1.4.4. Класифікація Гольдшмідта

Класифікація, як найбільш широко застосовується. Елементи згруповані на основі їх здатності формувати природні асоціації в природних процесах. Це визначається рядому факторів:

1. Будова електронних оболонок, яка обумовлює хімічні властивості елементів.

2. Положення елементів на кривій атомних об’ємів.

3. Хімічна «спорідненість» до тих або інших конкретних елементів, тобто переважна схильність саме з цими визначеними елементами утворювати сполуки (може вимірятися значеннями енергії утворення визначених типів їх сполук, наприклад, оксидних).

Елементи поділені на 5 груп:

Літофільні – Li, Be, B, O, F, Na, Mg, Al, Si, P, Cl, K, Ca, Sc, Ti, V, Cr, Mn, Br, Rb, Sr, Y, Zr, Nb, I, Cs, Ba, TR, Hf, Ta, W, At, Fr, Ra, Ac, Th, Pa,U. Включені кисень і галогени, а також елементи, що з ними асоціюють, тобто утворюють переважно кисневі і галоїдні сполуки. Останні – це ті, які розміщені на піках і спадних дільницях кривих атомних об’ємів, а також мають максимальні величини енергії утворення оксидних сполук.

Халькофільні (або тіофільні, «які полюбляють сірку») – S, Cu, Zn, Ga, Ge, As, Se, Ag, Cd, In, Sn, Sb, Te, Au, Hg, Tl, Pb, Bi, Po). Ті, що асоціюють переважно з міддю та сіркою. Це – сірка та її аналоги (селен, теллур), а також елементи, які схильні створювати переважно не оксидні, а сульфідні сполуки. Для останніх характерні 18-електронні зовнішні оболонки катіонів, розміщені на висхідних ділянках кривих атомних об’ємів. Величини енергії утворення кисневих сполук низькі. Деякі здатні існувати в самородному вигляді.

Сидерофільні – Fe, Co, Ni, Mo, Ru, Rh, Pd, Re, Os, Ir, Pt. Асоціюють з залізом. Всі належать до елементів, в яких d-оболонки добудовуються. Займають проміжне положення між літо- і халькофільними: мінімуми на кривій атомних об’ємів, проміжне значення енергії утворення кисневих сполук. В рівній мірі розповсюдені і в оксидних, і в сульфідних асоціаціях.

Атмофільні – всі інертні гази, N, H. Всі є газами, який властивий атомарний або молекулярний (поза сполук) стан (видимість того, що Н становить виключення, пов’язана з тим, що атомарний водень втрачається, розсіюючись в космічному просторі).

Неправомірним є доповнення цієї класифікації групою біофільних елементів.

Існує і широко застосовується геохімічна класифікація А.І. Перельмана, яка основується на особливостях поведінки хімічних елементів в зоні гіпергенезу. З цією класифікацією, дуже важливою для нас, ми детально познайомимося пізніше.

В основу геохімічної класифікації Ю.Г. Щербакова покладено розділення елементів на відцентрові і доцентрові.

Крім вказаних геохімічних класифікацій існують і численні інші (Зарицького, Вашингтона, Берга та інших), але вони, як правило, носять або надто загальний, або надто часктовий характер і в сучасній геохімії практично не застосовуються.

Тема 1.5. Хімічний склад компонентів біосфери: земної кори, гідросфери, атмосфери і органічної речовини.

1. Сучасне розуміння біосфери як надскладної глобальної системи та її склад.

2. Земна кора.

1.5.3. Гідросфера.

1.5.4. Атмосфера.

1.5.5. Органічна речовина.