47. Форми вираження нігілізм

Правовий нігілізм -це відношення до права, що виражається в запереченні його соціальної цінності.

Форми вираження правового нігілізму: а) теоретична; б) практична.

Теоретичне існування (думки, судження, подання, погляди, переконання, ідеї) правовий нігілізм виявляє на всіх рівнях правосвідомості (повсякденному, науковому, професійному). На рівні повсякденної правосвідомості правовий нігілізм виражає розхожа думка «закон як дишель - куди повернув, туди й вийшло». На рівні наукової правосвідомості правовий нігілізм виражають навчання: анархізм, лівий радикалізм (Прудон, Бакунин, Штинер і ін.). На рівні професійної правосвідомості правовий нігілізм виражають різного роду стереотипи мислення юристів-практиків, які не мають нічого загального із принципом законності - основою діяльності посадової особи.

Подібного роду «юридичне» світогляд неминуче приводить до відповідної суспільної практики, проявляється в поводженні громадян, діяльності посадових осіб (перш ніж що-небудь практично робити, людина теоретично знає, що він буде робити). Сучасна Україна, як і яка-небудь держава колишнього СРСР, характеризується тотальним поширенням правового нігілізму.

Перспектива подолання правового нігілізму є залежним від соціально-економічних, державно-правових умов життя людей сьогоднішнього дня. Затвердження законності, демократичного політичного режиму, інституту прав людини, формування правової держави, проведення юридичного всеобуча, дозвіл насущних соціально-економічних проблем - от далеко не повний перелік умов, покликаних сприяти изживанию правового нігілізму як масового явища.

48. Характерні риси сучасного правового нігілізму

Серйозним джерелом і формою висловлюванняполитико-юридического механізму є порушення правами людини, особливо як-от під собою підстави, честь, гідність, житло, майно, безпеку. Слабка правова захищеність особистості підриває віру до закону, у спроможності держави забезпечити лад і спокій у суспільстві, захистити від злочинних зазіхань. Безсилля ж права й не може викликати позитивного ставлення до нього, а викликає лише роздратування, невдоволення, протест. Право хіба що саме виступає причиною правового нігілізму.

Людина перестає цінувати, поважати, почитати право, оскільки не бачить у ньому свого надійного гаранта і опори. За цих умов у законослухняних громадян виробляється нігілізм, недовіру до існуючим інститутам. Визнання і конституційне закріплення природних права і свободи людини несопровождаемся поки адекватними заходами щодо їх зміцненню і практичного втіленню у життя. А неможливість здійснити свого права викликає в особистості почуття відчуженості нього, правову розчарованість» скепсис.

Отже, можна назвати деякі загальні, найбільш характерні риси сучасного правового нігілізму. Це:

по-перше, його підкреслено демонстративний, войовничий,конфронтационно-агрессивний характер, що обгрунтовано кваліфікується громадської думки як свавілля чи заграничність;

по-друге, глобальність, масовість, широка поширеність як серед громадян, соціальних і фахових груп, верств, каст, а й офіційних державних структурах, законодавчих, виконавчих державних і правоохоронних ешелонах влади;

по-третє, розмаїття форм прояви — від кримінальних до легальних (легітимних), відпарламентско-конституционних домитингово-охлократических, від «>верхушечних» до побутових;

по-четверте, особлива ступінь руйнівності, опозиційна і популістська спрямованість,регионально-национальная забарвлення, переходячи у сепаратизм;

по-п'яте, злиття державним, політичним, моральним, духовним, економічним, релігійним нігілізмом, утворюючими разом єдиний деструктивний (руйнівний) процес;

по-шосте, зв'язку з негативізмом — ширшим течією, що захлеснули останніми роками спочатку радянське, та був російське суспільство, у ході демонтажу давньої і створення нової виборчої системи, зміни життя.