6.Визначення поняття геронтології, геронтологічна класифікація.

• Показники довголіття.

• Середня тривалість життя чоловіків і жінок.

• Проблема постаріння населення.

• Проблеми людей літнього та старечого віку.

• Герогігієна, її завдання у вирішенні питань гігієни праці, відпочинку, способу життя людей літнього і старечого віку.

• Геріатрія: визначення, завдання.

• Проблеми деонтології в геріатрії.

• Медичне обслуговування осіб літнього і старечого віку.

• Соціальна і психологічна адаптація людей літнього і старечого віку.

• Основні умови активного довголіття.

Старіння – це закономірний біологічний процес зни­ження фізіологічних функцій організму, поступового зниження життєвої стійкості організму, його здатності пристосовуватися до зовнішніх впливів і активно здійснювати природні життєві функції.

Зовнішні ознаки старіння: зниження працездатності, посивіння або випадіння волосся, поява зморшок, зміна форми і статури тіла, уповільнення і порушення координації ходи, швидка психічна і фізична втомлюваність, зниження гостроти зору, слуху, пам’яті, неадекватність сприймання ситуації.

Внутрішні ознаки: зниження активності умовних і безумовних рефлексів, зниження мускульної сили і м’язового тонусу, погіршення діяльності серцево-судинної системи, органів травлення, виділення, пригнічення системи імунного захисту, порушення адаптації організму проти дії хвороботворних чинників.

Геронтологічна класифікація:

1) 45-59 років – люди середнього віку;

2) 60-74 роки – люди похилого віку;

3) 75 років і більше – люди старечого віку;

4) 90 і старші – довгожителі.

Геронтологія — це наука, що вивчає процеси старіння з пози­цій біології, духовні та фізичні особливості старих людей, а також їх соціальну значущість. Медична геронтологія охоплює складні соціально-біологічні та соціально-економічні проблеми, від вирішен­ня яких залежить успіх реалізації наукових програм щодо продовження активного творчого життя.

Геріатрія - галузь клінічної медицини, що вивчає захворювання людей похилого і старечого віку, розробляє методи їх профілактики, діагностики та лікування.

Герогієна – наука, яка вивчає методи і опрацьовує профілактичні заходи, спрямовані на сповільнення старіння і продовження тривалості життя. Вивчає синологічні аспекти попередження старіння, опрацьовує конкретні засоби формування здорового способу життя.

Гігієнічні рекомендації, які сповільнюють старіння, сприяють продовженню тривалості повноцінного життя:

1. відмова від переїдання;

2. регулярність приймання їжі;

3. дотримання раціонального режиму праці та відпочинку;

4. забезпечення достатньої тривалості сну (не менше 7 год.);

5. регулярне забезпечення рухового режиму;

6. відмова від куріння;

7. відмова від зловживання алкоголем.

Принципи профілактики передчасного старіння:

1. збалансованість харчування з енерговитратами організму. вживання їжі, енергетична ємкість якої не перевищує енерговитрату організму;

2. індивідуалізація харчування, не перевищувати у харчовому раціоні гігієнічно обґрунтованих норм споживання їжі;

3. забезпечення якісної повноцінності харчування за рахунок збалансованого забезпечення його вітамінами, мінеральними солями, мікроелементами;

4. систематичне дотримання тактики комбінованого харчування з використанням продуктів рослинного і тваринного походження, віддаючи перевагу молочно-рослинній їжі.

Індивідуальна тривалість життя залежить від біологічних факторів, індивідуальних чинників і умов формування здорового способу життя – соціальних, гігієнічних, медико-профілактичних, якими визначаються не лише фізичне і психічне здоров’я людини, але і її активне довголіття.

Причини, які прискорюють процес старіння:

• гіподинамія;

• ожиріння;

• куріння;

• зловживання алкоголем;

• грубі порушення режиму праці і відпочинку;

• порушення регулярності приймання їжі і переїдання;

• недосипання.

Психоемоційні фактори прискорення старіння

• порушення усталеного режиму трудової діяльності з переходом людини на пенсію;

• втрата звичних зв’язків з колективом;

• невдоволення життям;

• депресія;

• соціальна пасивність.

Передумовою здорової повноцінної старості є трудова і фізична активність, бажання передати свій життєвий досвід молодому по­колінню. Інтелектуальна та фізична активність протягом життя сповільнює темп старіння організму і робить цей процес більш гар­монійним. Чим довше людина підтримує соціальні контакти, тим далі відсувається старість.

Обов’язкові: домашні турботи, регулярні ранкові та вечірні прогулянки, контакти з друзями, знайомими, праця на городі чи заміських садових ділянках. Бажано займатись у групах здоров’я на стадіонах і в спортивних комплексах. У цих групах, крім фізичного навантаження, людина похилого віку має змогу спілкува­тися з людьми, близькими їй за віком та станом здоров’я, професій­ними, культурними, духовними інтересами. Людина похилого віку не повинна замикатися в собі, зосереджуватись на своїх хворобах. Багато пенсіонерів беруть участь у суспільно корисній роботі на громадських засадах, у художній самодіяльності. Поєднання соціальної і фізичної активності відіграє важливу роль для продовження ак­тивного творчого довголіття.

Медичне обслуговування людей похилого віку.

При роботі з пацієнтами похилого і старечого віку медичним працівникам слід врахувати їхні вікові особливості. Психологічною домінантою в даній категорії хворих є наближення смерті, минаюче життя. У зв’язку з втратою близьких, а іноді й неувагою з боку дорослих дітей вони почуваються одинокими. Люди похилого віку особливо чуттєві до недоліків в роботі медичного персоналу, дуже вразливі, цінують доброту, увагу медичних працівників до себе. У таких хворих перебіг багатьох захворювань має стертий характер, бувають періоди раптового погіршення стану. Часто мотивація на видужання у них відсутня, хвороба сприймається як невиліковна через вік.

М/с повинна рекомендувати їм більше рухатись, допомагати хворим, доглядати за собою, при потребі своєчасно проводити гігієнічні заходи в ліжку, налагодити постійний догляд і спостереження при погіршенні їхнього стану. У ставленні до хворих похилого і старечого віку м/с повинна виявляти підкреслену повагу, підтримувати у них почуття власної гідності, вміти вислухати старшу людину і утвердити у неї позицію на поліпшення стану її здоров’я.