45. Помилки правозастосування види причини усунення

Незважаючи на правильне, в цілому, застосування правових норм, правоохоронні органи та інші суб'єкти цієї діяльності допускають помилки. Помилки являють собою результат неправильних дій, які не досягають поставлених цілей. Вони пов'язані з неточністю дій, неадекватністю мислення і виражаються в порушенні норм права. Помилки ведуть до порушення істинності індивідуальних актів застосування права, до порушення законності. Це вимагає розробки загальної теорії попередження і усунення юридичних помилок, яку розпочав Н.Н.Вопленко.1 Правозастосувальні помилки мають декілька характерних рис:

Помилки в процесі застосування правових норм часто виникають в результаті неправильної владної діяльності правоохоронних органів, органів влади і управління. Вони виникають від невміння здійснювати свої службові повноваження (функції). Невміння реалізувати владну діяльність відрізняється від помилок, які допускаються суб'єктами, що вміють застосовувати норми права. Невміння пов'язане з відсутністю спеціальної підготовки, освіти, навиків практичної діяльності і т.п.

Помилка в правозастосувальній діяльності має найчастіше прихований (таємний) характер. З однієї сторонивона обумовлена добросовісною оманою суб'єкта право-застосувальної діяльності, який не передбачає і не бажаєдопустити її. З іншої сорони навмисне, неправильне застосування права і правова аргументація такої діяльності з метою приховати помилку повинні розцінюватись як службове правопорушення, яке відрізняється від помилки направленістю свідомості, мотивів, форм вини. Приховані або невстановлені помилки до певного часу мають латентний характер і не реєструються статистикою.

46. Нігілізм як соціально-юридичний феномен

Правовий нігілізм є одним з найзлободенніших феноменів правосвідомості. Оскільки ключовим для осмислення нігілістичної правосвідомості є ціннісне відношення до права, орієнтацію на його норми, то звернемося до проблем нормативного відношення до права.

Право як онтологічна психосоціокультурна цілісність завжди перетинається з ціннісною сферою – і як необхідний інструмент та механізм утвердження й охорони цінностей, і як соціорегулятивна система, що займає власне місце в ціннісно-нормативній ієрархії культури.

Очевидно, що, специфіка світу культурних явищ пов’язана з життєвими стратегіями правового суб’єкта. Цінності вважаються інтерсуб’єктивними конструктами репрезентативної культури, життєвого світу, за допомогою яких визначаються, організуються й утримуються сфери соціально-історичних значень, особистісні змісти різних феноменів. Вони є продуктами й механізмами спільного існування людей, що, у силу своєї інституціоналізації, “вплетеності” у повсякденні ментальні й поведінкові практики знаходять певний ступінь об’єктивної фактичності, сприймаються як відчужені сутності. Від цього, однак, вони не перестають залежати від соціальних суб’єктів, існуючи остільки, оскільки активно чи пасивно визнаються останніми.

Людина має право робити що-небудь тому, що це відповідає встановленому в суспільстві, групі правилу і подібна соціальна відповідність виправдує акти соціального діяча (дозволяє інтерпретувати їх як нормальну, нормативну поведінку). З іншого боку, сама цінність права не є чимось гіпостазованим і відчуженим від правового суб’єкта як діяча, здатного до їхнього визнання й утвердження. Це ще раз підкреслює онтологічну зв’язаність права “антропологічним моментом”, його заданість, укорінення в правосвідомості, у духовному життєвому просторі ментальності й культури.

Вирішення питання про цінність права не означає категоричного ствердження її абсолютності, але припускає з’ясування місця й ролі права як складової певного (ситуативного, історичного, соціокультурного) контексту. Навіть у випадку визнання існування деякого ейдосу (об’єктивної ідеї, змісту) права, а значить і імманентно властивих йому цінностей – свободи, рівності, справедливості, відповідальності, порядку, безпеки тощо, останні в будь-якому випадку вимагають своєї інтерпретації, інтелектуального й емоційного наповнення, адекватного специфічним умовам конкретного суспільства, групи, індивіда в тій чи іншій соціальній ситуації.