7.3 Розрахунок технічної норми часу

Технічна норма часу визначається на основі розрахунку й характеризує час, необхідний для виконання певної роботи в умовах даного виробництва з урахуванням передового досвіду й сучасних досягнень техніки, технології й організації виробництва. Норма часу є мірою праці. Виміряється вона в одиницях часу (секундах, хвилинах, годинах, днях).

По мірі вдосконалення технологічного процесу технічні норми перевіряють і переглядають, відображаючи тим самим поліпшення організації праці, впровадження нової техніки й нагромадження передового досвіду відповідно до культурного й технічного росту працівників.

При розробці технічно обґрунтованих норм необхідно точно знати структуру робочого часу зміни, робочого дня. Всі витрати робочого часу розділяються на час роботи й час перерв. Час роботи складається з ряду елементів: підготовчо-заключного часу, оперативного часу й часу обслуговування робочого місця. Час перерв буває не залежний від робітника й залежний.

Технічна норма часу на одиницю продукції складається з підготовчо-заключного й штучного часу, причому останній саме підрозділяється на час оперативний (основний і допоміжний), час обслуговування робочого місця й регламентованих перерв на відпочинок.

У загальному випадку технічна норма часу визначається як сума її складових елементів:

Підготовчо-заключний час - це час, що затрачається на початку й наприкінці робочого дня, або перед виготовленням партії деталей і після нього, перед складанням партії вузлів і після. До цих витрат часу відноситься: час на ознайомлення з роботою, на одержання вбрання, інструмента, креслень, заготівок, на настроювання обладнання для виконання даної роботи, на здачу оброблених виробів, зібраних вузлів і інструмента, на прибирання робочого місця по закінченні роботи.

Оскільки підготовчо-заключний час затрачається на партію виробів, у норму часу на один виріб включають тільки частину підготовчо-заключного часу, що приходиться на один виріб.

Норма штучного часу виражає витрати часу на виготовлення або ремонт одиниці продукції. Вона включає норму оперативного часу, що складається із суми основного й неперекриваємого допоміжного, норму часу обслуговування робочого місця й норму часу регламентованих перерв на відпочинок.

До основного (технологічного) часу відноситься час безпосереднього впливу на предмети праці (зміна розмірів, форми, взаємного з'єднання оброблюваних предметів і т.п.). Він може бути машинним (робота виконується без використання фізичної праці робітника), машинно-ручним (наприклад, при обробці виробу різним ручним електро- і пневмоінструментом) або ручним (складання вузлів або комплекту без застосування механізованого інструмента).

Допоміжним часом вважається час, який затрачується на виконання неосновних операцій. Наприклад, при обробці заготівок на токарських або фрезерних верстатах. Допоміжний час складається із часу на установку й зняття заготівки або інструмента, а також часу на переміщення частин верстата, на його вмикання й вимикання, на виміри в процесі обробки й т.п. Допоміжний час, так само як і технологічний, може бути ручним або машинно-ручним (наприклад, установка й зняття заготівки за допомогою підйомно-транспортних засобів).

Час на обслуговування робочого місця складається із часу на організаційне й на технічне обслуговування робочого місця. В штучний час також включається час на відпочинок і особисті потреби.

Витрати часу на технічне обслуговування, як правило, залежать від витрат основного часу. Тому час на техобслуговування визначається у відсотках від основного. Час на організаційне обслуговування й відпочинок визначається у відсотках від оперативного часу.