- •Наш край в період мирної відбудови та нової економічної політики.
- •Індустріалізація - здобутки і втрати. Утвердження адміністративно-командної системи в народному господарстві 1929-1938 років.
- •Колективізація сільського господарства. Голодомор.
- •Становище у сфері культури. Кінець українізації
- •Напередодні Великої Вітчизняної війни…
- •Віроломний напад гітлерівської Німеччини. Оборонні бої і тимчасовий відступ Радянських військ
- •Кривавий фашистський окупаційний режим
- •Боротьба бійців невидимого фронту. Широке розгортання партизанського руху.
- •(З книги в.П. Плотнніцького «Юність партизанська»)
- •Визволення нашої місцевості і всієї України від німецько-фашистської окупації
- •Після звільнення району 2672 дзержинця поповнили ряди військових частин, в тому числі біля 100 жінок.
- •Післявоєнна відбудова народного господарства
- •Дзержинщина в 60-ті – 70-ті роки
- •Орденом Леніна:
- •Орденом Жовтневої революції
- •Орденом Трудового Червоного прапора
- •Орденом Трудової Слави ііі ст.
- •Орденом «Знак пошани»
- •Господарства високої культури землеробства
- •До кришталевих вершин.
- •Биківка - селище робітниче
- •Дзержинській агропромтехніці - 50
- •Романівщина на початку ххі сторіччя.
- •Романівський вісник – літописець рідного краю.
- •Використана література
- •Люби та знай свій рідний край.
Люби та знай свій рідний край.
Як не любити твої простори,
Твої діброви, ріки і гори,
Степи широкі, шумні хлібами,
Землі Полісся, вкриті лісами?
В.Вербинець «Україні»
Проходять роки, століття, тисячоліття. Навіть на очах одного покоління змінюється багато чого, що оточує людину: суспільно-політичний лад, навколишнє середовище. Живуть в новому, або забуваються старі назви. Історія минулого часто стає легендою, обростає вигаданими подробицями.
Людина народжується і живе в географічному середовищі, в якому розміщується людське суспільство. І перше, і друге вирощує, формує людину як істоту, виховує її як громадянина і патріота рідної землі.
Людина не може бути байдужою до історії, до своїх коренів. Вона теж творець історії, продовжувач її вічного буття. Тому людина повинна знати, що було колись з природою, що її оточує, яким було життя суспільства, гордитись славою своїх предків та аналізувати помилки, щоб їх не повторювати в сьогоденні.
Цьому і призвані служити нариси по історії нашої Романівщини.
Взявши за девіз свого життя – бути завжди потрібним людям, весь свій вільний від роботи час я присвятив улюбленій справі – краєзнавству. Матеріали по історії Романівщини я збирав більше 50-ти років. Моя праця була любительською. За браком часу і коштів я не міг повністю дослідити всі необхідні матеріали архівів Кам’янець-Подільського, Москви, Ленінграду, Острога, Києва. Тому ці нариси не є всеохоплюючими.
Працює над історією селища Романів та історією польських поселень місцевий краєзнавець Олександр Павлович Кондратюк, на історією Мирополя – краєзнавець-ентузіаст, до речі вчитель фізики, Анатолій Дмитрович Кухарук, над історією селища Биківка та Биківського склозаводу – вчителька історії місцевої школи Рита Анатоліївна Темченко та бувший директор Биківського склозаводу Михайло Іванович Мартинов. Я сподіваюсь, що вони уточнять, доповнять все, що я не встиг зробити.
Нехай в житті патріотів рідного краю завжди буде гасло: «Люби та знай свій рідний край. Бережи його, гордися ним, примножуй його славу, продовжуй традиції поколінь».
Віль Васильович Надводнюк