
- •Методичні вказівки до підготовки, оформлення та захисту випускної кваліфікаційної роботи
- •1. Вступ
- •2. Мета і завдання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •3. Основні вимоги до кваліфікаційної роботи бакалавра
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Структура і зміст випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •3.3. Вимоги до оформлення кваліфікаційної роботи
- •Заголовки.
- •Приклад
- •Формули.
- •Додатки.
- •4. Етапи виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •Визначення напряму дослідження
- •Вибір і затвердження теми та плану випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •Обов’язками наукових керівників є:
- •Проведення досліджень і написання роботи
- •Підготовка до захисту кваліфікаційної роботи
- •Рекомендації до оформлення відгуку наукового керівника випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •Порядок захисту випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •5. Критерії оцінювання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •Основні умови одержання оцінки
- •Випускна кваліфікаційна робота бакалавра до захисту не допускається, якщо:
- •Зразок оформлення заяви на виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •Зразок форми титульного аркуша випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
- •Випускна кваліфікаційна робота бакалавра «Конкурентоспроможність українських товаровиробників на міжнародних ринках (на прикладі пат «Полтавський завод медичного скла»)»
- •Зразок оформлення реферату* реферат
- •Додаток д
- •Зразок форми зовнішньої рецензії
- •Рецензія
- •На випускну кваліфікаційну роботу
- •Додаток е Приклад оформлення змісту випускної кваліфікаційної роботи бакалавра
3.3. Вимоги до оформлення кваліфікаційної роботи
Кваліфікаційна робота має бути виконана та оформлена з додержанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути набраний на комп’ютері на одному боці аркуша білого паперу формату А4. Шрифт Times New Roman, 14 пт, через 1,5 інтервалу.
Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лівим – 25 мм, правим – не менше ніж 10 мм, верхнім – не менше ніж 20 мм, нижнім – не менше ніж 20 мм. Відстань між заголовком і текстом має бути в межах 1 5 – 20 мм.
Кваліфікаційна робота починається з титульного аркуша, який є 1-ою сторінкою роботи, але номер на ній не проставляється. Він виконується за формою (Додаток Б).
За титульним аркушем розміщують послідовно: індивідуальне завдання, яке є 2 сторінкою роботи, але номер на ній не проставляється, реферат, що не нумерується і не враховується у загальній кількості сторінок (додаток В); зміст роботи, який починається з 3 сторінки і на ній проставляється номер (додаток Е), вступ, перший, другий, третій розділи, висновки, список використаної літератури, додатки.
У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і параграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими.
Вступ, кожний розділ, висновки і список літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ – одразу після закінчення попереднього.
Розділи, підрозділи, пункти слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.
Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1, 2, 3).
Номер підрозділу включає номер розділу і порядковий номер підрозділу, відокремлені крапкою (1.1, 1.2 і т. д.).
Номер підпункту включає номери розділу, підрозділу і порядковий номер пункту, відокремлені крапкою (1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т. д.).
Після номеру розділу, підрозділу, пункту і підпункту в тексті роботи крапку не ставлять.
Заголовки.
Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст.
Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без підкреслень. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.
Переліки.
У тексті пунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.
Перелік першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Приклад
а)____________________________________________________
б)____________________________________________________
1)_________________________________________________
2)_________________________________________________
в)____________________________________________________
Таблиці.
Таблиці застосовують для уточнення та зручності порівнювання показників. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Назва таблиці має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами таблиці пишуть «Продовження табл. ___» з зазначенням номера таблиці.
Таблиця ____
(номер)
_______________________________________
(назва таблиці)
Головка
таблиці |
|
|
Заголовки стовпців |
|||
|
|
|
|
Підзаголовки стовпців |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Нумерація стовпців |
|
Боковик
(заголовки
рядків) |
|
|
|
|
|
Рядки |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
Стовпці
Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, «Таблиця 2.1» – перша таблиця другого розділу.
Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.
Якщо в тексті роботи є тільки одна таблиця, то її позначають «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо таблицю наведено в додатку В.
На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які складаються зі слова «таблиця» із зазначенням її номера.
Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців – з малої, якщо вони є продовженням заголовка, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині.
Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.
Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діагональними лініями не допускається.
Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків стовпців.
Головку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.
Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша (тобто сторінку розташовують альбомним аркушем).
Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку й боковик.
У разі поділу таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці.
Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.
Ілюстрації.
Ілюструють ВКРБ, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основні елементи:
– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.» («Мал.»);
– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами і враховує номер розділу і порядкову нумерацію ілюстрації в межах розділу;
– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога більш стислою характеристикою зображеного;
– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Основними видами ілюстративного матеріалу в ВКРБ є: рисунок, схема, діаграма, графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».
Графічний матеріал.
Графічний матеріал – рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) розміщують у ВКРБ для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту ВКРБ. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті ВКРБ.
Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку.
Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним.
За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Слово «рисунок» і назву подають після пояснювальних даних.
Графічний матеріал (за винятком графічного матеріалу додатків) слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Якщо рисунок один, його позначають «Рис. 1».
Номер рисунка складається з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою (Рис. 1.1).
Рис. 1.1. Діаграма продажу товарів за регіонами
Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка (Рис. В.3).
Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані — на кожній сторінці і під ними друкують «Рис. ..., аркуш ...», якщо є кілька рисунків, і «Рис. 1, аркуш...», якщо є один рисунок.