Діаспора як чинник...

Наукова конференція "Діаспора як чинник утвердження держа­ви Україна у міжнародній спільноті", яка відбулася у Львові, іс­тотно змінила вектор взаємин українських громад у світі. З цим погодилися всі її учасники. Конференцію організували Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка", Українська всесвітня коор­динаційна рада, Науково-дослідний інститут українознавства.

Із різних куточків світу та Ук­раїни прибули 245 делегатів. Го­ловна тема їхніх виступів – стан і перспективи законодавчого забез­печення відносин діаспори з Ук­раїною, різноманітні аспекти від­носин українських громад з орга­нами влади у країнах проживан­ня, їх роль у виборчих та в інвес­тиційних процесах.

Назагал конференція, попри високий діловий рівень, була поз­бавлена "академічності". Тон за­дали директор згаданого Міжна­родного інституту освіти, культу­ри та зв'язків з діаспорою (МІОК) Ірина Ключковська та її невели­кий колектив, котрий, за відгука­ми гостей, володіє "магнітом" приязні і любові.

"Серед стереотипів нашого сприйняття діаспори, зокрема за­хідної, є міф про їхню успішну самореалізацію, благополуччя. Але це – півправди. По суті, кожний із емігрантів переживає свою гли­боку драму і дуже гостро сприймає усе, що діється в Україні і довко­ла неї. Бо від іміджу Батьківщини значною мірою залежить їхнє мо­ральне самопочуття”. Про це, зок­рема, говорила в своєму виступі голова Європейського конгресу українців, голова Державного са­моврядування українців Угорщи­ни Ярослава Хортяні. Її доповідь так і називалась: "Роль україн­ської діаспори у зміцненні пози­тивного іміджу України в Європі".

Пані Ярослава – родом із Тер­нопільщини. Вийшла заміж за угорця, який нині з гордістю но­сить значок з тризубом. Донька добре знає українську мову і до­помагає матері.

– Коли 2003 року відзначали 70-річчя голодомору, я вирішила звернутися до угорського парла­менту, щоб він визнав геноцид проти українського народу, – розповідає Ярослава Хортяні. – Працювала з парламентом від травня до листопада. Підготувала документи із фотознімками, ходи­ла по фракціях і розмовляла з усі­ма головами. А в українському посольстві про це дізналися в ос­танню чергу. Бо вони могли зірва­ти нашу ініціативу. Врешті 347 де­путатів проголосували "за". Під час голосування українцям виді­лили окрему ложу. Там були й на­ші діти, які народилися в Угор­щині. Вони заплакали перші. Ми пережили таку ейфорію разом із угорськими депутатами. Вони нам дякували. За що? "Бо ми відчули, яке добро зробили", – кажуть. Нас із угорцями це рішення пар­ламенту зріднило...

І це лише один маленький штрих розбудови українських мостів. У своїх виступах

учасники конференції, зокрема, відзначали, що закордонне українство є важ­ливим демографічним, інтелекту­альним, соціально-культурним та інформаційним ресурсом Украї­ни. Відтак в ухвалі конференції задекларовані наміри: утворити філії МІОК у вищих навчальних закладах Одеси і Донецька; звер­нутися до Міністерства освіти і науки України з проханням під­тримати проект створення нав­чальної спеціальності "Україноз­навство для дітей української ді­аспори" в Київському державно­му національному університеті імені Т. Г. Шевченка. На часі – створення асоціації центрів украї­нознавства та співпраці з україн­ською громадою за кордоном. За підтримки держави, громадських та наукових структур МІОК про­водитиме аналогічні конференції кожні два роки.

Патріарх української диплома­тії, недавній голова Комітету з питань прав людини, національ­них меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України Геннадій Удовенко закликав учас­ників конференції: "Час думати по-українськи і діяти по-європейськи в інтересах України...".

Оксана ТЕЛЕНЧІ.

Львів.

“Голос України” № 65 (3815)