
- •Методичні рекомендації
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі:
- •Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •Теоретичні питання до заняття
- •Практичні питання, які виконуються на занятті
- •Зміст теми
- •Стан плода та загальний показник оптичної щільності навколоплідних вод при довжині хвилі 450нм та вміст білірубіну в амніотичній рідині
- •Тактика ведення вагітності і пологів.
- •Шкала Апгар
- •Шкала Сільвермана-Андерсена
- •Синдром дихальної недостатності (сдн)
- •Родова травма новонароджених
- •Вади розвитку
- •Генетичні захворювання
- •Токсико-септичні захворювання новонароджених
- •Методичні рекомендації
- •Конкретні цілі:
- •Організація змісту навчального матеріалу
- •Стан плода та загальний показник оптичної щільності навколоплідних вод при довжині хвилі 450нм та вміст білірубіну в амніотичній рідині
- •Тактика ведення вагітності і пологів.
- •Синдром дихальної недостатності (сдн)
- •Родова травма новонароджених
- •Вади розвитку
- •Генетичні захворювання
- •Токсико-септичні захворювання новонароджених
- •Методика організації навчального процесу на практичному занятті
- •Рекомендована література
- •Тестові завдання
- •Ситуаційні задачі
Шкала Апгар
Ознака |
Оцінка в балах |
||
0 |
1 |
2 |
|
Скорочення серця |
відсутнє |
менше 100 за хвилину |
100-140 на хвилину |
Дихання |
відсутнє |
Рідкі поодинокі дихальні рухи |
Глибоке, крик |
Колір шкіри |
Біла або різко ціанотична |
Рожева, кінцівки сині |
Рожева |
Тонус м’язів |
відсутній |
Знижений (невеликий ступінь згинання) |
Активні рухи |
Рефлекторна збудливість |
відсутня |
Гримаса на обличчі або легкий рух |
Рухи, голосний крик |
Шкала Сільвермана-Андерсена
Показник |
Оцінка в балах |
||
0 |
1 |
2 |
|
Рухи грудної клітини |
Немає порушень |
Асинхронні з невеликим втягуванням черевної стінки на вдиху |
Асинхронні рухи грудної клітини та черевної стінки |
Втягування міжреберних проміжків |
Немає порушення |
Незначне втягування |
Значне втягування |
Втягування грудини |
немає |
Незначне втягування |
Значне втягування |
Участь крил носа, положення нижньої щелепи |
Немає порушень |
Крила носа беруть участь в диханні, нижня щелепа западає |
Крила носа роздуті, нижня щелепа западає |
Характер дихання |
Звичайний |
Часте і шумне |
Шумне |
Про ступінь тяжкості перенесеної асфіксії свідчать також показники кислотно-основного стану крові новонароджених. Так, у здорових новонароджених рН крові з пупкової вени становить 7,20-7,36, дефіцит основ (ВЕ) — 9- 12 ммоль/л, у випадку помірної і середньотяжкої асфіксії ці показники становлять відповідно 7,19-18,1 і 13-18 ммоль/л, при тяжкій асфіксії — рН менше 7,1, ВЕ — понад 19 ммоль/л.
Новонароджений з помірною асфіксією робить перший вдих протягом першої хвилини після народження, але дихання послаблене, спостерігаються акроціаноз, ціаноз носогубного трикутника, деяке зниження м`язового тонусу. Якщо асфіксія середньої тяжкості, новонароджений робить перший вдих протягом першої хвилини життя, дихання послаблене, крик слабий; виникає бра-ди- або тахікардія, м`язовий тонус і рефлекси знижені, спостерігається ціаноз обличчя, кистей і стоп, пульсація пупкового канатика. Внаслідок тяжкої асфіксії дихання нерегулярне (окремі вдихи) або його зовсім немає, новонароджений не кричить, інколи стогне; виявляється виражена брадикардія або поодинокі нерегулярні скорочення серця, м`язова гіпотонія; рефлекси відсутні, шкіра бліда через спазм периферичних судин; пульсації пупкового канатика не спостерігається, часто розвивається недостатність надниркових залоз.
У перші години життя у новонароджених, що перенесли асфіксію, розвивається постгіпоксичний синдром, основним клінічним проявом якого є різні форми ураження центральної нервової системи: 1) синдром збудження; 2) синдром пригнічення (супроводжується гіршим прогнозом, особливо виражений у випадку гострої недостатності надниркових залоз); 3) судомний синдром; 4) гіпертензивно-гідроцефальний синдром або їх поєднання. У кожної третьої дитини з середньотяжкою асфіксією розвивається порушення мозкового кровообігу І-ІІ ступеня, й у всіх дітей, що перенесли тяжку асфіксію, — порушення гемо- і ліквородинаміки II-III ступеня. Киснева недостатність і розлади зовнішнього дихання порушують становлення гемодинаміки, супроводжуються персистенцією фетального кровообігу, розвитком РДС-синдрому. На 2-3-тю добу життя внаслідок порушення функції нирок розвивається набряковий синдром. У випадку поєднання гіпоксії з пологовою травмою виникають субдуральний, субарахноїдальний, внутрішньошлуночковий крововилив, судомний синдром, вогнищева неврологічна симптоматика.
Лікування. Обсяг та необхідність лікувальної допомоги залежить від ступеня асфіксії. Для визначення необхідності реанімації ґрунтуються на наступних ознаках, які визначають протягом перших 20-30 секунд життя:
наявність і адекватність самостійного дихання
частота серцевих скорочень
колір шкіри та слизових оболонок.
Оцінка за шкалою Апгар проводиться наприкінці 1-ї та 5-ї хвилин і служить для оцінки ефективності реанімаційних заходів.
Первинна реанімація проводиться в пологовому залі і включає такі заходи:
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів: у випадку чистих навколоплідних вод - відсмоктування вмісту з порожнини рота та носа від моменту прорізування голови плода, у випадку тяжкої асфіксії або меконіальних вод — негайна інтубація трахеї і відсмоктування через інкубаційну трубку. Після народження відсмоктування проводиться в положенні дитини на спині або на боці з помірно розігнутою назад голівкою з підкладеним під плечика валіком. Після проведення процедури подають вільний потік кисню та оцінюють ЧСС новонародженого.
2. Активне зігрівання дитини (перенесення її на столик, що підігрівається, під джерело променистого тепла, з нахилом голови дитини на 15 °С).
3. Тактильна стимуляція дихання (дренажне положення дитини, вібраційний масаж грудної клітки, постійне відсмоктування вмісту з дихальних шляхів, у випадку тяжкої аспірації — під контролем ларингоскопа).
4. Через відсутність або нерегулярне спонтанне дихання за 20 с після народження або у випадку брадикардії (ЧСС менше 100 за 1 хв) — застосування маскової штучної вентиляції легень (ШВЛ) 90-100 % киснем з частотою 40 за 1 хв; через відсутність апарата для ШВЛ — дихання «рот до рота».
5. Внаслідок аспірації навколоплідних вод, що потребувала санації трахеї, неефективності маскової ШВЛ протягом першої хвилини життя, неадекватного спонтанного дихання — проведення інтубації трахеї і ШВЛ через ендотрахеальну трубку.
6. Якщо ЧСС менше 60 за 1 хв на фоні ШВЛ, починають закритий масаж серця (3 натискуванням на грудину — 1 вдих, доки ритм скорочень серця не досягне 100 за 1 хв), у випадку його неефективності протягом ЗО с у пупкову вену або ендотрахеально вводять розчин адреналіну (1:10 000) дозою 0,12-0,3 мл/кг; можливе повторне введення через 5 хв.
Закритий масаж серця проводиться шляхом натискування на нижню третину грудини. Важливо не натискати на мечевидний відросток, щоб запобігти розриву печінки. Натискують:
- двома великими пальцями, інші 4 пальці обох рук притримують спинку;
- кінчиками двох пальців однієї руки, друга рука підтримує спинку.
Глибина натискування 1-1,5 см,
7. Якщо брадикардія менше 60 за 1 хв і триває, є підозра щодо гіповолемічного шоку і декомпенсованого метаболічного ацидозу на фоні ШВЛ і закритого масажу серця — введення у пупкову вену одного із розчинів для відновлення об`єму циркулюючої крові (ізотонічний розчин натрію хлориду протягом 5-10 хв; 4 % розчин натрію гідрокарбонату дозою 4 мл/кг маси тіла протягом 2 хв), при ознаках недостатності надниркових залоз — кортикостероїдів (гідрокортизон — 8-10 мг/кг, преднізолон — 1-2 мг/кг).
8. У випадку медикаментозного пригнічення дихання вводять антагоністи наркотичних анальгетиків: налоксон дозою 0,01-0,02 мг або етимізол — 0,2- (5 мл) 1,5 % розчину; еуфілін — 0,1 мл 2 4 % розчину.
9. Внаслідок неефективності реанімаційних заходів протягом 15-20 хв відсутність спонтанного дихання і серцебиття, їх необхідно припинити (необоротне ушкодження головного мозку новонародженого).
Після відновлення дихання, діяльності серця, стабілізації стану новонародженого його переводять до відділення інтенсивної терапії.
Для оцінки стану новонародженого важливо знати, чи він доношений та зрілий. Доношеним зрілим вважають плід, який народився в терміні 37-42 тижні вагітності з масою тіла 2500 і більше грамів, у нього добре розвинутий підшкірно-жировий шар, шкіра еластична, рожева, пушковий покрив не виражений,довжина волосся на голові 2 більше см, вушні раковини упругі, майже щільні, нігті повністю покривають нігтьове ложе, пупкове кільце – посередині між мечевидним відростком і симфізом, у хлопчиків яєчка опущені в калитку, у дівчаток великі статеві губи прикривають малі.
Недоношеним вважається плід, який народився в терміні гестації 22-36 тижнів з масою тіла 500 і більше грамів, відсутні ознаки зрілості. К недоношеного немовляти підшкірно-жировий шар не виражений, шкіра покрита сировидним мастилом, має виражений пушковий покрив, нігті не покривають нігтьове ложе повністю, волосся на голові відсутнє або недовге, вушні раковини м’які, пупкове кільце ближче до симфізу, у хлопчиків яєчка не опущені в калитку, у дівчаток великі статеві губи не прикривають малі.
Ступені недоношеності виділяють за масою тіла дитини:
22-28 тижнів – 500-1000 г – довжина до 36 см – 111 ступінь недоношеності, діти переважно гинуть;
28-33 тижні – 1001-1900 г – 11 ступінь недоношеності, діти виживають частіше;
33-36 тижнів – 1901-2500 г – 1 ступінь недоношеності, діти майже зрілі.
Недоношені новонароджені найбільш часто гинуть від синдрому дихальної недостатності.