, власний капітал складається протягом кількох років. Він виражений в обліковій оцінці (попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами), яка може сильно відрізнятися від поточної ринкової вартості. Крім того, облікова оцінка власного капіталу не відображає майбутніх доходів підприємства. Таким чином, ринкова ціна акцій підприємства може сильно перевищувати облікову вартість.

Призначення “Моделі Дюпон” у нашому випадку для інтегральної оцінки ділової активності – виявити чинники, що визначають ефективність функціонування підприємницької діяльності, оцінити ступінь їх впливу і тенденції, що складаються, в їх зміні і значущості. При проведенні аналізу чинника важливо розуміти, яке економічне значення містить той або інший показник, до якої сфери діяльності підприємства він відноситься.

Таким чином, використання вказаної моделі в процесі аналізу та управління прибутковістю підприємства має велику доказову силу для оцінки фінансового стану підприємства, оцінки ступеня важливості використання ним фінансових важелів для підвищення якості управлінських рішень та поліпшення результатів своєї діяльності.