
- •2. Джерела (форми) права.
- •3.Поняття та види правопорушень.
- •4.Склад правопорушення та його ознаки.
- •5.Поняття та підстави юридичної відповідальності.
- •6.Види юридичної відповідальності
- •7.Поняття та заг. Характер-ка Конституції України.
- •8..Загальні засади конституційного ладу України.
- •9.Конституційні права і свободи людини.
- •10.Конституційні обов’язки людини і громадянина
- •11.Громадянство України: порядок набуття та підстави припинення.
- •12.Форми здійснення народовладдя в Україні.
- •13.Форми безпосередньої демократії.
- •15.Система державних органів України.
- •16.Верховна Рада України: склад та порядок формування.
- •17. Повноваження Верховної Ради України.
- •18.Конституційний статус Президента України.
- •19.Кабінет Міністрів України: склад та порядок формування.
- •20.Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •21.Система органів місцевого самоврядування в Україні.
- •22. Судова система України.
- •24. Суди загальної юрисдикції.
- •25. Прокуратура України: конституційно-правовий статус та повноваження.
- •26. Поняття та види органів виконав. Влади в Україні
- •27. Загальні засади державної служби в Україні.
- •28. Правовий статус державного службовця.
- •32. Поняття та ознаки адмініст. Правопорушення.
- •33. Права особи, затриманої працівниками міліції
- •34. Склад адміністративного правопорушення.
- •35.Адміністративна відповід-ть: поняття та підстави.
- •36.Адміністративне стягнення: поняття та види.
- •37. Поняття види та методи фінансового контродя.
- •38.Система органів фінансового контролю.
- •39.Бюджетна система України.
- •Принципи бюджетної системи України
- •Бюджетна класифікація
- •40.Правове регулюв. Бюджетного процесу в Україні.
- •41.Система оподаткування в Україні.
- •42.Поняття та види податків і зборів.
- •43.Права та обов’язки платників податків.
- •44.Відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •45.Банківська система України.
- •46.Поняття банку. Види банків в Україні.
- •47.Правовий статус Національного банку України.
- •48.Правове положення банків в Україні.
- •49.Поняття та структура цивільних правовідносин.
- •51.Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •Цивільна дієздатність фізичної особи
- •Часткова цивільна дієздатність фізичної особи до 14р
- •Неповна цивільна дієздатність фізичної особи 14-18р
- •52. Шлюб: поняття, ознаки, умови, порядок укладання
- •54.Визнання шлюбу недійсним
- •55.Порядок розірвання шлюбу
- •56. Види юридичних осіб.
- •57. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних прав та обов‘язків.
- •59.Поняття, види та форми правочинів у цивільному праві.
- •60.Поняття та види представництва. Довіреність.
- •61. Поняття права власності та форми власності в Україні.
- •62. Поняття зобов’язання та підстави його виникнення.
- •63. Підстави припинення зобов’язань за цивільним законодавством.
- •64.Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •65.Поняття цивільно-правового догов-у та його види.
- •67.Загальна характеристика договору найму (оренди).
- •68.Загальна характеристика договору позики.
- •69.Загальна характеристика договорів міни і дарування.
- •70.Поняття, підстави та види цивільно-правової відповідальності.
- •71.Спадкування за законом в Україні.
- •72.Спадкування за заповітом в Україні.
- •73.Субьекти господарської дільності
- •87.Поняття та порядок укладення колективного договору.
- •88.Поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •89.Поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •90.Порядок укладення трудового договору
- •91.Випробовування при прийомі на роботу.
- •92.Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •93.Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •94.Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством.
- •95.Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •96.Види відпусток та порядок їх надання.
- •97.Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •98.Дисциплінарні стягнення: види та порядок застосування.
- •99.Матеріальна відповідальність та умови її застосування за трудовим законодавством.
- •100.Види матеріальної відповідальності.
- •101.Порядок вирішення індивід. Трудових спорів.
- •102.Поняття колек. Трудових спорів і порядок їх вир.
- •103. Субьекти права власності на землю
- •104.Правовий режим земель різних категорій.
- •105.Правове становище сільськогосп. Підприємств.
- •106. Екологічні права та обов‘язки громадян.
- •107.Поняття, ознаки та види злочинів.
- •108.Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності.
- •109.Обставини, що виключають злочинність діяння.
- •110.Звільнення від кримінальної відповідальності.
- •113.Поняття, мета та види покарання.
- •114.Злочини проти власності.
- •115.Злочини у сфері господарської діяльності.
- •116.Злочини у сфері службової діяльності.
- •117.Поняття, система та джерела міжнародного права.
- •118.Суб’єкти міжнародного права.
24. Суди загальної юрисдикції.
Правосуддя в СЗЮ здійснюється розглядом і вирішенням на засіданнях цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справ. Система СЗЮ будується на принципах спеціалізації і територіальності. Цю систему утворюють:
- місцеві суди(загальні, господарські, адміністративні);
- апеляційні суди(обласні, міст Києва і Севастополя, військові);
- Апеляційний Суд України;
- Касаційний Суд України;
- спеціалізовані суди (господарські, адміністративні та ін., у яких запроваджується спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції);
- Верховний Суд України (найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. Його очолює Голова Верховного Суду України. До його складу входять:
- Судова палата у цивільних справах;
- Судова палата у господарських справах;
- Судова палата у кримінальних справах;
- Судова палата у адміністративних справах;
- Військова судова колегія).
Завдання Верховного Суду України:
- розгляд рішення загальних судів у прцесуальних справах;
- перегляд справ у повторному порядку після розгляду їх загальними судами;
- розгляд справ, пов’язаних з винятковими обставинами;
- давати роз’яснення з питань застосування законодавства;
- давати висновки діянь Президента України;
- надає подання про неможливість виконання Президентом своїх обов’язків;
- звертатися до КСУ при сумнівах щодо конституційності законів;
- вести судову статистику;
- вирішувати питання по міжнародних договорах України;
- представляти загальні суди у зносинах з іншими державами;
- здійснює інші повноваження.
25. Прокуратура України: конституційно-правовий статус та повноваження.
Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
26. Поняття та види органів виконав. Влади в Україні
Викона́вча вла́да - це одна з трьох гілок державної влади, яка, відповідно до конституційного принципу поділу влади у державі, розробляє і втілює державну політику спрямовану на забезпечення виконання законів та управляє сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. Виконавчій владі надається можливість самостійно приймати рішення необхідні для виконання цих завдань, проте вона є підзвітною відносно законодавчої гілки влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.
Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції та законів України, актів Президента України, а також нормативні акти органів державного управління вищого рівня.
Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. Органи виконавчої влади наділяються необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції — предметах відання, правах, обов'язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу. Кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повноваження використовувати різні атрибути з державною символікою (гербовим штампом, бланками з офіційними найменуваннями та ін.). Більшість органів виконавчої влади та методи їх діяльності визначаються Конституцією та законами України, актами Президента України.
Діяльність цих органів має вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер, бо вони здійснюють свої функції на підставі виконання закону. Але, реалізуючи свою компетенцію, виконуючи положення законів та правових актів інших державних органів, органи виконавчої влади мають повноваження розпоряджатися з конкретних питань та приймати підзаконні нормативні акти.
Будучи частиною державного апарату, органи виконавчої влади мають власну внутрішню структуру та штат службовців.
Орган виконавчої влади становить собою організацію — колектив людей — державних службовців, який сформований шляхом їх призначення або конкурсного відбору на посаду для здійснення конкретної виконавчо-розпорядчої діяльності в юридично-владній формі. В рамках колективу даного органу поміж структурними підрозділами і службовцями розподілені повноваження і відповідальність за доручену справу, встановлені та розвиваються різні організаційно-правові зв'язки. Усе це спрямоване на забезпечення ефективної діяльності органів виконавчої влади.
Органи виконавчої влади багато в чому відрізняються від органів законодавчої та судової влади — своїм цільовим призначенням, функціями, характером діяльності, порядком утворення окремих органів та взаємовідносинами між різними органами, складом службовців та порядком заміщення ними посад, формами та методами здійснення своїх юридично-владних повноважень.
В органах виконавчої влади, починаючи з центральних і закінчуючи місцевими, всі службовці за винятком обслуговуючого персоналу, здійснюють різні функції управління, а їх праця є одним із видів управлінської діяльності. На підприємствах, в установах їх працівники виконують різну за характером роботу. Одна частина працівників зайнята безпосередньо у виробничому процесі або процесі соціального обслуговування, вона виробляє певні матеріальні цінності, послуги. Інша, значно менша частина працівників здійснює управлінську, владно-організаційну діяльність. Ця діяльність не є основною для установи, але вона створює належні умови для основної — виробничої діяльності або діяльності з соціального обслуговування.
Установи в цілому не виконують управлінських функцій, такі функції виконує спеціально організована група людей, яку називають адміністрацією підприємства.
Дирекція школи, управління акціонерного товариства, головний лікар поліклініки мають адміністративно-владні повноваження, здійснюють виконавчо-розпорядчі функції усередині даного об'єкта, видають індивідуальні та нормативні акти, які є обов'язковими до виконання працівниками цих підприємств, установ.
Ураховуючи саме ці ознаки, адміністрації державних підприємств, установ також відносять до органів державного управління, називають їх при цьому органами безпосереднього управління або органами предметної компетенції.
Наведене дає можливість зробити висновок про те, що орган виконавчої влади — це організація, яка с частиною державного апарату, мас певну компетенцію, структуру, територіальний масштаб діяльності, утворюється у порядку, встановленому законам або іншим правовим актом, володіє певними методами роботи, наділена повноваженнями виступати за дорученням держави і покликана здійснювати керівництво економікою, соціально-культурним будівництвом та адміністративно-політичною діяльністю.