- •1 Основи якісного хімічного аналізу
- •1.1 Класифікація методів якісного аналізу
- •1.2 Методи проведення та вимоги до реакцій в якісному хімічному аналізі
- •1.3 Хімічні реактиви
- •1.4 Обладнання і техніка виконання якісного аналізу
- •1.5 Дробний і систематичний методи якісного аналізу
- •2 Класифікація катіонів на аналітичні групи якісні реакції катіонів і-ііі аналітичних груп
- •2.1 Класифікація катіонів на аналітичні групи
- •2.2 Якісні реакції на катіони першої аналітичної групи
- •5. Реакція з цинк уранілацетатом Zn(uo2)3(ch3coo)8.
- •7. Реакція з натрій гексанітрокобальтатом(ііі) Na3[Co(no2)6].
- •2.4 Якісні реакції на катіони іі аналітичної групи
- •10. Реакція з hCl і розчинними хлоридами.
- •2.6 Якісні реакції на катіони ііі аналітичної групи
- •24. Реакція з сульфатною кислотою та розчинними сульфатами.
- •25. Реакція з натрій гідрогенфосфатом (Na2hpo4) та амоній карбонатом (nh4)2со3.
- •27. Реакція з сульфатною кислотою та розчинними сульфатами.
- •28. Реакція з гіпсовою водою (насичений розчин CaSo4).
- •30. Реакція з калій хроматом.
- •33. Реакція з калій хроматом k2CrO4 або дихроматом k2Cr2o7.
- •2.8 Систематичний хід аналізу суміші катіонів і ііі аналітичних груп
- •3 Якісні реакції катіонів іv-vі аналітичних груп
- •3.1 Якісні реакції катіонів іv аналітичної групи
- •Реакції Станума (IV) іонів
- •53. Реакція з купфероном c6h5n(no)onh4.
- •Реакції As(III) та As(V)
- •3.2 Систематичний аналіз суміші катіонів IV аналітичної групи
- •3.3 Якісні реакції на катіони V аналітичної групи
- •56. Реакція з калій гексаціанофератом(ііі) k3[Fe(cn)6].
- •59. Реакція з калій гексаціанофератом(іі) k4[Fe(cn)6].
- •60. Реакція з тіоціанатом nh4scn (kscn).
- •64. Реакція з сильним окисником PbO2 або Pb3o4.
- •65. Реакція з сильним окисником (nh4)2s2o8.
- •3.5 Якісні реакції на катіони VI аналітичної групи
- •3.7 Систематичний хід аналізу суміші катіонів IV-VI аналітичних груп
- •3.8 Систематичний аналіз суміші катіонів шести аналітичних груп
- •4. Класифікація аніонів на аналітичні групи якісні реакції аніонів і-ііі аналітичних груп
- •4.1 Класифікація аніонів на аналітичні групи
- •4.2 Якісні реакції аніонів і аналітичної групи
- •Виявлення so42–-іонів
- •Реакції сульфіт-іонів so32–
- •Виявлення со32–-іонів
- •Виявлення po43–-іонів
- •Реакції оксалат-іонів с2o42–
- •Виявлення CrO42–-іонів
- •4.3 Якісні реакції аніонів іі аналітичної групи
- •Виявлення Cl–-іонів
- •Виявлення Br–-іонів
- •Виявлення і–-іонів
- •Виявлення s2–-іонів
- •4.4 Якісні реакції аніонів ііі аналітичної групи
- •Виявлення no3–-іонів
- •Виявлення no2–-іонів
- •Виявлення МпО4–-іонів
- •Виявлення сн3соо–-іонів
- •4.5 Систематичний аналіз суміші аніонів і ііі аналітичних груп
- •5 Підготовка проби до аналізу та систематичний аналіз речовини
- •5.1 Відбір проби для аналізу
- •5.2 Систематичний аналіз невідомої речовини
- •6 Основи кількісного аналізу
- •6.1 Класифікація методів кількісного аналізу
- •6.2 Сутність гравіметричного методу та сфери його застосування
- •6.3 Посуд і обладнання для гравіметричного аналізу
- •6.4 Важливі операції гравіметричного аналізу
- •6.5 Обчислення у гравіметрії
- •0,5025 Г становить 100 %
- •233,43 Г (BaSo4) – 136,15 г/моль (СaSo4)
- •6.6 Типи похибок. Визначення величини випадкової похибки
- •Визначення величини випадкової похибки
- •6.7 Приклади гравіметричних визначень Визначення кристалізаційної води в кристалогідраті ВаС12 2н2о
- •Визначення вологості хліба
- •Визначення сульфатів у вигляді барій сульфату
- •7 Титриметричний аналіз
- •7.1 Посуд для об’ємного аналізу
- •7.2 Приготування робочих розчинів
- •7.3 Розрахунки в титриметрії
- •7.4 Точка еквівалентості
- •7.5 Встановлення точки еквівалентності за допомогою індикаторів
- •8 Метод нейтралізації або кислотно-основного титрування
- •8.1 Сутність методу кислотно-основного титрування
- •8.2 Робочі розчини та індикатори кислотно-основного титрування
- •8.3 Криві кислотно-основного титрування
- •Титрування слабкої кислоти лугом
- •0,1Н розчином лугу
- •8.4 Приклади застосування методу нейтралізації Визначення концентрації хлоридної кислоти за допомогою бури
- •Визначення вмісту натрій гідрогенкарбонату в питній соді
- •Визначення усувної твердості води
- •Визначення кислотності хліба
- •Визначення кислотності молока
- •9 Редоксиметрія – окисно-відновний метод об’ємного кількісного аналізу План
- •9.1 Застосування реакцій окиснення-відновлення у кількісному аналізі. Індикатори редоксиметрії
- •Основні типи індикаторів оксидиметрії
- •9.2 Перманганатометрія
- •Робочі і стандартні розчини перманганатометрії
- •Застосування перманганатометрії в аналізі сировини та матеріалів Визначення феруму (іі) методом перманганатометрії
- •Визначення дигідроген пероксиду методом перманганатометрії
- •Визначення нітритів
- •9.3 Йодометрія і сфери її застосування
- •Індикатори методу йодометрії. Робочі та стандартні розчини
- •Йодометричний аналіз сировини та матеріалів Йодометричне визначення міді
- •10 Комплексонометрія
- •10.1 Теоретичні основи комплексонометрії
- •10.2 Індикатори комплексонометрії
- •10.3 Аналіз магнію і лужноземельних металів у розчині
- •Визначення загальної твердості води
- •11 Інструментальні методи аналізу План
- •11.1 Електрохімічні методи аналізу
- •11.2 Оптичні методи аналізу
- •11.3 Хроматографічні методи аналізу
- •Поділ і виявлення катіонів III аналітичної групи способом осадової хроматографії
9.2 Перманганатометрія
Метод об'ємного аналізу, який ґрунтується на визначенні невідомої речовини шляхом титрування калій перманганатом, називається перманганатометрією.
Перманганатометрію застосовують для визначення таких відновників, як Ферум (II) і Станум (II), речовин органічного походження, наприклад, спиртів, оксикислоти, альдегідів, ненасичених кислот і т. д.
Титрування за допомогою калій перманганату проводять переважно у кислому середовищі. Аналіз в слабкокислому або лужному розчині застосовують тільки для визначення мангану (II) і в деяких інших спеціальних випадках, тому що осад манган (IV) оксиду, який при цьому утворюється, утруднює спостереження точки еквівалентності і робить визначення не досить зручним.
У кислому середовищі реакція протікає за рівнянням:
MnO42–
+ 8H+
+ 5
→ Mn2+
+ 4H2O
Калій перманганат – сильний окисник. Тому при титруванні у ряді випадків виникають певні труднощі. Так, при титруванні розчинів хлоридної кислоти треба вживати заходів, щоб уникнути побічної реакції – окиснення хлоридної кислоти перманганатом з виділенням вільного хлору.
Калій перманганат не має властивостей вихідної речовини, тому що препарат завжди має більшу або меншу кількість домішок манган (IV) оксиду, яких важко позбутися. Крім того, концентрація розчину калій перманганату змінюється з часом внаслідок відновлення під впливом світла невеликих кількостей органічних речовин, які попадають у розчин у вигляді пилу тощо. З цих причин розчини перманганату калію точно відомої концентрації не можна приготовляти безпосередньо з наважки, взятої на аналітичних терезах. Тому точну концентрацію розчину встановлюють за іншими вихідними речовинами.
Для кількісних визначень звичайно користуються 0,1н розчином калій перманганату. При титруванні розчином перманганату звичайно не застосовують ніяких спеціальних індикаторів. Точку еквівалентності встановлюють за рожевим забарвленням, яке виникає від невеликого надлишку добавленого розчину КМпО4; отже, індикатором є сам робочий розчин.
Робочі і стандартні розчини перманганатометрії
Приготування розчину калій перманганату. Для приготування 1л 0,1 н. розчину КМпО4, зважують на технічних терезах близько 3,2г препарату, що становить 1/50 частину молекулярної ваги. Наважку переносять у мірну колбу і заливають приблизно наполовину дистильованою водою, після чого старанно перемішують до повного розчинення кристалів КМпО4.
Встановлювати СН розчину перманганату за вихідною речовиною доцільно через 10-12 днів після приготування. У перші дні концентрація розчину помітно змінюється внаслідок відновлення перманганату домішками органічних речовин (пилом), які попадають у дистильовану воду з повітря. Більш стійкі розчини можна приготувати, якщо для розчинення наважки застосувати свіжоперегнану дистильовану воду. Розчин перманганату треба захищати від світла, тому що під дією світла відбувається самовільне відновлення КМпО4. Тому приготований розчин треба зберігати в склянці з темного скла, закритій скляною пробкою.
Перед установленням молярної концентрації еквіваленту розчину КМпО4 осад манган (IV) оксиду, який може утворитись при розкладанні перманганату під впливом світла або органічних домішок, треба відділити фільтруванням крізь скляний фільтр або декантацією в приміщенні, вільному від пилу.
Вихідні
речовини методу перманганатометрії.
В якості вихідних речовин перманганатометрії
використовують оксалатну кислоту або
натрій оксалат. Оксалатна кислота
окиснюється розчином калій перманганату
за рівнянням: С2О42–
2
+ 2СО2.
Оксалатна кислота кристалізується з двома молекулами води, її склад відображає формула Н2С2О4∙2Н2О. Кристалізаційна вода з часом поступово вивітрюється, тому препаратом оксалатної кислоти, який зберігався тривалий час, не можна безпосередньо користуватись для встановлення концентрації перманганату. Оксалатну кислоту спочатку перекристалізовують. Для цього беруть таку наважку оксалатної кислоти, яка потрібна для приготування насиченого розчину, розчиняють її в киплячій дистильованій воді і відфільтровують гарячий розчин від нерозчинних домішок. Гарячий фільтрат швидко охолоджують холодною водою. Дрібні кристали Н2С2О4∙2Н2О відділяють фільтруванням, віджимають між аркушами фільтрувального паперу і висушують на повітрі
Для встановлення молярної концентрації еквіваленту розчину КМпО4 користуються 0,1н розчином оксалатної кислоти: 1,5600г Н2С2О4 ∙ 2Н2О відважують на аналітичних терезах, переносять наважку у мірну колбу на 250 см3, розчиняють її в дистильованій воді і доводять водою до риски, після чого розчин у колбі старанно перемішують.
Перевага при використання в якості вихідної речовини натрій оксалату у тому, що він кристалізується безводним. Тому натрій оксалат у сухому стані не зазнає ніяких змін і може зберігатись будь-який час.
Встановлення молярної концентрації еквіваленту (СН) розчину перманганату. Реакція між перманганатом калію і щавлевою кислотою відбувається за рівнянням:
2KMnO4 + 5H2C2O4 + 3H2SO4 → K2SO4 + 2MnSO4 + 10CO2 +8H2O
Відбирають піпеткою 20 або 25 cм3 0,1н. розчину оксалатної кислоти і переносять у конічну колбу місткістю 200 см3. Добавляють до нього 15-20 см3 розчину сульфатної кислоти (1:4) і нагрівають на електричній плитці або газовому пальнику до температури 80-90°С. При цьому треба стежити, щоб стінки колби вище рівня рідини надто не перегрівались: це може призвести до утворення на стінках сухої кірочки оксалатної кислоти і до її розкладання під впливом високої температури.
Замість нагрівання на плитці чи пальнику можна до розчину оксалатної кислоти долити певну кількість киплячої води з таким розрахунком, щоб температура суміші в колбі після цього дорівнювала приблизно 70-80°.
До гарячого розчину оксалатної кислоти добавляють з бюретки кілька краплин розчину перманганату і чекають, поки зникне рожеве забарвлення. Після цього добавляють наступні порції перманганату, щоразу чекаючи знебарвлення розчину. Після добавляння 2-3 см3 розчину перманганату титрування відбувається швидше і робочий розчин можна добавляти більшими порціями. Наприкінці титрування розчин забарвлюється в рожевий колір, який не зникає довгий час. Це є ознакою кінця титрування. Визначення треба повторити з новими кількостями розчину оксалатної кислоти ще два-три рази, причому розходження між окремими паралельними пробами не повинно перевищувати 0,02-0,03 см3. Відлічувати об'єм робочого розчину, витраченого на титрування, зручно за верхнім меніском рідини в бюретці. Обчислюють Сн розчину перманганату:
де Сн – молярна концентрація еквіваленту розчинів калій перманганату калію і оксалатної кислоти, моль/л; V – об'єми розчинів калій перманганату, витраченого на титрування, та оксалатної кислоти, взятого для аналізу, см3.
