
- •1. Гігієна і санітарія та їх завдання в системі закладів ресторанного обслуговування
- •2. Санітарно-гігієнічні вимоги до довкілля
- •3. Гігієна освітлення, опалення, вентиляції та кондиціювання приміщень ресторанного обслуговування. Гігієна водопостачання.
- •3.1 Гігієна освітлення
- •3.2. Гігієна опалення
- •3.3. Вентиляція та кондиціювання приміщень закладів ресторанного обслуговування
- •4. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання приміщень закладів ро
- •4.1.Санітарні вимоги до утримання території
- •4.2.Санітарні вимоги до облаштування і вмісту приміщень
- •4.3.Санітарні вимоги до устаткування, інвентарю, посуду і тари
- •5. Вимоги до розміщення закладів ресторанного господарства
- •6. Гігієнічні вимоги до якості та безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів в закладах ресторанного обслуговування
- •6.1. Гігієнічна експертиза харчових продуктів
- •1. Продукт, придатний для їжі (їстівний).
- •2. Продукт, непридатний для їжі (неїстівний).
- •7. Санітарно-гігієнічні вимоги до транспортування і прийому харчових продуктів
- •8. Санітарно-гігієнічні вимоги до зберігання харчових продуктів
- •9. Санітарно-гігієнічні вимоги до обробки сировини
- •10. Санітарно-гігієнічні вимоги до виробництва продукції
- •Санітарно-гігієнічні вимоги до роздачі страв
- •14. Особиста гігієна персоналу
- •15. Харчові захворювання бактеріальної природи
3.3. Вентиляція та кондиціювання приміщень закладів ресторанного обслуговування
Одним із важливих заходів по збереженню чистоти повітря в закладах ресторанного обслуговування є вентиляція, тобто заміна забрудненого повітря чистим, атмосферним.
При правильно розрахованому і раціонально здійснюваному повітрообміні створюються комфортні умови перебування людей в приміщеннях.
Загальні гігієнічні вимоги до вентиляції закладів наступні:
вентиляційними пристроями мають бути забезпечені усі приміщення, що їх потребують;
вентиляція повинна забезпечити усі санітарні параметри повітря;
усі приміщення підприємств мають бути забезпечені пристроями, що посилюють природний повітрообмін;
при виборі обладнання штучної вентиляції слід враховувати потужність підприємства та призначення окремих приміщень;
вентиляційні системи окремих груп приміщень мають бути роздільними;
при розміщенні підприємства у будівлі іншого призначення уся вентиляційна система підприємства має бути ізольована від вентиляції основної будівлі;
місця огорожі повітря повинні забезпечувати максимальну відповідність його гігієнічним нормам, а місця викиду повітря, що видаляється, - відсутність зворотних струмів забрудненого повітря в приміщення.
Класифікація вентиляційних систем. Вентиляційні системи можуть бути загально-обмінними, локальними (місцевими) і комбінованими.
В залежності від способу переміщення повітря в робочих приміщеннях розрізняють наступні системи вентиляції: природну, штучну та комбіновану.
Природна вентиляція здійснюється внаслідок різниці температур і тиску повітря всередині приміщення та зовні.
Природна вентиляція може бути:
неорганізована;
організована.
Повітрообмін, що створюється в результаті інфільтрації через пори матеріалів, щілини вікон і дверей, є неорганізованим і в гігієнічному відношенні малоцінним.
Основне гігієнічне значення при природній вентиляції має провітрювання через відкриті вікна та двері. Ефект провітрювання через вікна непостійний та залежить від різниці температур повітря всередині приміщення і зовні, а також напряму і сили вітру. Для створення природної організованої вентиляції (аерації) влаштовують кватирки або фрамуги. Найбільш прийнятні фрамуги. Фрамуги розташовуються у верхній частині вікна і відкриваються під кутом 450 вгору до стелі. При цьому зовнішнє холодне повітря спрямовується вгору до стелі, де змішується з теплим та поступає в робочу зону. Це дозволяє уникнути протягів й простудних захворювань.
Для посилення інтенсивності витяжної вентиляції застосовуються дефлектори, робота яких заснована на використанні вітрового тиску.
Штучна вентиляція. У приміщеннях зі значним забрудненням повітря недостатньо тільки природного повітрообміну. Тому вони повинні бути обладнані механічною вентиляцією з примусовим нагнітанням зовнішнього повітря та видаленням забрудненого.
Штучна система вентиляції підрозділяється на:
припливну,
витяжну,
припливно-витяжну,
місцеву,
систему кондиціювання повітря.
Припливна вентиляція служить для подачі в приміщення свіжого повітря, витяжна - для видалення забрудненого. Найбільш прийнятною є припливно-витяжна вентиляція (загально обмінна), яка нагнітає в приміщення свіже очищене повітря і одночасно видаляє забруднене. Така вентиляція забезпечує чистоту та рівномірний розподіл повітря, а при необхідності дозволяє його підігрівати або охолоджувати.
Місцева вентиляція. Разом із загально обмінною вентиляцією для найбільш ефективного видалення надмірного тепла, вологи, диму, газів в закладах ресторанного обслуговування широко використовується місцева вентиляція. Вентиляційними пристосуваннями є ширми, парасольки, завіси тощо. Вони видаляють з приміщення 60-75 % тепла.
Кондиціювання повітря. Значно досконалішою формою штучної вентиляції є кондиціювання повітря. Системи кондиціювання повітря дозволяють штучно створювати в приміщенні оптимальні параметри температури, руху, вологості, чистоти повітря і автоматичну підтримку їх на заданому рівні. В процесі кондиціювання повітря очищається, в зимовий період нагрівається, в літній - охолоджується та зволожується. Окрім цього кондиціонери можуть здійснювати дезодорацію повітря, озонування, іонізацію тощо. Вибір системи вентиляції залежить від виробничого профілю і потужності закладу. У виробничих та побутових приміщеннях закладів РО зазвичай є механічна припливно-витяжна вентиляція, а в адміністративних та залах для відвідувачів - провітрювання або кондиціювання.
Існує таке поняття як повітряний куб. Повітряний куб - це необхідний на одну людину об'єм повітря. Норма повітряного куба складає 25-27 м3 . Але як було розраховано вище на одну людину в годину потрібно подавати об'єм повітря 37 м3, тобто при даній нормі повітряного куба (даному об'ємі приміщення) необхідна кратність повітрообміну складає 1.5 (37 м / 25 м = 1.5).
Вимоги по обмеженню виробничого шуму. Допустимі рівні шуму в приміщеннях закладів ресторанного обслуговування встановлюються відповідно до діючих санітарних норм рівнів шуму на робочих місцях.
Оптимальні еквівалентні рівні непостійного звуку в закладах ресторанного обслуговування не повинні перевищувати 70 дБА.