Напередодні Великої Вітчизняної війни…

Радянська Україна боролась за подальше зростання господарства, галузей промисловості, розвиток сільського господарства, піднесення матеріального і культурного рівня трудящих.

Перед вело місто, яке при політиці індустріалізації мало великий наплив робочої сили, яке при колективізації села дало в місто одного із трьох своїх жителів. В 1926 р. серед пролетарських міст українці складали 6% робітників, а в 1939 році їх було майже 30%. Зросло і населення Дзержинська, в 1939 році воно складало 7127 чоловік.

Найбільше виріс склозавод. В передвоєнні роки на заводі працювало до 1100 чол.

Житлове будівництво не встигало забезпечити всіх квартирами. Завод будував приміщення на декілька квартир, які мали лише одну кімнату і кухню.

Багато робітників заводу жили в навколишніх селах і щоденно ходили на роботу пішки. Робітників, які не втрачали зв’язків з селом називали напівпролетаріями.

Завод мав дві горшкові печі на 21 горшок, ємкістю на 650 кг. скломаси. План роботи за рік виконувався на 110-120,5%. За перші два місяці 1941 р. завод дав державі прибутку на 120000 крб. Серед працівників підприємства було 335 стахановців. Кращими були бригади Новікова (виконували план на 123,4%), Шиманського. В 1941р. Романівському склозаводу було вручено перехідний Червоний Прапор Укрсклотресту.

Добре працювали також меблева артіль «Комінтерн», артіль «Сукно праця», цегляний завод, держрадгосп ім. Дзержинського.

Піднялись на ноги і колгоспи. Напередодні війни Житомирщина мала 3893 трактори, 1849 вантажних автомашин, 850 комбайнів. Кращі досягнення представлялись на Всесоюзну сільськогосподарську виставку. З нашого району там були представлені 16 колгоспів, 8 бригад, 63 ланки, 34 передовики сільського господарства. Від Житомирщини на ВДНГ було 11 тис. учасників.

В Дзержинську найкращі показники були у бувшої комуни, яка стала колгоспом ім. 10-річчя Жовтня.

11 травня 1940 р. районна газета «Колективіст Дзержинщини писала: «Учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки від Дзержинського району – колгосп ім. 10—річчя Жовтня (смт. Дзержинськ), який одержав урожай картоплі в середньому за 3 роки по 118 центнера з га та конюшини на сіно по 32 центнера з га». Неодноразово відмічався працівник колгоспу Лазар Сапіров. Залишившись сиротою, він пас худобу у багатіїв. На своє виховання його забрала комуна, направила його на навчання. Так він став трактористом, потім бригадиром тракторної бригади. По призову в Червону Армію атестується на молодшого командира. Після мобілізації повертається у колгосп, обирається бригадиром польової бригади. За найвищі досягнення врожаю його було занесено на районну Дошку пошани, нагороджено грошовою премією обласного виставочного комітету та «Дипломом першого ступеню».

Висвітлюючи працю передовиків «Колективіст Дзержинщини» пише і про трудівницю Шилан Віру: «В колгоспі ім. 10-річчя Жовтня Шилан Віра четвертий рік працює на свинофермі. За час своєї роботи на фермі, вона домоглася гарних результатів, великого приросту молодняку. Віра любовно доглядає свиней, дбає, щоб вони гарно росли і були найкращої вгодованості. За добру роботу на фермі Шилан Віра щороку преміюється. Активна комсомолка-стахановка ударно працює і перевиконує норми виробітку на всіх сільськогосподарських роботах» («Колективіст Дзержинщини» № 124 від 17 липня 1938 р.)