49. Правовий ідеалізм

ідЕАЛІЗМ ПРАВОВИЙ - - один з філос-правових підходів до онтологічного, гносеологічного, аксіологічного, деонтологічного та праксіологічного обгрунтування природи, форм вияву і призначення права у сусп-ві та д-ві. І. п. виявляється у філос.-правовій проблематиці, зокрема: при визначенні природи права, співвідношення природного права і позитивного права, взаємозв'язку права і д-ви, права і моралі, пріоритету прав людини, сутності правосвідомості тощо. Він надає можливість виявити суттєво-практичні, соціально-регулятивні та світоглядні основи права. В єдності з метафіз. та діалектич. підходами І. п. визначає природу права як об'єктивне або суб'єктивне існування ідеального, духовного, розумного та морального начала. Ідея права чи правова ідея проголошується феноменом інтерпретації правового буття, що передбачає примат духовно-ідеальних, раціональних, інтуїтивних та ірраціонально-трансцендентних джерел. І. п. виявляється у двох взаємопов'язаних аспектах — у право-розумінні як такому; в уявленнях про роль, функції та призначення права як ідеального явища в сусп. та держ. житті. Найяскравішим прикладом ідеалізації правових засад для людського буття є природне праворозуміння, у контексті якого виникли моральне (етичне) та природне обгрунтування права як фундам. цінності, що протиставляється внутрішньо суперечливому й тому недосконалому волевстановленому позитивному діючому праву. Звідси «вічна» проблема діалектики абсолютизованої ідеальності права та дегуманізованої відносності неправового закону.

50.Правовий менталітет

Тобто, культурологи розглядають ментальність нації, менталітет як специфічний спосіб сприйняття і роз’яснення нацією свого внутрішнього світу й зовнішніх обставин; вироблення під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природнокліматичних та інших чинників. Ментальність нації виступає як цілісне духовне утворення, як «дух народу», що пронизує всі сфери життєдіяльності людей. Ментальність нації зберігає код нації. Ментальність нації проявляється в національному характері, самосвідомості етносу, різних компонентах його культури [2, с 189]. Цей генетичний код народу допомагає зрозуміти закономірності розвитку культури, суспільної моралі. На її основі виникає відчуття ідентичності, що визначає політичну, правову, побутову поведінку.

Натомість з погляду політології менталітет означає певний рівень індивідуальної та суспільної свідомості, а також пов’язаний і з нею спектр життєвих позицій, культури і моделей поведінки, які претендують на незалежність від офіційно визначених ідеологічних установок і політичних орієнтацій. Політичний менталітет - це сукупність і специфічна структура, склад різних психічних властивостей, якостей, особливостей та проявів, що використовуються головним чином для позначення оригінального способу мислення, складу розуму або навіть розумонастроїв [3, с 196]. Менталітет містить змістовно-ідентифікаційне навантаження політико-ідеологічного спрямування. Свого часу в суспільствознавство поняття «менталітет» ввели представники історико-психологічних і культурно-антропологічних напрямів Л. Леві-Брюл, Л. Февр, М. Блок та інші. Поняття «менталітет політичний» використовується для характеристики в узагальненому вигляді властивостей та особливостей соціальної та політичної психології людей, конкретно політичної свідомості та самосвідомості.