32.Концепція живого права

Е. Ерліх поставив питання про необхідність системного та функціонального вивчення права, його взаємозв'язку з суспільством, обумовленості права фактичними, громадськими, у тому числі економічними відносинами .

Нова методологія вела до перегляду самого поняття права. Соціологи стали вивчати право не як самодостатньої, відірваною від життя системи абстрактних норм, формалізованих приписів, Акакій "живий порядок", як мережа конкретних правовідносин, як систему діючих норм.

Право цілком , вважав Е. Ерліх, ніколи не міститься в текстах законів. Більш того, є істотна розбіжність між правом, як воно виражене в законі, і "живим правом" , тобто правом фактично діють на практиці. "Живе право є внутрішній порядок людських союзів "(держави, сім'ї, корпорації, товариства ит.п.). Вихідні початку самого права слід шукати в суспільстві, що утворюють його об'єднаннях і союзах, таких як сім'я, торгові товариства, громада і самого держава. "Щоб зрозуміти витоки , розвиток і сутність права, слід перш за все вивчити порядок, який існує в громадських спілках. Причина невдач всіх попередніх спроб пояснити право полягало в тому, що вони виходили від правових приписів, а не з цього порядку ".

Ів далекому вульгарному, і в сучасному суспільстві право "являло собою порядок, який існує в родах, родинах, а також у норми та приписи, що визначають внутрішній лад спілок, і встановлений угодою, договорами та статутами цих союзів і об'єднань. Кожна фабрика, банк, профспілка, об'єднання підприємців мають свій порядок, своє право, яке самі створюють, - лічиль. Ерліх.

Така констатація на практиці підводила до думки про те, що "якщо цивільний і торговий кодекс не дають конкретних приписів до вирішення даного конфлікту, то слід звертатися до статуту цього об'єднання або союзу ", тобто до правовим нормам союзу , які мають пряме відношення до даного правового факту. Ці норми і ці факти і є "живе право".

Концепція Ерліха отримала назву концепції "вільного права" , оскільки для неї став характерним "вільний підхід до права", якій згідно з Ерліха, можна виявити в практиці судового розгляду , де має місце свобода суддівського розсуду.

Судові рішення старше, ніж норми права, "право юристів" старше і багатшими, ніж встановлене державою право . Тому законодавець, пое. Ерліха, не створює, а лише виявляє, фіксує відповідну норму вже після того, як вона знайдена юристом у повсякденному практиці. Але, говорячи про право спілок, він відносить це до сфери приватного права. Були присутні поділ між приватним і публічним правом.

35. Природно-правовий тип право розуміння

Сучасні природно-правові теорії, спираючись на класичні вчення XVII-XVIII ст., Визнають існування поряд з позитивним правом ідеального порядку відносин між людьми. Цей вищий нормативний порядок і називають природним правом. Згідно з такими поглядами закони держави є дійсними та легітимними лише у тому випадку, якщо вони відповідають ідеальному праву. Сучасне розуміння природного права істотно відрізняється від вищевикладених трактувань. У порівнянні з епохою антифеодальних революцій докорінно змінилися насамперед погляди на людину як носія природних прав. На противагу доктринам минулого, заснованих на уявленні про ізольованому, відокремленому індивіді, філософія та правознавство XX ст. розглядають людини з точки зору його соціальних визначень як учасника різноманітних громадських зв'язків. У перелік природних прав відповідно включають не тільки невід'ємні права особистості, а й соціально-економічні права людини, свободу об'єднання у політичні партії та громадські союзи, права соціальних спільнот (наприклад, право націй на самовизначення, право народу встановлювати конституцію держави і т.п. ) [14] Новітні природно-правові вчення змикаються з теоріями соціально держави і плюралістичної демократії. У сучасному розумінні природне право не розглядається як сукупність непорушних, раз і назавжди встановлених розумом приписів. Метафізичним доктринам епохи Просвітництва протиставляють ідеї природного права з мінливим змістом, принципи історично розвивається правосвідомості, моральні і духовні цінності конкретного суспільства або народу. Інакше кажучи, природно-правові погляди в сучасній юриспруденції поєднуються з історичним і соціологічним вивченням правових ідеалів. Сучасні теорії природного права набули найбільшого поширення в середині XX століття. Інтерес до них багато в чому був зумовлений прагненням демократичних кіл покінчити з практикою авторитарних режимів на європейському континенті.