Предмет: Вступ до спеціальності

ЛЕКЦІЯ

Тема № 2. . Історія та типи психологічних знань

Тема лекції: № 2.1. Історія розвитку психологічних знань

План:

1. Поняття про психологію як науку.

2. Місце психології у системі наук.

3. Специфіка та взаємозв’язок наукової, практичної та побутової психології.

4. Навчання психологічним знанням як вид діяльності психологів.

5. Інститути науково-дослідної психології АПН України.

Література

1. Абрамова г.С. Введение в практическую психологию. - м., 1999.

2. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Л.,1988.

3. Основи практичної психології / В. Панок, Н. Чепелева, Т. Титаренко. — К.: Либідь, 2001.—534 с.

4. Панок В.Г. Українська практична психологія: визначення, стру­ктура і завдання // Практична психологія і соціальна робота. — 1997. — №10. — С; —1998. — №1. — С.

5. Рубинштейн С. Л. Вопросы психологической теории // Вопросы психологии. — 1955. —№ 1. — С. 5—17.

1. Поняття про психологію як науку.

У дослівному перекладі «психологія» - це наука про душу. Термін «психологія» уперше з'явився в 1590 р. у працях німецького богослова Гок-леніуса; у наукову мову його уперше ввів у 30-х роках 18 століття німецький учений Християн Вольф (1679-1754), автор книг «Раціональна психологія» і «Емпірична психологія».

У психології, як відзначав один із засновників експериментальної пси­хології Г. Ебінгауз, коротка історія, але довге минуле. Психологія як наука виникла на основі багатовікових міркувань про душу і надалі різноманітно змінювалася. З позицій методології науки, історія психології може бути представлена як послідовність етапів становлення знань про предмет, методи дослідження, пояснювальні принципи у рамках наукових парадигм. Еволюція наукового знання проходить як формування, конкуренція та зміна парадигм. Парадигма (з гр. взірець, модель, приклад) - поняття, яке ввів Т. Кун; воно означає тип дослідження, який певна група фахівців приймає за взірець.

Виділяють два періоди формування психологічного знання: І) у рам­ках інших наукових дисциплін (4-5 ст. до н.е. - 60-і р. 19 ст.); 2) становлення психології як самостійної науки (60-і р. 19 ст. — теперішній час). Найбільш характерні риси першого періоду:

• несамостійність психологічного знання, його бачення як складової частини філософських і медичних навчань (про душу, філософську теорію пізнання, учення про досвід і свідомість);

• відсутність співтовариства, що розділяло загальні погляди на пред­мет і метод вивчення;

• умоглядний характер досліджень, несформованість експеримен­тального підходу до досліджень.

Найбільш характерні риси другого періоду:

• поява перших наукових парадигм, інститутів і психологічного професійного співтовариства;

• формування і розвиток усередині парадигм уявлень про предмет і метод дослідження;

• узгодження уявлень про предмет і метод психології із загальнонау-ковими нормами і цінностями;

• розвиток контактів з іншими дисциплінами і виникнення нових па­радигм і галузей психології;

• розмаїтість і конкуренція парадигм.

Сучасна психологія зовсім не схожа на ту, якою вона була при наро­дженні як самостійна наука у 19 столітті. У структурі сучасної психології як науки представлені всі етапи її становлення.

Психологія як наука має певні пояснювальні принципи. Принципи пояснення - це головні положення, передумови або концепції, використання яких дозволяє змістовно описувати гіпотетичні властивості і характеристики об'єкта дослідження. Основні пояснювальні принципи наступні: взаємодії, детермінізму, системності, реконструкції, активності, суб'єктивності.

Єдність психології, не дивлячись на різноманіття її галузей, визначається єдиним предметом та єдиним методом. Галузі і парадигми розробляють різні аспекти єдиного предмета психології; для цього використовують різні методики у відповідності з єдиним методом.