Визначення усувної твердості води
Твердість води зумовлена наявністю розчинних солей Са2+ і Mg2+. Розрізняють тимчасову (усувну) і постійну твердість.
Тимчасова (усувна), або карбонатна твердість залежить від наявності гідрогенкарбонатів кальцію і магнію. Цю твердість можна усунути кип’ятінням:
Ca(HCO3)2 → CaCO3 + CO2 + H2O
Постійна твердість води зумовлена наявністю хлоридів та сульфатів кальцію та магнію, тому ці солі під час кип’ятіння залишаються у розчині.
Щоб визначити тимчасову (карбонатну) твердість води, певний об’єм води титрують робочим розчином хлоридної (соляної) кислоти при наявності індикатора метилового оранжевого. При цьому відбуваються такі реакції:
Ca(HCO3)2 + 2HCl CaCl2 + 2CO2 + 2H2O
Mg(HCO3)2 + 2HCl MgCl2 + 2CO2 + 2H2O
В колбу (або хімічну склянку) відберіть піпеткою 100 см3 водопровідної води, додайте 2-3 краплі індикатору метилового оранжевого і титруйте воду робочим розчином хлоридної кислоти з Сн=0,1 до одержання незникаючого оранжево-рожевого забарвлення. Об’єм використаної кислоти визначають з точністю до 0,05 см3. Карбонатна твердість води:
Ткарб. = СН(HCl) V(HCl) 10, моль/м3 ,
де СН(HCl) молярна концентрація еквіваленту розчину HCl;
V(HCl) об’єм хлоридної кислоти, витрачений на титрування досліджуваної води об’ємом 100 см3.
Одиниця вимірювання твердості води (ГОСТ 6055-86) моль/м3. Числове значення твердості води в молях на кубічний метр (моль/м3) дорівнює числовому значенню твердості в мг-екв/л (одиниця твердості води до 1986 р.). Один моль/м3 відповідає масовій концентрації еквівалентів йонів кальцію (me Са2+) 20,04 г/м3 та іонів магнію (me Mg2+) 12,153 г/м3.
Визначення кислотності хліба
Кислотність хліба визначають у градусах кислотності. Кількість см3 1 н розчину лугу, що витрачається на нейтралізацію кислот, які містяться в 100 г м’якуша, відповідає кількості градусів кислотності.
Для аналізу зважують 25 г м’якушки з точність +0,01 г і кладуть у суху пляшку на 500 см3 з широкою шийкою і добре підігнаною пробкою.
У мірну колбу на 250 см3 наливають води кімнатної температури до риски. 60 см3 цієї води переливають у пляшку з хлібом, який швидко розтирають з водою дерев’яним шпателем або скляною паличкою з гумовим наконечником, поки не утвориться однорідна маса без помітних шматочків не розтертого хліба.
В отриману суміш з мірної колби виливають решту води. Пляшку закривають пробкою, суміш енергійно збовтують протягом 2 хв і залишають стояти при кімнатній температурі 10 хв. Потім знов збовтують суміш протягом 2 хв і залишають стояти ще 8 хв.
Рідину обережно зливають крізь густе сито або марлю в сухий стакан. Відбирають із стакана піпеткою по 50 см3 розчину у дві конічні колби і титрують 0,1 н розчином лугу з 2-3 краплями фенолфталеїну до появи світло-рожевого забарвлення, яке не зникає при стоянні протягом 1 хв.
Обчислюють
кислотність хліба у градусах кислотності:
,
де Х – градуси кислотності; V – об’єм розчину лугу, витрачений на титрування, см3; СН – нормальна концентрація еквіваленту лугу; 4 – коефіцієнт для перерахунку на 100 г наважки; 250 – об’єм води, який взяли для обробки наважки, см3; 50 – кількість см3 рідини, яку взяли для титрування.
Найбільш висока кислотність допускається для житнього простого хліба – 12о. Пшеничний хліб, особливо з сортів муки вищого ґатунку, має невисоку кислотність – 2,5-4о.