
- •Лекція №16
- •Загартування. Уявлення про психотерапію. Сім’я та здоров’я. Активне довголіття. План
- •1. Визначення поняття “загартування”.
- •2.Характеристика основних засобів загартовування.
- •3. Рекомендації щодо загартовування здорової людини.
- •Визначення поняття “психотерапія”, її значення для профілактики і лікування.
- •5.Гармонійна сім’я — запорука здоров’я.
- •6.Визначення поняття геронтології, геронтологічна класифікація.
5.Гармонійна сім’я — запорука здоров’я.
Залежність здоров’я дорослого населення від сімейного стану.
Соціальні й психологічні проблеми сім’ї, проблема розлучень.
Роль сім’ї у формуванні здоров’я дітей.
Одним із чинників, що впливають на повноцінність і тривалість життя людини, є шлюб та благополучна сім’я. Сім’я забезпечує здоровий спосіб життя.
Сімейне життя — це своєрідна життєва школа, в якій чоловік і дружина вчаться турбуватися один про одного, про дітей, їхнє виховання.
Основні функції сім’ї:
Відтворення та виховання дітей.
Задоволення статевих потреб дорослої людини.
Нуклеарна сім’я – це сімейна структура, в якій батьки і діти живуть разом без дідусів і бабусь. У здоровій міцній сім’ї діти можуть розвиватись у фізичному, інтелектуальному й емоційному плані, повністю використовуючи свій потенціал.
Розширена сім’я - складається із членів сім’ї декількох поколінь, які живуть в спільному будинку. Як чоловік, так і жінка привносять у свою сім’ю звички і погляди власних розширених сімей, які мають відповідний духовний, моральний, інтелектуальний, культурний, соціальний характер, тому дисгармонія таких звичок і поглядів може бути джерелом конфліктів. Розширена сім’я забезпечує систему постійної підтримки при всіх життєвих обставинах, здійснює контроль за її членами.
Стадії розвитку сімейних стосунків:
шлюб до народження дитини;
шлюб із маленькими дітьми;
шлюб із дітьми, які виросли і залишають батьківську сім’ю;
шлюб після того, як діти відокремилися від батьків.
Кожний період характеризується своїми проблемами, часто труднощі виникають при переході від однієї стадії до іншої, коли подружжя не можуть зразу пристосуватись і намагаються зберегти попередні звички і поведінку.
Психофізіологічні причини, які порушують гармонійні стосунки між подружжям:
неоднозначне розуміння кожним із подружжя власних сімейних прав і обов’язків;
сексуальне незадоволення;
недоліки і дефекти виховання.
В 68 розлученнях із 100 в перші 10 років подружнього життя ініціаторами виступають молоді жінки, чоловіки більш активно борються за збереження сім’ї, потім відбувається заміна ролей.
Істотне значення для здоров’я має психологічний клімат у сім’ї, який залежить від порядності членів родини, вимог до себе та інших, від взаємних почуттів, загальних уявлень, інтересів, устремлінь, моральної атмосфери, в якій живе сім’я, взаємної щирості та розуміння, а також матеріального благополуччя і побутових умов.
Атмосферу благополуччя в сім’ї створюють гармонійні інтимні стосунки між подружжям, які вимагають духовної і фізичної врівноваженості. Наслідком сексуальної невдоволеності є поганий настрій, нервозність, неврози, головний біль та інші негативні моменти, які накладають свій відбиток на стосунки подружжя і можуть спричинити до взаємного відчуження.
Щастя в сім’ї допомагають створити діти. Любов батьків продовжується в їхніх дітях. В ідеальній сім’ї повинно бути не менше трьох дітей, що забезпечує приріст населення. Першу дитину бажано мати в перші роки сімейного життя, у будь-якому разі до 30 років. У молодої жінки перша вагітність і пологи перебігають легше.
Планування сім’ї: кожна дитина повинна бути бажаною. Якщо подружжя не бажає більшого приросту сім’ї або вагітність з якихось причин не рекомендується, доводиться думати про запобігання вагітності. Чоловік повинен брати участь у плануванні сім’ї для того, щоб бути готовим взяти на себе відповідальність за власну статеву поведінку і захистити здоров’я та благополуччя жінки, існуючого й потенційного потомства, сім’ї в цілому.
Безконтрольне відтворення населення має негативні наслідки: несприятливий вплив частих пологів на здоров’я жінки; підвищений ризик для здоров’я новонароджених; підвищене навантаження на прибутки сім’ї; менша підтримка зі сторони батьків своїх дітей.