1/Поняття та основні підходи до визначення сутності держави

Інше пояснення дається державі з точки зору теорії договірного походження. Перехід від природного (додержавного) стану суспільства до державного досягається відразу - шляхом угоди, укладення договору, яким люди з'єднуються в одну державу і підкоряються тут же встановлюється державної влади. Держава - продукт внутрішнього розвитку суспільства, об'єктивно потребує організаційному оформленні. У різні епохи в різних умовах держава виступає як організація для управління суспільством, як механізм володарювання.

Виникнення держави пов'язаний з розкладанням родового ладу, появою приватної власності, класовим розшаруванням суспільства та іншими причинами.

Державу можна визначити як "особливу організацію політичної влади суспільства, що розташовує спеціальним апаратом примусу, що виражає волю й інтереси панівного класу або всього народу" 2.

Держава, його механізм (система державних органів) не залишаються незмінними. Держава змінюється разом зі зміною суспільства, політичною формою організації якого воно є. Ми можемо говорити про особливості державного механізму рабовласницького, феодального, буржуазного суспільства й ін Це один підхід до класифікації держав, є і інші (див. розділ 4 цієї курсової роботи).

В основі класифікації функцій лежать сфери діяльності держави, тобто ті галузі суспільних відносин, на які воно впливає. У залежності від цього функції держави можна поділити на зовнішні і внутрішні.

Внутрішні функції - це основні напрями діяльності держави в межах даної країни. Вони характеризують внутрішню політику держави. До внутрішніх функцій відносяться охоронні та регулятивні.

Здійснення охоронних функцій передбачає діяльність держави щодо забезпечення та захисту всіх закріплених і регульованих правом суспільних відносин. У цих цілях держава забезпечує правопорядок у суспільстві, рівний захист всіх форм власності, прав і свобод громадян, а також охорону навколишнього природного середовища і так далі.

Здійснення регулятивних функцій передбачає роль держави в організації суспільного виробництва, розвитку економіки країни, у створенні необхідних умов для формування особистості. У цих цілях держава здійснює регулювання господарського життя в інтересах людини і суспільства, піклуючись про матеріальний добробут і духовний розвиток людини.

2/Класовий і загально-соціальні аспекти сутності держави

Як уже відзначалось у науці традиційно склалися два підходи до розуміння соціальної сутності права:

1. Класовий, де право визначається як система гарантованих державою юридичних норм, що висловлюють волю економічно пануючого класу.

2. Загально-соціальний, при якому право розглядається як загальновизнаний компроміс між різними класами, групами та соціальними станами для забезпечення потреб та інтересів як громадянського суспільства в цілому, так і окремих його суб'єктів.

По-перше, точніше було б вести мову, як і у випадку з державою, про стратний підхід до сутності права, а не про класовий. Класовий, як вбачається, є лише окремим випадком стратного підходу, хоча й найбільш дослідженим. До стратного підходу також слід віднести етнічний підхід до визначення сутності права (див., зокрема, історичну школу права).

По-друге, є велика група підходів до розуміння права відповідно до яких право водночас у своїй соціальній сутності має два компоненти – загально-соціальний та стратний, тобто теорії, які виходять з дуалістичного розуміння соціальної сутності права.

Якщо розглянути концепції, які виходять із загально-соціальної сутності права, то слід зазначити, що їх прихильники намагаються обґрунтувати право таким чином, щоб воно не було б знаряддям підкорення та примусу, а виступало як засіб координації різноманітних суспільних інтересів, соціальних компромісів, інструмент вирішення загально-соціальних завдань, питань, проблем тощо. При цьому кожна така теорія дає своє обґрунтування загально-соціальній сутності права, при цьому визначальним тут виступає саме праворозуміння. Так, як уже визначалось вище з точки зору більшості шкіл вузького розуміння (зокрема, юридичного позитивізму, "чистої" теорії права тощо), в основі якого лежить ототожнення права і закону, право має бути чистим від ідеологічних оцінок. Справжня наука про право визнає можливість існування у суспільстві плюралізму систем ідеології, жодна з яких не є провідною. Як відзначає В. Четверній: "Чисте" вчення про право - це вчення про безпартійне, надкласове право. Водночас воно має бути відокремлене від інших суміжних явищ, зокрема справедливості, соціального аналізу, а досліджувати право лише з самого права. Таким чином, може показатися, що нормативізм взагалі виключає з поняття права питання про його зміст та сутність.