Тема № 3. Становлення та розвиток професійної психології

Заняття № 3.1. Передумови становлення та розвитку професійної психології

1. Поняття про професійну психологію

2. Передумови становлення професійної психології

3. Особливості підготовки професійних психологів.

4. Центри та заклади прикладної та практичної психології в Україні.

1. Поняття про професійну психологію

В основі професійної підготовки психолога лежить формування фахі­вця, здатного розбиратися в різноманітті навколишнього світу і тому краще розуміти проблеми людей у різних сферах життя і діяльності. Професійний психолог не може бути поверховим фахівцем, здатним проводити окремі методики або читати конкретні спецкурси, але не розуміти, що відбувається у навколишньому світі.

Умовно можна виділити наступні принципові відмінності психолога-професіонала від психолога - любителя (аматора):

1. Наявність теоретичної бази у фахівця. В аматора можуть бути великі психологічні знання, але немає загальної картини. Професіонал повинен ма­ти узагальнене орієнтування в проблемному полі психологічного знання, тобто володіти достатньою психологічною культурою.

2. Професійний психолог спирається на науковий метод пізнання. Без такого методу він неспроможний шо-небудь зрозуміти в проблемах навколишньої дійсності: знання начебто є, а допомогти вони не можуть. Науковий метод - основа професійної рефлексії, тобто бачення себе «з бо­ку», основа методологічної бази психології.

3. Професіонал використовує спеціальні психологічні методики, тобто науково обгрунтовані способи діяльності, спрямовані на досягнення визначеної мети - наукової або практичної (діагностика, корекція, розви­ток). Він здатен обирати методики до адекватно поставлених завдань (має достатнє орієнтування в різноманітті психологічних засобів).

4. Психолог-професіонал відрізняється особливою відповідальністю: він не бере усю відповідальність на себе, а всіляко сприяє формуванню цьо­го почуття у клієнта.

5. Професіонал зв'язаний з колегами, включений у професійне середо­вище, співтовариство, у професійне спілкування, у результаті чого здійснюється обмін досвідом, взаємодопомога і підтримка один одного.

6. Наявність документа про професійний фах. Диплом - це знак (хоча і формальний) професіоналізму.

7. Професійна етика, особливий професіональний такт фахівця. Професіонал прагне навчити клієнта обходитися без допомоги психолога (принцип: «Важливо не просто нагодувати рибою, важливо навчити ловити рибу»).

8. Здатність до професійного розвитку і саморозвитку. Саморозвиток аматора часто носить безсистемний характер (задовольняє цікавість, не ба­чить цілого). Досвід свідчить, що в основі дійсного професійного самороз­витку лежить захопленість певною ідеєю.

9. Розвинута професійна психогігієна праці фахівця. Професіонал розвиває здатність до саморегуляції, самоуправління, прагне бути власним 14 психотерапевтом (у кожній справі дуже важливим для оточуючих є особистий приклад професіонала). Поки ще навіть серед професійних психологів є певна недооцінка психогігієни або вони приділяють недостатньо уваги цьому питанню.

10. Професіональне ставлення до нових методів (методик): певна обережність, критичність, усвідомлене відношення до інноваційних психологічних технологій, профілактика міфології щодо психічних явищ, а також деструктивних культів (сект) і практик.