- •Методична розробка
- •Рекомендована література Основна
- •Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •1. Стан безпеки праці в світі
- •2. Міжнародне співробітництво
- •3. Цілі міжнародного законодавства з охорони праці
- •4. Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україна
- •5. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність»
- •6. Міжнародний стандарт iso 2600 «Настанова по соціальній дповідальності»
- •7. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •10 Принципів Глобального Договору
- •8. Міжнародні організації з питань охорони праці
- •9. Організація об’єднаних націй (оон)
- •10. Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
- •11. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •12. Міжнародна організація праці (моп)
- •13. Європейський Союз і законодавство з охорони праці
- •Співдружність незалежних держав (снд)
- •Соціальний діалог в Україні
- •1.15. Безпека праці в Україні
- •Законодавство України про охорону праці
- •Основні законодавчі та нормативно-правові акти про охорону праці
- •Контрольні питання
10. Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) Створена у 1946 році на Міжнародній конференції з охорони здоров’я в Нью-Йорку. почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав — членів ООН ратифікували її статут. Ця дата щорічно відмічається як Всесвітній день здоров’я. Створенню ВООЗ передували багаторічні зусилля, спрямовані на налагодження міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я.
Штаб-квартира розміщена у Женеві (Швейцарія). У ВООЗ входять 190 держав.
Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров’я населення усіх країн світу. Текст Уставу ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров’я».
Метою ВООЗ є «досягнення всіма народами вищого рівня здоров’я».
Основні напрямки її діяльності: боротьба з інфекційними хворобами; розробка карантинних і санітарних правил; вирішення проблем соціального характеру. ВООЗ надає допомогу в налагоджуванні системи охорони здоров’я та підготовки кадрів, у боротьбі з хворобами.
У Статуті зафіксовано, що головною метою ВООЗ є «досягнення всіма народами якомога вищого рівня здоров’я», при цьому сам термін «здоров’я» визначається як «стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Підкреслювалося, що «уряди несуть відповідальність за здоров’я своїх народів, і ця відповідальність потребує вживання відповідних заходів соціального характеру та в галузі охорони здоров’я». Статут проголошував, що «здоров’я усіх народів є головним фактором у досягненні миру та безпеки і залежить від повного співробітництва окремих осіб та держав». Цей документ визначає найважливіші функції ВООЗ, регламентує діяльність її головних органів та відносини із державами-членами. Вперше в міжнародній практиці здоров’я було проголошено одним із невід’ємних прав людини незалежно від раси, релігії, політичних поглядів, соціального та економічного становища.
У 1977 році ВООЗ поставила задачу досягнення до 2000 року усіма жителями Землі такого рівня здоров’я, який дозволив би їм вести продуктивний у соціальному й економічному плані спосіб життя. Для реалізації цієї задачі розроблено глобальну стратегію, яка потребує об’єднаних зусиль влади й народів.
У 1977 р., коли Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла рішення про те, що першочерговим завданням ВООЗ є забезпечення «Здоров’я для всіх до 2000 року», було розроблено глобальну стратегію виконання цієї програми. Стратегія, здійснення якої потребує об’єднаних зусиль урядів та народів, заснована на принципі налагодження первинної медико-санітарної допомоги. В неї входять вісім головних складових елементів: просвітницька робота, пов’язана із роз’ясненням суті проблем охорони здоров’я; належне забезпечення продуктами харчування; безпечна для здоров’я вода та санітарія; охорона здоров’я матері та дитини, включаючи планування сім’ї; імунізація населення від основних інфекційних хвороб; профілактика місцевих захворювань та контроль над ними; належне лікування загальнорозповсюджених хвороб та травм; забезпечення основними лікарськими засобами.
Вищим органом ВООЗ, що визначає її політику, є Всесвітня асамблея охорони здоров’я, до якої входять представники усіх країн - членів організації. Вона скликається щороку. Асамблея визначає основні напрямки роботи ВООЗ, розробляє програми в галузі охорони здоров’я, розглядає звіти Виконавчої ради і генерального директора, обговорює і затверджує бюджет ВООЗ. Всесвітня асамблея може укладати угоди в межах компетенції ВООЗ.
Виконавча рада ВООЗ, яка складається з представників 31 держави, що вибираються Асамблеєю на 3 роки, збирається не рідше двох разів на рік. Виконавча рада виконує рішення Асамблеї, визначає порядок денний засідань Асамблеї, створює комітети, вживає заходи надзвичайного характеру. Адміністративним органом Виконавчої ради є Секретаріат на чолі з генеральним директором. Секретаріат підпорядковується Виконавчій раді.
У межах ВООЗ діють шість регіональних організацій: країн Європи, Східного Середземномор’я, Африки, Америки, Східної Азії, західної частини Тихого океану. Представники ВООЗ знаходяться в кожній країні – членові ВООЗ – і на місцях відповідають за діяльність ВООЗ у країнах перебування, консультують уряди щодо розробки й реалізації національних програм охорони здоров’я.
Для того, щоб подолати значні відмінності у показниках стану здоров»я, що існують між країнами Заходу і Сходу Європи, було започатковано програму «Євроздоров’я». Її мета - надати суттєву допомогу країнам Центральної та Східної Європи. Для успішного виконання цієї програми у кожній з країн, яким надається допомога, створено координаційні бюро ВООЗ.
В Україні таке бюро створили у 1994 році. Впроваджуючи програми співробітництва між Урядом України та Європейським регіональним бюро ВООЗ, представництво в Україні має наступні цілі:
координація використання технічної допомоги ВООЗ в країні;
розвиток міжнародного співробітництва в сфері охорони здоров’я із широким залученням міжнародного співтовариства, мобілізація ресурсів й оптимізація їх використання;
обмін необхідною інформацією;
ознайомлення громадськості з проблемами охорони здоров’я.
