- •Біогеохімія
- •Фото 1. В.І. Вернадський
- •Модуль 1. Предмет геохімії біосфери, методи і місце в системі наук…..7
- •Тема 1.1. Предмет і методи геохімії біосфери………………………………..7
- •Тема 1.2. Вихідні геохімічні дані і методика їх математичної обробки……18
- •Модуль 2. Міграція хімічних елементів в біосфері і геохімічні барьєри.
- •Модуль 3. Геохімічна роль і основні біогеохімічні функції живої речовини.
- •Модуль 4. Еволюція складу біосфери. Біогеохімія ландшафтів.
- •Введення
- •Модуль 1
- •Поняття про біосферу як особливу систему оболонку.
- •Геохімія біосфери. Історія геохімії.
- •Історія геохімії
- •Методологія геохімії та геохімії біосфери.
- •Вивчення геохімічної поведінки окремих елементів, а також зміни речовини, енергії та інформації в біосфері.
- •Системний підхід. Інформаційний підхід. Вивчення біогеохімічних систем на основі загальної теорії систем з точки зору кібернетики і синергетики.
- •Еволюційний підхід. Вивчення геохімічної еволюції біосфери, її зміни в часі (принцип історизму).
- •Метрологічні параметри аналітичних методів.
- •Статистичні методи обробки результатів опробовування.
- •Лабораторна робота № 1. Обробка первинної геохімічної інформації. Побудова гістограм розподілення умістів хімічних елементів.
- •Лабораторна робота № 2. Оцінка фонових і аномальних умістів хімічних елементів в ландшафтних середовищах.
- •Тема 1.3. Будова атомів хімічних елементів. Походження хімічних елементів. Поширеність хімічних елементів в природі.
- •Будова атомів хімічних елементів.
- •Походження і поширеність хімічних елементів в природі.
- •Будова атомів хімічних елементів.
- •2S1, 2s26p2, 2s36р3 – аргон.
- •Походження і розповсюдженість хімічних елементів в природі.
- •Тема 1.4. Геохімічні класифікації хімічних елементів.
- •1.4.1. Множина геохімічних класифікацій хімічних елементів.
- •1.4.2. Класифікація Ферсмана.
- •1.4.3. Класифікація Вернадського.
- •1.4.4. Класифікація Гольдшмідта
- •Тема 1.5. Хімічний склад компонентів біосфери: земної кори, гідросфери, атмосфери і органічної речовини.
- •Сучасне розуміння біосфери як надскладної глобальної системи та її склад.
- •Земна кора.
Тема 1.3. Будова атомів хімічних елементів. Походження хімічних елементів. Поширеність хімічних елементів в природі.
Будова атомів хімічних елементів.
Походження і поширеність хімічних елементів в природі.
Будова атомів хімічних елементів.
Перед тим як розглянути питання про закономірності розподілення хімічних елементів в природі, давайте разом припам’ятаємо – з яких складових частин побудовані атоми хімічних елементів, як вони облаштовані і від чого залежать властивості цих атомів. З шкільного курсу фізики і хімії Вам добре відомо, що атом складається з ядра і негативно заряджених електронів, які обертаються навколо нього. Ядро всіх атомів (за виключенням водню), в свою чергу, складається з позитивно заряджених протонів і нейтронів, що не несуть електричного заряду.
Маса протону складає 1,67·10-24 г, а електрону – вього 9,1·10-28 г, тобто різниця складає 4 порядки. Розміри: протона і нейтрона – порядка 10-16 см, а електрону – 10-13 см, тобто відношення як раз зворотне.
При цьому розмір атомів має порядок 10-8 см, тобто в 100 000 разів більше розміру електрону і в 100 000 000 більше розміру протону, відповідно, атом має вельми «ажурну» структуру. Різниця за масою між протонами і нейтронами – всього в 1, 0014 разів, що практично неістотно і нею можна знехтувати. Тому в усіх розрахунках маси протону і нейтрону приймаються за 1, а маса електрона – за 0 (так як при різниці на 4 порядки навіть сумарна маса сотні електронів буде настільки мізерною, що нею можна знехтувати, а атомів, в яких число електронів хоча б наближувалося до 1000 в природі не відомо, та і теоретично можливість їх існування вельми сумнівна).
В цілому атом електрично нейтральний. Число позитивних зарядів (протонів) врівноважується числом негативних зарядів (електронів).
Якщо атом втрачає або набуває деяке число електронів, він переходить в заряджений (іонізований) стан.
Хімічна індивідуальність атому визначається числом його протонів, тобто зарядом ядра. Різновиди одного і того ж хімічного елементу за числом нейтронів (з різними атомними масами) називають ізотопами.
З курсу хімії Вам відомо, що хімічні властивості атомів визначаються числом і розміщенням електронів. Вони розміщуються навколо ядра на суворо визначених орбітах (оболонках або енергетичних рівнях).
Максимально можлива кількість електронів на кожному рівні: 2n2 (число Паулі), де n – номер оболонки.
Таким чином, на 1 рівні можуть розміщуватися 2 електрони, на 2 рівні – 8 електронів, на 3 – 18, на 4 – 32 електрони і т.д.
Всередині кожного з рівнів виділяються підрівні, які утворюються різними типами електронів (різняться за морфологією орбіт і енергією):
S – одна сферична орбіта в межах кожного рівня; на ній може бути розміщено не більше 2 електронів з протилежними спінами (які рухаються в протилежних напрямках);
p – три «гантелеподібних» орбіти, які орієнтовані взаємно перпендикулярно; теж по два електрона на кожній, всього не більше 6;
d і f – більш видалені від ядра, морфологічно більш складні; ємність підрівня d – не більше 10, f – не більше 14 електронів.
Легко запам’ятати, що кількість орбіт різних типів відповідає натуральному ряду чисел: 1, 3, 5, 7
Число ж електронів на кожній орбіті можна визначати множенням цього ряду на два (2, 6, 10, 14), так як на кожній з орбіт можуть одночасно знаходитися два електрони з протилежними спінами.
Звідси – заповненість оболонок:
I рівень – тільки s-підгрупа – всього 2 електрони
II рівень – s + p; - всього 8 електронів
III рівень – s + p + d; - всього 18 електронів
IV рівень – s + p + d + f всього 32 електрони.
Максимальну енергетичну стійкість мають зовнішні електронні оболонки з числом електронів 2 і 8.
Іонізація – результат здатності атому елемента прийняти або віддати визначене число електронів для досягнення максимальної енергетичної стійкості зовнішньої оболонки.
Існують позитивні (катіони) і негативні (аніони) іони. З зарядом іонів пов’язана властивість валентності.
Д.І. Менделєєв відкрив періодичність зміни хімічних властивостей елементів в залежності від їх атомної ваги (точніше, порядкового номеру). При складанні Періодичної таблиці виявилося , що при збільшенні порядкового номеру елементу порядок заповнюємості рівнів і підрівнів електронами не є лінійно послідовним.
Щоб розібратися як відбувається заповнення електронних оболонок, зручно використовувати формули будови електронних оболонок хімічних елементів.
I період:
Формула для водню – 1s2, тобто всього один електрон типу s на першому енергетичному рівні.
Формула для елементу, який завершує перший ряд в системі Менделєєва, буде мати вигляд:
2s1 – відповідає гелію.
II період:
Формула для кінця другого ряду:
2s1, 2s2 6p2 - неон.
На його початку – елементи, які віддають електрони і утворюють катіони (метали). Наприкінці - неметали. Ці елементи (азот, кисень, фтор) приєднують електрони до заповнення зовнішнього рівня, утворюючи аніони. Між ними – вуглець, здатний як віддавати, так і приймати електрони (утворює як кисневі сполуки, так і з воднем, металами).
III період:
Третій ряд також завершується благородним газом:
