36

Навчально-методична частина практики (50 балів) містить:

1. Загальна інформація про школу¸ клас (проблема школи, класу, класний керівник, список дітей, розклад). – max 3 бали.

2. Календарне планування на період проходження практики.

3. 20 конспектів уроків-спостережень та 2-3 конспекти пробних уроків. – max 10 балів.

4. Аналіз 2 уроків математики, 1 уроку трудового навчання, 1 уроку образотворчого мистецтва, 1 уроку природознавства, 1 уроку інформатики (хореографії, музики, іноземної мови). – max 20 балів.

5. Матеріал для самопідготовки (огляд періодичної преси за останні 5 років) з кожної дисципліни – мінімум по 5 статей. – max 15 балів.

6. Звіт, використана наочність. – max 2 бали.

7. Фотомонтаж, газета, виставки тощо про результати і особливості проходження педагогічної практики від кожної групи.

Приклад уроку-спостереження

Урок математики у 2 класі	Методи, прийоми, типи завдань
Тема: Додавання й віднімання числа 6. Розв'язування задач на різницеве порівняння.	_____
Мета: Вчити дітей додавати й віднімати число 6 з переходом через десяток, формувати загальне уявлення про спосіб додавання та віднімання одноцифрових чисел з переходом через десяток, поглиблювати знання про склад числа, закріплювати обчислювальні навички; продовжити формувати уявлення про задачі, закріпити вміння розв'язувати задачі на різницеве порівняння, розвивати аналітико-синтетичну діяльність, просторове уявлення, мислення, пам'ять, увагу; виховувати наполегливість, самостійність.	______
Обладнання: таблиці, схеми, матеріал для ігор	_____
Тип уроку: комбінований урок	---------
ХІД УРОКУ
І.Організація класу, введення в урок.
ІІ. Контроль, корекція і закріплення знань учнів. 1. Усна лічба Пропонується завдання-гра „Збери зернята для пташок” 2. Робота з дидактичним матеріалом 3. Гра „Відкрий віконце”	Завдання-гра на повторення обчислювальних прийомів додавання і віднімання одноцифрових чисел з переходом через десяток Практичний метод. Завдання для індивідуальної роботи з дидактичним матеріалом. Підготовчі вправи. Гра на повторення складу чисел в межах 10. Усні обчислення.
ІІІ. Фізхвилинка	Опис
ІУ. Вивчення нового матеріалу. Повідомлення теми і мети уроку.	Усний виклад матеріалу вчителем
Опрацювання нового матеріалу. а) додавання б) віднімання	Виклад матеріалу відбувається словесно-наочним, практичним методом. Прийом аналогії, спостереження
Первинне закріплення	Словесно-практичний метод. Прийом спостереження, порівняння, коментування, аналіз. Контроль, коригування.
У. Закріплення та узагальнення знань учнів. 1. Розв'язання задач самостійно Робота за варіантами.	Прості задачі на різницеве порівняння. Самостійна робота. Практичний метод. Аналіз задач. Контроль, корегування.
2. Робота за підручником.	Прості задачі. Творча робота над задачею. Аналіз задачі. Практичний метод.
3. Порівняння виразів.	Нерівності. Порівняння значень виразів. Практичний метод. Взаємоперевірка. Контроль, корегування.
4. Креслення відрізків заданої довжини. Порівняння відрізків. Робота за варіантами	Індивідуальна практична робота з креслярськими інструментами. Креслення відрізків. Порівняння. Аналіз способу дії.
VІ. Підсумок уроку.	Метод бесіди оригування, оцінка.
VІІ. Домашнє завдання	Пояснення та інструктаж щодо його виконання

Схема аналізу уроку з математики в початкових класах

1. Місце проведення уроку (школа, клас, прізвище та ініціали вчителя, студента-практиканта).

2. Час проведення (дата проведення).

3. Тема уроку та освітньо-педагогічні завдання.

4. Організація початку уроку включає готовність вчителя (наявність конспекту уроку, підбір навчальних посібників, сигнальних карток, таблиць тощо) та готовність учнів (наявність на парті підручників, зошитів, креслярських інструментів, лічильного матеріалу, ручки, олівця), готовність приміщення до уроку.

5. Організаційно-дидактична структура уроку: ·

• оголошення теми та мети уроку, що супроводжується формуванням позитивної мотивації у молодших школярів математики; ·

• як поставлена мета (освітня, виховна, розвивальна, практична); · доцільність вибору типу уроку;

• відповідність структури уроку змісту навчального матеріалу конкретного уроку та його меті; послідовність, взаємозв’язок окремих складових уроку; · застосування активних методів навчання та прийомів, що розвивають творчі здібності молодших школярів при розв’язувані складених задач;

• врахування вчителем індивідуального темпу роботи кожного учня при розв’язувані складених задач; ·

• способи перевірки виконання домашнього завдання (задачі); ·

• організація повторення раніше вивченого навчального матеріалу; ·

• проведення закріплення вивченого нового матеріалу на уроці; · дотримання санітарно-гігієнічних норм (освітлення, санітарний стан приміщення тощо); ·

• використання наочності, дотримання вимог до засобів наочності (оформлення, науковість, доступність змісту) та методики їх застосування.

6. Оцінка змісту математичної діяльності молодших школярів:

• науковість викладу знань з математики та їх відповідність означенням в математиці; ·

• відповідність змісту навчання математики програмі з математики, Державному стандарту початкової загальної освіти;

• врахування та дотримання міри співвідношення викладу теоретичного матеріалу з практичною його реалізацією; ·

• послідовність, взаємозалежність у викладі навчального матеріалу (зв’язність окремих порцій навчальної інформації, узгодженість між собою та логіка завершеності зв’язку);

• якість засобів наочності при розв’язувані складених задач;

• знання фактичного матеріалу (нумерації багатоцифрових чисел; обчислювальних прийомів; змісту арифметичних дій; структурних схем та записів; усних та письмових обчислень багатоцифрових чисел; структури простих і складених задач; числових рівностей і нерівностей, виразів із змінною, рівнянь; геометричного матеріалу; частин і дробів) та методики вивчення і порівняння чисел, десяткового складу чисел; автоматизації та раціоналізації прийомів обчислень, складання та заучування таблиць додавання і множення; ознайомлення з алгоритмами письмового виконання арифметичних дій; розв’язування простих та складених задач різних типів; розв’язування рівнянь; побудови геометричних фігур та вимірювання основних величин; порівняння дробів); ·

• усунення або упередження вчителем утруднень, які можуть виникнути в учнів при розв’язувані складених задач; ·

• залучення молодших школярів до виконання нестандартних завдань, завдань з логічним навантаженням, завдань творчого характеру.

7. Процесуально-діяльнісна характеристика проведення уроку: ·

• техніка проведення уроку (темп, ритм; емоційність, тактовність; контакт з аудиторією; доцільність вибору та поєднання методів навчання; культура математичної мови; обчислювальна культура; виховна спрямованість уроку, дисципліна на уроці); ·

• наявність стимулів до виконання обчислювальних завдань та формування мотивації до навчання обчисленням; ·

• реалізація вимог чинної програми до формування операційних компонентів обчислювальної діяльності: якість навчання прийомам обчислення; дотримання послідовності переходу від розгорнутих пояснень до згорнутих операцій у "внутрішній мові”; свідоме оволодіння молодшими школярами способами досягнення результатів обчислень, збагачення обчислювальної практики, розширення класу завдань, до яких застосовуються обчислювальні навички; розвиток рефлексії на обчислювальних завданнях (застосування різних прийомів до одного випадку обчислень, вміння учнів розмірковувати у складних випадках обчислень; самостійність учнів при знаходженні значень числового виразу на кілька дій тощо); ·

• виклад нового матеріалу та відповідність цілепокладанню, організаційним формам роботи, потенційним можливостям учіння молодших школярів;

• засоби управління (самоуправління, співуправління) навчально-пізнавальною діяльністю учнів; керування роботою учнів біля дошки, груповими, парними видами роботи тощо; ·

• впровадження новітніх технологій навчання (інноваційних, інформаційних, ігрових, проектування, моделювання) на уроці; ·

• використання досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду з питань удосконалення методики вивчення арифметичних дій; · проведення поточного, тематичного контролю та оцінювання знань учнів протягом уроку; ·

• чіткість та лаконічність, ясність та зрозумілість запитань, які вчитель ставить перед учнями, їх змістовність, спрямованість на засвоєння операційних компонентів обчислювальної діяльності; ·

• врахування психофізіологічних можливостей дітей на рівні вікової норми при формуванні досвіду раціоналізації обчислювальної діяльності молодших школярів;

• досягнення вчителем мети уроку (дидактичної, виховної, розвивальної, практичної);

• виконання плану роботи (повністю, частково, не виконано); ·

• оцінка якості використання методів навчання (активні, пасивні; репродуктивні, продуктивні) при проведенні уроку з конкретним контингентом дітей;

• підготовка вчителем учнів до певного етапу уроку (вивчення нового, закріплення вивченого, повторення та застосування в нових навчальних ситуаціях); ·

• виховання інтересу до математики та формування у молодших школярів стійких пізнавальних потреб, внутрішньої спонуки до навчання; ·

• проведення заходів з удосконалення методичної роботи по розв’язуванню складених задач;

• недоліки та методичні помилки, допущені вчителем (студентом-практикантом) під час проведення уроку; ·

• побажання щодо підвищення ефективності педагогічної діяльності.

Схема аналізу уроку1.

1. Загальні відомості. Дата, клас, школа, прізвище, ім'я, по батькові вчителя. Тема учбової програми, тема уроку.

2. Дотримання техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм роботи з комп'ютером.

3.Структура уроку. Основні етапи уроку, призначення і тривалість. Поєднання самоврядування і управління вчителем. Індивідуальна, парна, групова і сумісна робота класу. Етапи повторення і закріплення матеріалу, способи.

4. Цілі, які намічав вчитель на урок, їх досягнення.

5. Порівняння змісту уроку з матеріалом шкільного підручника.

6. Оцінка уроку з погляду загальнодидактичних принципів:

         науковість – облік новітніх досягнень в інформатиці на уроці (поняття виконавця, синтаксичні діаграми, доказ правильності алгоритмів і тому подібне);

         наочність – використання графічної інформації, таблиць виконання алгоритмів, запису текстів з відступами і т.д.;

         послідовність – логічна стрункість висловлюваного матеріалу, відсутність пропусків у викладі, циклічність вивчення складних понять;

         зв'язок з практикою – прикладні завдання, орієнтація змісту на вимоги життя в комп'ютеризованому суспільстві.

7. Методи діяльності вчителя на уроці. Залучення учнів  для підготовки засобів до уроку. Підготовка обчислювальної техніки на початку уроку (або до нього). Вільне володіння вчителем матеріалу. Надавати відповіді на актуальні питання (по ходу уроку або в кінці). Індивідуалізація навчання – різні рівні завдань, залучення сильних учнів для допомоги слабким і так далі. Прийоми вчителя для утримання уваги, дії при виявленні помилки на дошці, в програмі, в звіті.

8. Методи формування і закріплення інтересу до матеріалу. Стимулювання розумової діяльності учнів. Джерело завдань (з підручника, іншої літератури, винахід вчителем по ходу уроку). Інші відомі і нестандартні методи навчання, використані на уроці.

9. Робота учнів на уроці. Ступінь інтересу до матеріалу, що вивчається. Активність і самостійність учнів. Свідомість засвоєння – засвоєння сенсу дій за ЕОМ. Доступність – стандартність термінології, облік рівня підготовленості класу, виділення рівнів засвоєння.

10. Ефективність навчання – насиченість учбового часу, відсутність стороннього матеріалу. Взаємини вчителя і учнів: авторитарні, ліберальні, співпраця. Організованість і дисциплінованість учнів на уроці - відношення до обчислювальної техніки, дотримання техніки безпеки при роботі з комп'ютером. Уміння самостійно оволодівати знаннями за допомогою довідкового матеріалу, комп'ютера, підручника.

11. Зворотний зв'язок. (система контролю знань). Використання комп'ютера для перевірки знань – контролюючі програми, самоконтроль запуском програми, взаємоконтроль з товаришем. Об'єктивність оцінки знань. Критерії оцінок даного вчителя (чи відомі вони учням?). Можливість автоматизації такої системи контролю. Оцінка трудомісткості типового домашнього завдання (виконайте самі і «заміряйте» час).

12. Виховний ефект уроку. Особливості особистості вчителя, які можуть служити орієнтиром для учнів. Виховні методи і прийоми, відмічені Вами.

13. Підсумки.

      виконання плану уроку;

      досягнення цілей уроку;

      особливо цікаве і повчальне на уроці;

      що справило на уроці найбільше враження;

      які зміни доцільно внести при повторному проведенні уроку на цю ж тему.

Схема аналізу уроку2.

1. Учбовий заклад, клас, предмет, прізвище вчителя, кількість учнів за списком, і присутніх на уроці.

2. Тема уроку, освітні, розвивальні і виховні цілі і завдання уроку.

3. Організаційний початок уроку:

         готовність вчителя до уроку – наявність конспекту уроку, наочних засобів, інструментів і т.д.;

         підготовленість учнів – чергові, наявність зошитів, підручників;

         підготовленість класного приміщення - чистота, класна дошка, крейда,  освітлення і так далі

4. Організаційна структура уроку:

         мобілізуючий початок уроку;

         послідовність, взаємозв'язок і співвідношення частин уроку;

         насиченість уроку і темп його проведення.

5. Аналіз змісту учбового матеріалу уроку:

         обґрунтування вчителем вибраної послідовності реалізації учбового матеріалу на уроці;

         відповідність програмі і рівню знань учнів по предмету;

         співвідношення практичного і теоретичного матеріалу;

         зв'язок з життям і практикою.

6. Загальнопедагогічні і дидактичні вимоги до уроку:

         мета уроку і відповідність плану і конспекту уроку поставленої мети (цілі);

         обгрунтування вибору методів навчання;

         шляхи реалізації дидактичних принципів в навчанні;

         індивідуалізація і диференціація в навчанні;

         взаємозв'язок освітніх, розвиваючих і виховних аспектів уроку.

7. Діяльність вчителя:

         науковість і доступність викладу нових знань;

         використання вчителем передового  досвіду і рекомендацій методичної науки;

         організація закріплення учбового матеріалу;

         організація самостійної роботи учнів;

         перевірка і оцінка знань і умінь вчаться;

         питання вчителя і вимоги до відповідей учнів;

         відношення учителя до свідомого засвоєння учнями учбового матеріалу;

         завдання додому і увага вчителя до його виконання учнями;

         шляхи досягнення порядку і свідомої дисципліни учнів;

         ефективність використання наочностей, технічних засобів навчання;

         контакт вчителя з класом і так далі

8. Діяльність учнів:

         підготовка робочого місця;

         поведінка учнів на уроці – дисципліна, старанність, активність, увага, уміння переходу з одного виду роботи на іншій і т.д.;

         інтенсивність і якість самостійної роботи учнів;

         стан їх усної і письмової мови;

         знання учнями теорії, уміння застосовувати отримані знання;

         відношення учнів до вчителя;

         ступінь і характер участі колективу в цілому і окремих учнів в роботі на уроці.

9. Підсумки:

         виконання плану уроку;

         досягнення цілей уроку;

         особливо цікаве і повчальне на уроці;

         що справило на уроці найбільше враження;

         які зміни доцільно внести при повторному проведенні уроку на цю ж тему.

Схема звіту з педагогічної практики

1. Місце практики: коротка характеристика школи, система навчально – виховної роботи, дисципліна та успішність учнів класу, матеріальна база школи.

2. Яким був перший день у школі і весь перший період практики?

3. Як пройшла ваша перша зустріч з класом? Як ви ставились до учнів, як вони ставились до вас?

4. Які інноваційні технології вчитель використовує? Позитивні моменти та недоліки.

5. Як Ви готувалися до проведення уроків? Яким матеріалом користувались? Які виникли труднощі?

6. Як ви готувалися до проведення виховних заходів? У чому відчувалися утруднення?

7. Які форми і методи допомагали активізувати діяльність учнів під час проведення виховних заходів?

8. Як ви вивчали індивідуальні особливості учнів, як використовували це в своїй виховній роботі.

9. Який з методів роботи дав найбільш ефективний наслідок?

10. Як ви вивчали психологічні особливості дітей, якими методиками користувалися?

9. Яка робота велася з батьками?

10. Як у класі було організовано самообслуговування та суспільно корисна праця учнів?

11. Яку допомогу надав практикант учителеві (наочні посібники, виготовлені практикантом під час педпрактики)?

12. Які поради й допомогу одержав від методиста, вчителя, адміністрації школи ?

13. Що дала педпрактика студенту? Її позитивні моменти та недоліки.

14. Пропозиції щодо поліпшення організації та проведення педпрактики.

15. Дата і підпис практиканта.

Мета, завдання і зміст педагогічної практики:

«Позакласна виховна робота в школі»

Метою педагогічної практики «Позакласна виховна робота в школі» є: набуття студентами уявлень про характер, зміст, форми і методи виховної роботи в школі та первинних навичок її організації, про функціональні обов’язки учителів початкових класів як вихователів.

Завдання педагогічної практики з позакласної виховної роботи такі:

1. Вивчити специфіку організації виховної роботи з молодшими школярами в ЗОШ.

2. Оволодіти вміннями планувати і вести виховну роботу з молодшими школярами у позаурочний час у класі, групі продовженого дня.

3. Засвоїти основні форми, методи і засоби позакласної виховної роботи з учнями початкових класів.

4. Формувати професійну спрямованість, інтерес до педагогічної діяльності.

Практика з виховної роботи на 3 курсі передбачає:

• ознайомлення з планом виховної роботи школи і класу, до якого студент-практикант прикріплений (форми, методи, напрями виховання), розробка альтернативного;

• допомога вчителю (вчителям) у проведенні запланованих шкільних і класних виховних заходів;

• відвідання, обговорення та аналіз виховних заходів, які проводять учителі, колеги-практиканти;

• самостійна підготовка і проведення виховного заходу з урахуванням інтересів учнів із використанням сучасних форм виховної роботи (бесід, КВК, подорожі, екскурсії тощо);

• участь у повсякденній роботі класного колективу;

• вивчення досвіду роботи вчителя початкових класів як класного керівника.

Організація педагогічної практики з позакласної виховної роботи

1. Студент працює під керівництвом учителя класу, керівника групи практикантів і виконує їхні вказівки.

2. Студент ознайомлюється з планами і системою виховної роботи школи, класу. Складає альтернативний план.

3. Студент складає індивідуальний план роботи з позакласної виховної роботи (у відповідності з планом виховної роботи школи, класу) і виконує його.

4. Студент проводить, спостерігає та аналізує виховні заходи з молодшими школярами.

5. Студент складає конспект залікового виховного заходу, затверджує його у вчителя початкових класів, керівника практики та проводить його.

6. Студент веде щоденник педагогічної практики, дає його на перевірку і підпис учителю, керівнику практики.

7. Вивчає досвід роботи вчителя початкових класів як класного керівника.

Обов’язки суб’єктів педагогічної практики

Директор школи (заступник директора з навчально-виховної роботи у початкових класах):

• забезпечує нормальні умови для проведення педагогічної практики в школі;

• знайомить студентів із школою, педагогічним колективом;

• розподіляє студентів по класах разом з керівником практики;

• знайомить студентів з планом виховної роботи школи;

• вносить пропозиції щодо вдосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів.

Груповий керівник практики:

• безпосередньо керує педагогічною практикою групи студентів у школі;

• організовує зустріч і знайомить студентів з директором школи, його заступниками, вчителями початкових класів;

• закріплює студентів за класами разом з дирекцією школи;

• проводить інструктивно-методичні наради з класоводами, які працюють із студентами;

• допомагає студентам у підготовці та проведенні виховних заходів;

• здійснює контроль за веденням студентами звітної документації з педагогічної практики та перевіряє її після закінчення практики;

• оцінює виховну роботу студентів під час практики, їхнє ставлення до роботи, ведення і оформлення ними документації з педпрактики.

Вчитель початкових класів:

• знайомить студентів-практикантів з планом виховної роботи класу, учнями;

• проводить відкриті виховні заходи для студентів та організовує їхнє обговорення;

• разом зі студентом-практикантом визначає теми виховних заходів, які повинні провести студенти;

• консультує студентів під час підготовки до позакласних виховних заходів;

• бере участь в обговоренні та оцінці виховних заходів.

Студент-практикант:

1. Студент-практикант зобов'язаний брати участь у настановній та підсумковій конференціях, вчасно подати керівнику практики графік проведення залікового виховного заходу, розпочати і завершити практику у визначений термін.

2. Студент-практикант повинен знати:

• план виховної роботи вчителя початкових класів: зміст, структура, вимоги до побудови;

• види ігор, можливості їхнього використання у вихованні молодших школярів;

• форми і методи виховання учнів початкових класів у позаурочний час;

• види бесід (пізнавальні, етичні, естетичні), методику підготовки і проведення їх.

3. Студент-практикант повинен уміти:

• спостерігати та аналізувати виховний процес у школі;

• аналізувати завдання, зміст виховної роботи у початковій школі;

• планувати свою роботу відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, можливостей дитячого колективу;

• організувати дитячий колектив на виконання поставлених завдань;

• проектувати і конструювати різні форми виховної роботи:

а) вміти визначити тему, мету виховного заходу, цікаво і доступно спланувати його проведення;

б) вміти дібрати матеріал відповідно до мети виховного заходу, зацікавити учнів;

в) вміти дібрати методи і прийоми вивчення особливостей учнів, враховувати їх у своїй роботі;

г) підібрати наочні методи до виховного заходу;

д) складати конспект виховного заходу.

• проводити різні види позакласної виховної роботи (бесіди, виховні години, збори, свята, ранки, подорожі, змагання, ігри, конкурси):

а) вміти цікаво оголосити тему заходу, доступно і послідовно її розкрити;

б) використовувати різноманітні види позакласної роботи відповідно до віку;

в) використовувати наочні засоби;

г) спілкуватися з учнями, підтримувати їх увагу, дисципліну;

д) оцінювати ефективність виховного заходу.

• спостерігати, записувати і аналізувати різні форми позакласної виховної роботи.

4. Студент-практикант зобов’язаний з’являтися в школу за 15 хвилин до початку занять.

5. Під час практики студент повинен якісно виконувати всі види роботи, передбачені програмою педагогічної практики, а саме:

• спостерігати та аналізувати різні форми позакласної виховної роботи;

• вивчити особливості дітей і колективу учнів в умовах класу;

• визначити конкретні виховні завдання з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів;

• планувати позакласну виховну роботу з учнями класу;

• організовувати дитячий колектив на виконання висунутих завдань;

• проводити різні форми позакласної виховної роботи з молодшими школярами згідно індивідуального плану (масові, групові, індивідуальні), активно брати участь у їхньому обговоренні та аналізі;

• вчасно, грамотно і акуратно вести щоденник педагогічної практики за встановленою формою, регулярно давати його на перевірку і підпис учителю, керівнику практики;

• співпрацювати з батьками;

• вивчити досвід роботи вчителя початкових класів як класного керівника.

Невиконання хоча б одного пункту програми є підставою для його неатистації.

6. Студент зобов'язаний дотримуватись правил внутрішнього розпорядку навчально-виховного закладу, виконувати розпорядження його адміністрації та керівника практики; дотримуватись правил техніки безпеки.

7. Практикант повинен бути зразком організованості та дисциплінованості, організованості, ввічливості й працелюбства, гідно репрезентувати звання студента Донбаського державного педагогічного університету.

8. Студент-практикант повинен мати належний зовнішній вигляд.

Поради студентам для успішного проходження педагогічної практики

Для успішного і ефективного проходження педагогічної практики студент-практикант повинен:

1. вміти планувати свою педагогічну діяльність (визначати мету, зміст і завдання, форми і методи проведення кожного виховного заняття), а також своїх учнів (відповідно до їхніх інтересів, уподобань, прагнень, здібностей), тобто вміти прогнозувати діяльність;

2. вміло зацікавлювати учнів новою інформацією, яка виходить за межі вивчення предметів початкової школи, виявляти власну ерудицію, кругозір, особисте ставлення до повідомлюваного;

3. враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів, їхню дивертисивність (своєрідність) у виховній діяльності, розвивати мислення школярів, прагнення пізнавати і відкривати нове (непізнане), розкривати їхні творчі потенції;

4. уміти створювати позитивну, психологічно-комфортну атмосферу взаємодії вчителя зі школярами, яка ґрунтується на почуттях доброзичливості, емпатії, взаєморозуміння, взаємоповаги, радості від учнівських успіхів, тощо;

5. ефективно застосовувати інноваційні підходи до виховної діяльності учнів, найновіші сучасні освітні технології;

6. уміти аналізувати власну педагогічну діяльність (осмислювати, об’єктивно оцінювати, виявляти помилки й огріхи, коректувати її і прогнозувати), а також діяльність колег-педагогів;

7. творчо і вміло творити свій власний професійний почерк, професійний стиль педагогічної діяльності.

Вимоги до підготовки та проведення виховних заходів

Готуючись до заходу, практиканту слід ураховувати: 1. Суспільну значимість заходу.

2. Актуальність теми.

3. Вікові особливості учнів.

4. Знання та інтереси учнів.

5. Ініціативу і самодіяльність школярів.

Проводячи захід, практикант повинен забезпечити:

1. досягнення мети виховного заходу;

2. організацію колективу, забезпечення свідомої дисципліни;

3. послідовне і емоційне розкриття теми заходу;

4. активність учнів на заході;

5. ефективне використання наочності та технічних засобів;

6. закріплення знань та підсумок заходу;

7. використання активних методів і прийомів роботи з учнями.

Алгоритм підготовки і проведення виховного заходу

1. Визначення мети і завдань.

(Наприклад, мета – сприяти формуванню естетичної культури учнів. Реалізації даної мети присвячена бесіда «Мистецтво в житті людини, де виконуються наступні завдання:

- виявлення естетичних смаків дітей та їхніх інтересів;

- формування знань про різні види мистецтва;

- розвиток емоційно-позитивного ставлення до творів мистецтва.

2. Вибір форми виховної роботи і назви заходу. (Наприклад, свято «Прощання з букварем», бесіда «Звідки до нас приходить книга»).

3. Створення позитивного психологічного настрою: цікава розповідь про майбутній захід, мрії про його результати, написання оголошення чи створення стінгазети до цього заходу тощо.

4. Попередня підготовка: підбір змісту матеріалу, визначення засобів, підбір наочності, запрошення гостей і учасників ззовні, розподіл ролей, доручень, виготовлення костюмів, атрибутики, оформлення класу (залу).

5. Проведення виховного заходу, що передбачає:

- початок (музичний, поточний, передмова, театралізований зачин) – для створення психологічного настрою;

- змістова частина (предметна діяльність вихованців і педагогів, спрямована на досягнення виховної мети);

- фінальна частина (прийняття рішення, звернення, ритуали завершення – пісня, нагородження переможців, подяка, музика) – створює визначений емоційний стан, який сприяє подальший спільній діяльності; бажання продовжувати розпочату справу.

6. Педагогічний аналіз, який включає:

- ступінь досягнення мети і завдань;

- характеристика ефективності вибраних засобів, методик і прийоми;

- ступінь активності учасників і їх задоволення від участі у справі;

- логічність структури виховного заходу, її ефективність;

- характер педагогічної майстерності вихователя, манера поведінки, стосунки, взаємодія з учнями;

- місце проведення виховного заходу в системі виховної роботи в загальноосвітній школі.