Висновки і пропозиції

Отже, розглядаючи управління як певну систему знань, учені приділяють особливу увагу особистості та діяльності керівника.

Стиль управління колективом - це інтегральна характеристика індивідуальних особли­востей і здатності особистості керувати, а також найчастіше вживаних нею способів і засобів управлінської діяльності, які системно характеризують її здібності і особливості вирішення управлінських задач.

Стиль управління обумовлюється рівнем загальних і професійних знань, досвідом, ідеалами і ціннісними орієнтаціями, темпераментом - всім тим, що визначає зміст особистості керівника. В стилі - ємнісній характеристиці особистості керівника - знаходять віддзеркалення переваги і недоліки, її сильні і слабкі сторони.

В лабораторіях та інститутах, школах бізнесу, безпосередньо в організаціях і фірмах у всьому світі ведеться інтенсивний пошук моделі ідеального керівника.

У Лондонській школі бізнесу вважається, що керівник має вирізнятися інтелектом, умінням його адекватно застосовувати, особливим стилем організаторської діяльності, відпо­відною поведінкою в підрозділі, відповідальним ставленням до роботи, високим рівнем кваліфікації тощо.

Основні групи факторів, що впливають на формування стилю керівництва: об`єктивні та суб`єктивні.

Характеристика обєктивних факторів, що впливають на стиль керівництва:

А) соціальні фактори (особливості розвитку суспільства в конкретний історичний період і переважаючі в ньому стилі керівництва; стиль керівництва вищестоящих органів управління; особливості стилю керівництва в однотипних організаціях);

Б) фактори обумовлені змістом та умовами виконання діяльності, здійснюваної колективом (тип організації; характер діяльності колективу; специфіка завдань, що стоять перед колективом; умови виконання завдань);

В) соціально – психологічні особливості колективу, з яким взаємодіє керівник (рівень розвитку колективу; рівень професійної підготовки колективу; особливості соціально – психологічного клімату в колективі; характер очікувань і ціннісних орієнтацій колективу).

Особливості суб’єктивних факторів, що впливають на стиль керівництва:

А) спрямованість (сукупність провідних мотивів діяльності) керівника;

Б) загальні та спеціальні здібності управління;

В) характер і темперамент керівника.

Ефективність роботи керівника визначається поєднанням управлінських якостей з особистісними, які є факторами формування стилю керівництва і в свою чергу створюють необхідну атмосферу для співпраці і дозволяють продуктивно і легко працювати в команді з врахуванням інтересів організації.

До особистісних якостей ефективного керівника можна віднести високий рівень комунікативної компетентності, емоційну врівноваженість, рішучість, відповідальність, працелюбність, інтелект.

Серед професіонально важливих рис ефективного керівника можна відзначити наступні уміння: самостійно ухвалювати рішення, об'єднувати людей, планувати діяльність, використовувати різні методи для мотивації підлеглих, критично оцінювати свою власну поведінку, налагоджувати конструктивний зворотній зв'язок, а також відвертість співпраці, орієнтованість діяльності на цілі і інтереси організації, наявність авторитету в колективі.

Неефективний керівник характеризується замкнутістю, самовпевненістю, невпевненістю, небажанням ділитися досвідом і працювати в команді, пасивністю, а також нездатністю самостійно ухвалювати рішення.

Проте за всієї різноманітності вимог, що висуваються до керівників різного рівня, стриж­нем, без якого неможливі становлення керівника, його успішна діяльність, є здатність сприйма­ти й аналізувати критичну інформацію про себе. Керівник обов'язково мусить зважувати свої індивідуальні можливості, адекватно оцінювати себе і свою поведінку, бути здатним до особистісного зростання та рефлексії.

Психологи переконливо довели, шо неможливо підвищити виробничу та соціальну актив­ність людини, не враховуючи закономірностей організації її психічного життя. Це стосується і трудової діяльності виконавців, і самоорганізації керівників.

Підвищення ефективності діяльності може бути досягнуте як тактичною зміною складо­вих конкретної діяльності управління, так і переглядом стратегії управлінської діяльності, наприклад, шляхом різкого зростання компонента колегіальності.

Психологічний зміст основних компонентів стилю керівництва визначається насамперед мотиваційними механізмами діяльності керівника, які реалізуються в процесі його взаємодії з виконавцями. Так, наприклад, директивний компонент стилю характеризується провідною мотивацією особистих досягнень у професійній діяльності, колегіальний - мотивацією спілку­вання і творчої взаємодії з виконавцями чи мотивацією збереження наявного стану справ.

Враховуючи специфіку діяльності ТзОВ “Захід Бош Сервіс”, стиль керівника, його особливості, можна дати такі рекомендації:

Попри важливість високих показників діяльності, великої спрямованості на діло, слід приділяти більшу увагу і турботу про колектив, формування соціально – психологічного клімату в товаристві, адже ігнорування цього може дистабілізувати колектив, усупереч зацікавленості керівника в результатах праці.

Так як спрямованість на офіційні стосунки дещо мала, то варто вимогливіше ставитись до робітників, частіше контролювати, бо може виникнути ситуація, коли за відсутності керівника, підлеглі прийматимуть рішення не порадившись з керівником, вважатимуть що він зробивби так само. Але нема необхідності встановлювати жорсткі правила, вимоги, якщо колектив відповідальний, злагоджено і чітко працює.

Попри велику працьовитість, вимогливість до себе, можуть виникати стресові ситуації у керівника, зриви в діяльності, що може дестабілізувати роботу, тощо. Тому потрібно гармонійно поєднювати усі спрямування керівника (“Д”, “К”, “С”, “О”), за такої умови діяльність буде найефективнішою.

Керівник повинен бути людиною “нової генерації”, тобто постійно навчатися, самовдосконалюватись, розвиватись, лише за таких умов він буде ефективним керівником, його стиль управління буде гнучким, тобто пристусованим до різноманітних ситуацій, буде характиризуватись гармонійним поєднанням орієнтації на справу, міжособистісних контактів, офіційної субординації і і спрямованістю на себе.