2.1. Обліковий процес здійснення операцій з цінними паперами банківської установи.

У більшості країн світового співтовариства провідним інституційним

учасником ринку цінних паперів є банки. У процесі функціонування

банківських установ цінні папери виступають важливим інструментом

управління ліквідністю, дохідністю та ризиком банківських операцій.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) – це сукупність учасників

фондового ринку і правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та

обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Залежно від активності та видів діяльності банківських установ

розрізняють такі моделі фондового ринку:

1) Банківська (німецька) – це така модель, при якій банки є

найголовнішими учасниками ринку цінних паперів. Вони мають можливість

вкладати грошові ресурси як у державні, так і в корпоративні цінні папери;

2) Змішана модель – характеризується рівномірною присутністю на

ринку корпоративних цінних паперів як банківських, так і парабанківських

установ;

3) Американська модель, характерна передусім для сша. За цієї

моделі комерційним банкам було заборонено займатися операціями з

цінними паперами, крім вкладень у державні фінансові інструменти та

депозитні сертифікати банків. Водночас інвестиційним банкам, які є

активними учасниками фондового ринку, дозволено операції з

корпоративними цінними паперами, андеррайтинг, організація операцій зі

злиття-поглинання, але заборонялося здійснювати прийом депозитів та

кредитні операції. У кінці листопада 1999 р. ухвалено Закон Грімма–Ліча–

Блайлі «Про фінансову модернізацію», яким частково скасовано чинність

Закону Гласна–Стігола. Згідно з цим законом у США дозволено створювати

фінансові холдинги (можуть мати у своєму складі як комерційні, так й

інвестиційні банки), а також обмежені універсальні банки (restricted universal

banks), які можуть надавати комерційні та інвестиційні банківські послуги.

Однак їхня діяльність обмежена, оскільки дочірні банки і компанії, які входять

до складу холдингу, мають відповідати власним нормам достатності капіталу.

На даний час майже всі країни відмовились від заборони на

операції з корпоративними фінансовими інструментами. Протягом 70–90-416

х рр. комерційним банкам безпосередньо (ВеликоБританія) або через

дочірні компанії (Канада) було дозволено з певними обмеженнями

купувати акції корпорацій та здійснювати андерайтинг.

В Україні формується змішана модель ринку цінних паперів, де

поряд з небанківськими фінансовими інститутами банківські установи

мають право здійснювати операції як з державними, так і з

корпоративними фінансовими інструментами. Вітчизняним універсальним

банкам саме можливість використовувати кошти, отримані у процесі

комерційної діяльності для інвестиційних операцій, сприяє становленню

як провідних учасників ринку цінних паперів. Водночас законом України

«Про банки і банківську діяльність» передбачено можливість

функціонування в нашій державі інвестиційних банків, які мають змогу

вкладати в акції більший відсоток регулятивного капіталу (до 90%). При

цьому інвестиційні банки можуть залучати ресурси за рахунок депозитів

фізичних осіб в обсязі не більше, ніж 5 % капіталу.

Банківські установи України відповідно до вітчизняного законодавства

можуть здійснювати операції з такими групами цінних паперів (рис. 12.1):

Рис. 12.1. Схема груп цінних паперів, що здійснюють обіг в Україні.

Інвестиційні

сертифікати

Іпотечні цінні

папери

Боргові цінні

папери

Пайові цінні

папери

Групи цінних паперів

Акції

Товаророзпорядчі

цінні папери

Похідні цінні

папери

Іпотечні

сертифікати

Казначейські

зобов’язання

України

Облігації

місцевих позик

Державні

облігації України

Облігації

підприємств

Заставні

Іпотечні

облігації

Векселі

Ощадні (депозитні

сертифікати)

Сертифікати фондів

операцій з нерухомістю417

1. Пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь

їхнього власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів),

надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання

частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі

ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини

позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений

строк кошти відповідно до зобов’язання.

3. Іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено

іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право

власників на отримання від емітента належних їм коштів.

4. Похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску й обігу

яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку,

встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або

товарних ресурсів. На сьогодні в українському законодавстві чітко не

визначено склад похідних цінних паперів, але встановлено склад

похідних (деривативів) як фінансових інструментів до яких належать

ф’ючерси, форварди, опціони та свопи.

5. Товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають

їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих

документах.

Важливою специфічною рисою вітчизняних банків, що дає їм змогу

отримувати більші доходи на ринку цінних паперів порівняно з іншими

фінансово-кредитними інститутами, є широкий спектр операцій, які

здійснюють банківські установи з фінансовими інструментами (рис. 12.2).

Емісійні операції банківських установ здійснюються шляхом

залучення грошових коштів з допомогою випуску цінних паперів (акції,

облігації, депозитні сертифікати) для реалізації визначених цілей.

Формування власного портфеля цінних паперів призначене для

управління ліквідністю, дохідністю та ризикованістю банківських операцій

загалом.

Клієнтські операції передбачають проведення операцій на ринку

цінних паперів з метою задоволення потреб клієнтів та отримання

відповідної винагороди.

Брокерська діяльність охоплює купівлю-продаж цінних паперів

банківською установою на замовлення клієнтів і за їхній рахунок. Для

виконання цих операцій на організованому ринку банк повинен бути

членом відповідної фондової біржі. 418

Рис. 12.2. Класифікація банківських операцій з цінними паперами.

Дилерські операції здійснюються шляхом придбання банківською

установою цінних паперів на ринку за власний рахунок і на своє ім’я з

метою перепродажу цих інструментів третім особам шляхом

виставлення котирувань на купівлю та продаж.

Андеррайтингова діяльність передбачає посередницькі операції

банків щодо первинного розміщення цінних паперів емітентів-клієнтів банку.

Управління цінними паперами клієнтів – діяльність, яка

здійснюється банківськими установами від свого імені за винагороду

протягом визначеного строку на підставі договору про управління

переданими йому цінними паперами та грошовими коштами,

призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими у

процесі цього управління цінними паперами і грошовими коштами, які

належать на праві власності установнику управління, в його інтересах

або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Брокерські, дилерські, андерайтингові операції та управління

цінними паперами клієнтів загалом об’єднуються в діяльність банків на

фондовому ринку як торговців цінними паперами.

Операції банків з цінними паперами

Емісія

власних

цінних

паперів

Андеррайтингова

діяльність

Брокерська

діяльність на

ринку цінних

паперів

Депозитарна

діяльність

Управління цінними

паперами клієнтів

Викуп банком на

ринку раніше

випущених ним

цінних паперів з

можливим

подальшим

перепродажем

Формування

власного

портфеля

цінних

паперів

Надання консультаційних

послуг щодо операцій на

ринку цінних паперів

власні

клієнтські

Дилерська діяльність на

ринку цінних паперів419

Депозитарна діяльність банку полягає у зберіганні та обслуговуванні

обігу цінних паперів як у документарній (банк як реєстратор цінних паперів),

так і в електронній формі (банк як зберігач цінних паперів). Цей вид

діяльності банки здійснюють шляхом формування відокремленого

підрозділу з метою уникнення перетікання інформації у відділ, що

займається торговельними операціями з цінними паперами.

Консультаційні послуги (банк як інвестиційний радник)

передбачають продаж аналітичної інформації клієнтам банку, які

потребують додаткових даних при здійсненні операцій з цінними

паперами. У США на сучасному етапі нормативно визначено

відокремлення консультаційних та трейдингових (торгових) підрозділів.

На відміну від решти фінансово-кредитних установ, банки можуть

поєднувати декілька видів діяльності на фондовому ринку з класичними

банківським операціями (залучення депозитів, кредитування).

Однак, банк повинен організувати свою професійну діяльність на

ринку цінних паперів у складі спеціалізованих структурних підрозділів,

організаційно відокремлених від інших підрозділів банку, що здійснюють

інші види діяльності.

Банківська установа повинна розробити внутрішнє положення про

спеціалізований структурний підрозділ банку для здійснення професійної

діяльності на ринку цінних паперів. Таке положення має містити загальні

вимоги щодо:

а) мети та предмета діяльності спеціалізованого структурного

підрозділу, які мають передбачати здійснення таким підрозділом певного

виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, з урахуванням

встановлених обмежень;

б) наявності мінімальної кількості керівних посадових осіб і

фахівців підрозділу, сертифікованих у встановленому Державною

комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) порядку;

в) наявності комп’ютерної техніки й відповідного програмного

забезпечення;

г) наявності окремого приміщення;

ґ) обмежень на обмін інформацією з іншими підрозділами банку,

які не здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

д) обмежень на обмін інформацією з іншими підрозділами банку,

які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, у разі

суміщення окремих видів цієї діяльності; 420

е) переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших

підрозділів банку;

є) окремого технічного та технологічного забезпечення підрозділу;

ж) системи захисту від несанкціонованого доступу до інформації

спеціалізованого структурного підрозділу;

з) системи обмеження доступу працівників банку, які

безпосередньо не займаються здійсненням певних видів професійної

діяльності на ринку цінних паперів, до окремих приміщень

спеціалізованих структурних підрозділів банку.

ТЕСТОВА ЧАСТИНА

1.Тестове завдання № 12.

Прибуток поточного року входить до складу:

а) основного капіталу;

б) додаткового капіталу;

в) резервного капіталу;

г) статутного капіталу;

д) поточного капіталу.

Правильна відповідь:

2.Тестове завдання № 13

Зареєстрований статутний капітал відображається на рахунку:

а) 3630;

б) 5001;

в) 5000;

г) 1200;

д) 5002.

.Правильна відповідь: В.

3. Тестове завдання №25

Які з перелічених доходів не відносять до операційної діяльності банку:

а) доходи від повернення раніше списаних активів;

б) дохід у вигляді дивідендів;

в) амортизація необоротних активів;

г) кошти на формування спеціальних резервів банку;

д) доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу.

3.Тестове завдання №48

Різниця між вимогами та зобов'язаннями (балансовими та позабалансовими) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі це:

а) балансова позиція банку;

б) співвідношення між валютою та металами банку;

в) валютна позиція;

г) відкрита валютна позиція банку;

д) основна вимога валютної діяльності.

ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ:

4.Тестове завдання №60

Кредит наданий чи отриманий, на термін не більший від одного операційного дня (без урахування неробочих днів банку) – це.

а) овернайт;

б) репо;

в) кредитна лінія;

г) овердрафт;

д) іпотечний кредит.

ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ:

5.Тестове завдання №72

Договірні відносини між банківськими установами щодо виконання платежів, здійснення розрахунків, надання послуг називаються:

а) розрахунково-касовими;

б) кореспондентськими;

в) міжбанківськими;

г) платіжними ;

д) договірними;

ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ:

6.Тестове завдання №84

Рахунки 3900 та 3901 призначені для:

а) розрахунків між клієнтами;

б) розрахунків між банками;

в) розрахунків між філіями та банком;

г) розрахунків між клієнтами і банками;

д) розрахунків між банками і НБУ.

ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ: А.

7.Тестове завдання №96

Оприбуткування надлишків готівки в касі банку відображають проведенням:

а) Д-т 1001 К-т 1200;

б) Д-т 1001 К-т 6399;

в) Д-т 7399 К-т 1001;

г) Д-т 1001 К-т 6010;

д) Д-т 1001 Кт 6110.

ПРАВИЛЬНА ВІДПОВІДЬ: