1. Види виробничого освітлення.

2. Правила експлуатації освітлення.

Методичні рекомендації для виконання роботи: Васильчук М.В., Вінокурова Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці , «Просвіта», Київ 1997 р. ст. 133-136.

1. Зір дає людині майже 90 % інформації про довкілля (навколишнє середовище). Недостатність освітлення призводить до втоми не тільки органів зору, але і організму людини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надміру яскраве світло викликає сліпучу дію. В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, що створюється безпосередньо сонцем, штучне, що здійснюється електричними лампами, та змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням.

В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, що створюється безпосередньо сонцем, штучне, що здійснюється електричними лампами, та змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно – або двохсьороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне та чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим у всіх виробничих приміщеннях.

Аварійне освітлення роблять для продовження роботи під час раптового вимикання робочого освітлення. При цьому освітленність, що нормується, повинна складати 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк всередині будови і не менше 1 лк — на території підприємства.

Аварійне освітлення використовується у випадках, коли раптове вимикання робочого освітлення може викликаті вибух, пожежу, довготривале порушення роботи таких об'єктів, як електростанція, установка водопостачання. Для аварійного освітлення необхідно застосовувати тількі лампи розжарювання та люмінесцентні.

Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей з приміщень при аварійному відключені робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, що небезпечні для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а нга відкритих майданчиках –не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Світильники аварійного освітлення для продовження роботи приєднують до незалежного джерела енергії, світильники для евакуації людей — до мережі, незалежної від робочого освітлення.

При проектуванні штучного освітлення необхідно вирішити наступне: вибрати систему освітлення, тип джерела світла, тип світильників, визначити розташування світлових приладів, виконати розрахунки штучного освітлення та визначити потужності світильників та ламп. Для всіх виробничих приміщень проектують систему загального чи комбінованого освітлення. З гігієнічної точки зору система загального освітлення більш досконала, оскільки дає можливість більш рівномірно розподілити світлову енергію.

Вибираючі джерела світла, слід надавати перевагу люмінесцентним лампам, які енергетично більш економічні. Окрім того, вони максимально наближаються до природного світла, що важливо при використанні суміщеного освітлення.

Вибір типу світильників проводиться з урахуванням характеристики приміщення, для якого проектується освітлення. Для приміщень, стіни та стеля яких мають невисокі відбиваючі властивості доцільно застосовувати світильники прямого світла, які, направляючи випромінювання ламп вниз на робочі поверхні, гарантують мінімальні втрати і найкраще використання світлового потоку. Однак слід мати на увазі, що світильники цього класу створюють різкі падаючі тіні від сторонніх предметів, що необхідно враховувати при їх розташуванні.

При освітленні виробничих приміщень, стіни та стеля яких мають високі відбиваючі властивості, доцільно використовувати світильники переважно прямого світла

В адміністративно – конторських приміщеннях доцільно використовувати світильники розсіяного світла, значна частина світлового потоку яких направляється на стіни та стелю і, відбиваючись від них, сприяє усуненню різких тіней, що за характером роботи бажано саме для таких приміщень.

2. Штучне та природне освітлення може бути ефективнішим тільки при старанному обслуговуванні всього обладнання. Внаслідок тривалої експлуатації світловий потік ламп розжарювання зменшується на 10 -15 %, а люмінесцентних ламп — на 20 - 25 %. Очищення скла світлових прорізів повинно проводитись не рідше 2 разів на рік у приміщеннях з незначним виділенням пилу і не рідше 4 разів на рік при значному виділенні пилу; для світильників — 4-12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничого приміщення).

Світильники загального та місцевого освітлення, що висять нижче 2,5 м від рівня підлоги, повинні напругою не вище 42 В. При слюсарно-монтажних роботах, технічному обслуговуванні та ремонті машин, автомобілів та іншого обладнання необхідно користуватись переносними джерелами світла (ручними світильниками) з напругою не вище 42 В, а при роботах в особливо небезпечних умовах (резервуари, канави, криниці тощо) — не вище 12 В.

Під час експлуатації освітлювальної установки необхідно періодично перевіряти:

• стан ізоляції проводів;

• рівень освітленості в контрольних точках виробничого приміщення (не менше 1 разу нарік після чергової чистки світильників і заміни згорілих ламп).

Основний прилад вимірювання освітленості — люксметр.

Тема: Вібрація, та захист від вібрації на виробництві