52.Види заохочень

Правові стимули мають досить розгалужену систему, тому їх класифікація має різноманітні підходи, залежно від того, що покладено в основу критеріїв розмежування. Так, Н. Гущина за змістом виокремлює стимулювання: а) моральні та матеріальні; б) статутні та змішані; залежно від кола осіб, до яких вони можуть

Застосовуватися: а) загальні; б) відомчі; в) регіональні; г) локальні; залежно від статусу суб’єктів, які здійснюють стимулюючу діяльність: в) централізовані (стимулювання, яке застосовується Президентом України, центральними органами виконавчої влади, місцевими Державними адміністраціями); г) децентралізоване стимулювання [2, c. 131].

Наведена класифікація в цілому не викликає заперечень, проте, звісно, не охоплює всієї різноманітності існуючих заходів стимулювання. Водночас, В. І. Кукшова за наслідками виокремлює три види стимулів: а) моральні, сутність яких полягає у задоволенні духо-вних потреб особистості, визнання державою, суспільством, колек-тивом соціальної цінності конкретної особи тощо; б) матеріальні, в широкому значенні слова, сутність якого полягає в отриманні матеріальних благ за визначену поведінку; в) статусні (визначення в установлених організаційно-правових формах рівня ділових і політичних якостей працівника, які призводять до позитивних правових наслідків [3, c. 136]. Ю. О. Тихомиров вирізняє стимули: а) економічні; б) матеріальні; в) політичні; г) моральні; д) орга-нізаційні. Він вважає, що особливе значення мають економічні стимули, які вводяться за допомогою права. Досить ефективні, наприклад, системи оплати і

53.Ефективність права

Проблема ефективності є ключовою проблемою функціонування будь - якого соціального інституту. Право в цьому відношенні не є вийнятком. Від рівня соціальної ефективності залежить його життєздатність і функціональна повноцінність.

В своїй самій загальній формі ефективність як соціальне явище відбиває співвідношення між людською діяльністю та її наслідками. Маючи такий об'єктивний зміст, ефективність виступає як оціночна категорія. При розгляді питань соціальної ефективності права необхідно досліджувати саме соціальну ефективність, а не якусь іншу її форму. Ця вада зустрічається особливо часто, коли замість критеріїв соціальної ефективності, які відбивають соціальні зміни в суспільстві під впливом права, використовуються критерії відомчі або інституціонально - правові. Ось чому при визначенні поняття соціальної ефективності права, слід виходити із загальновизнаного поняття соціальності. Визначення " соціальний " стосовно якогось явища означає, що воно є втіленням певної системи суспільних відносин і виявляє свою сутність через ці відносини. Виходячи з цього, соціальну ефективність права можна визначити як міру цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин та на їх зміни.

Ключовими поняттями в цьому визначенні є “право”, "міра" і "можливість". Розкриємо їх в контексті саме соціальної ефективності права.

Під поняттям "право" в суспільній свідомості розуміється виправдана, обгрунтована свобода або можливість поведінки, що визнаються суспільством.

Поряд з цим слід особливо наголосити на основоположній ролі в кожному політично і соціально розвиненому суспільстві природног