7.2 Приготування робочих розчинів

Робочим або титрованим розчином називається розчин реактиву відомої концентрації.

Існують наступні основні способи приготування робочих роз­чинів:

• безпосереднє зважування потрібної кількості необхідної речовини і розчинення взятої наважки в певному об’ємі розчинника. Хімічні сполуки, які придатні для приготування розчинів цим способом називаються вихідними речовинами, а отримані в такий спосіб розчини називають розчинами з ус­тановленим титром. Однак не всі препарати придатні для цього, тому що вихідні (еталонні) речовини повинні відповідати певним вимогам:

• бути хімічно чистими і за складом чітко відповідати хімічній формулі;

• бути стійкими під час зберігання як у сухому, так і в роз­чиненому станах (не бути гігроскопічними, не поглинати з повітря вуглекислий газ тощо);

• мати відносно велику молекулярну масу, бо у цьому випадку доводиться брати досить велику наважку препарату, внаслідок чого зменшується відносна похибка, пов’язана з неточністю зважування.

До вихідних речовин належать такі хімічні сполуки: NaCl – натрій хлорид; Na₂B₄O₇  10H₂O – натрій тетраборат декагідрат (бура); Н₂С₂О₄2Н₂0 – оксалатної кислоти дигідрат; К₂Сг₂О₇ – калій дихромат; КВгО₃ – калій бромат та ін.

Більшість речовин, які застосовують в об’ємному аналізі не є вихідними речовинами. Наприклад, суль­фатна кислота H₂SО₄ є гігроскопічною речовиною; натрій гідроксид NaOH вбирає СО₂ з повітря; соляна кислота НС1 – "димить" на повітрі. Взяти точну наважку цих речовин прак­тично неможливо, тому можна приготувати розчин лише при­близної концентрації. Тому при приготуванні робочих розчинів застосовують інші методи встановлення точної концентрації:

• ус­тановлення концентрації робочих розчинів за розчинами вихідних речовин. Наважку речовини для приготування робочого розчину беруть на технічних терезах, не звертаючи особливої уваги на точність зважування, і розчиняють у потрібному об’ємі води. Потім відбирають певний об’єм розчину вихідної речовини і титрують його робочим розчином. За даними, знайденими при цьому титруванні, обчислюють точну концентрацію робочого розчину, користуючись рівнянням С_Н1V₁= C_Н2V₂ (див. нижче);

• встановлення концентрації робочих розчинів за іншими робочими розчинами. Робочий розчин, концентрація якого встановлена за розчином вихідної речовини, можна у свою чергу використати для встановлення концентрації іншого робочого розчину;

• іноді робочі розчини готують із стандарт-титрів, або фіксаналів. Фіксанал містить точну наважку речовини (найчастіше 0,1 моль-еквівалент) у скляній запаяній ампулі. Вміст ампули кількісно переносять у мірну колбу певної місткості, розчиняють у воді й доводять об'єм до мітки.

7.3 Розрахунки в титриметрії

Як вже зазначалось за принципом виконання титрування розрізняють пряме і непряме титрування.

Методика прямого титрування і обчислення за результа­тами прямого титрування:

• Піпеткою відбирають точний об'єм досліджуваного роз­чину (V, см³), переносять його в конічну колбу для титруван­ня (рисунок 7.1 а) і добавляють 2-3 краплі правильно вибраного індикатору;

• Бюретку закріплюють на штативі (рисунок 7.2), наповнюють її робочим розчином (титрантом), який повністю реагує з досліджу­ваною речовиною;

• Повільно титрують дослід­жуваний розчин, тобто добавля­ють з бюретки титрант краплями при постійному перемішуванні до зміни забарвлення індикатора;

• Відмічають точний об'єм титранту (V_T), витраченого на взаємодію з досліджуваним роз­чином. Для обчислень завжди бе­руть середнє значення об'єму з трьох повторних титрувань, роз­ходження між якими не повинно перевищувати 0,1 см³.

1 – штатив; 2 – бюретка; 3 – колба конічна з розчином Рисунок 7.2 – Установка для проведення титрування

Усі обчислення в титриметричному аналізі проводять на ос­нові закону еквівалентів: С_Н1V₁= C_Н2V₂, де С_Н1 і C_Н2 та V₁ і V₂ – молярна концентрація еквіваленту та об’єм розчинів 1 і 2 відповідно.

За результатами титрування можна обчислити:

• молярну концентрацію еквіваленту (Сн) досліджуваного розчину і його титр (Т);

• масу речовини в досліджуваному розчині;

• масову частку чистої речовини в суміші або розчині.

Обчислення молярної концентрації еквівалента дослі­джуваного розчину і його титру.

Приклад 1. На титрування 20 см³ досліджуваного розчину кислоти витрачено 10 см³ розчину лугу (титранту) з Сн = 0,5. Чому дорівнює молярна концентрація еквіваленту кислоти?

Розв’язування: Згідно закону Ріхтера (закону еквівалентів) можна записати:

Сн_(лугу)  V_(лугу) = Сн_(к-та)  V_(к-та)

Тоді:

Отже молярна концентрація еквіваленту досліджуваного розчину кислоти 0,25 моль/л.

Приклад 2. Обчислити титр розчину HCl з Сн = 0,25.

Розв’язування: В 1 л розчину з Сн = 0,25 моль/л міститься 0,25 моль, тобто 0,25 моль  36, 5 г/моль = 9,125 г HCl.

Звідки:

Обчислення маси речовини у досліджуваному розчині.

Якщо на титрування досліджуваного розчину витрачено V, л титранту з молярною концентрацією еквівалента Сн (моль/л), то масу досліджуваної речовини (m, г) в цьому об'ємі розчину обчислюють за виразом т = СVМ_екв., де М_екв. – молярна маса еквівалента речовини, г/моль.

Приклад. Обчислити масу сульфатної кислоти, що міститься у 200 см³ досліджуваного розчину, якщо титруванням встановлено, що молярна концентрація еквіваленту сульфатної кислоти дорівнює 0,25 моль/л.

Розв’язування: Об’єм 200 см³ = 0,2 л. Молярна маса еквіваленту сульфатної кислоти М_екв. = М/2 = 98 г/моль/2 = 49 г/моль. Маємо:

m = 0,25моль/л0,2л49 г/моль = 2,45 г.

Обчислення масової частки (%) чистої речовини в техніч­ному препараті.

Приклад. 20 г технічного КОН розчинили у 1л води. На титрування 200 см³ приготованого розчину витратили 100 см³ хлоридної кислоти з Сн = 0,2 моль/л. Обчислити масову частку КОН у технічному препараті.

Розв’язування: Розрахуємо Сн КОН. Сн _КОН = (С_нHClV_HCl)/V_КОН.

Сн _КОН = (0,2 моль/л0,1 л)/0,2л = 0,1 моль/л. Тоді маса КОН у розчині складає:

т = СVМ_екв., де М_{екв.КОН} = М_КОН/1= 56 г/моль.

т _КОН = 0,1 моль/л  1л  56 г/моль = 5,6 г.

Масова частка (,%) КОН у вихідному препараті скаладє:

=5,6 г/20 г100%. = 28%.

Методика непрямого (зворотного) титрування. Обчислення за ре­зультатами непрямого титрування:

Непряме титрування можна проводити методом заміщення або методом залишків.

Метод залишків полягає у тому, що до досліджуваного розчину з невідомою концентрацією Снх, добавляють відміряну кількість титрованого розчину реактиву (тобто реактиву з точно відомою концентрацією Сн), узятого у надлишку проти кількості досліджуваної речовини. Після цього титрують надлишок цього реактиву відповідним робочим розчином.

Якщо об'єм першого титрованого (робочого) розчину реактиву, узятого у надлиш­ку, дорівнює V₁ (см³), його молярна концентрація еквівален­та Сн₁ (моль/л), а другого робочого розчину, витраче­ного на титрування надлишку першого розчину, дорівнює V₂ (см³) з концентрацією Сн₂ (моль/л), то добу­ток V₁∙Сн₁, дорівнюватиме кількості речовини еквівалентів пер­шого титрованого розчину (ммоль), а V₂ Сн₂ – кількості речовини еквівалентів другого робочого розчину, витраченого на зворот­не титрування. Отже, різниця V₁∙Сн₁ – V₂∙Сн₂ дорівнює кількості речовини еквівалентів першого розчину, що прореа­гував із досліджуваною речовиною. Помноживши цю різницю на молярну масу еквівалента досліджуваної речовини, обчислю­ють її масу (мг) у взятому для аналізу об'ємі розчину V (см³):

m = М_екв.( Сн₁V₁ – Сн₂V₂ ), мг.

Можна обчислити також молярну концентрацію еквівален­та досліджуваного розчину С_х, якщо відомий об'єм V:

Сх=_.( Сн₁V₁ – Сн₂V₂ )/ Vx, моль/л.

Наприклад, для визначення вмісту СаСО₃ у вапняку застосовувати пряме титрування незручно, тому, що СаСО₃ реагує з хлоридною кислотою дуже повільно. У цьому випадку застосовують метод залишків. До наважки проби вапняку добавляють зайву кількість (V₁, см³) титрованого розчину хлоридної кислоти (перший робочий розчин, Сн₁). Після повного розчинення СаСО₃ надлишок введеної хлоридної кислоти титрують розчином їдкого лугу (другий робочий розчин Сн₂) і фіксують об’єм лугу витраченого на титрування, V_2, см³:

СаСО₃ + 2HCl = H₂CO₃ + CaCl₂ (перше титрування)

HCl + NaOH = NaCl + H₂O (друге титрування).

Зазначимо, що вибір методики прямого або зворотного тит­рування зумовлений швидкістю і повнотою взаємодії дослі­джуваної речовини з титрантом.

Метод заміщення. Принцип методу заміщення полягає у тому, що визначуваний йон заміщують еквівалентною кількістю іншого йону або елементу, які вже можна визначити прямим титруванням.

Наприклад, відомо, що йони кальцію в розчинах не здатні до окисно-відновних реакцій. Тому для їх визначення не застосовують прямих методів титрування окисниками чи відновниками. Методом заміщення можна визначити йони кальцію, користуючись тим, що вони дають у певних умовах нерозчинний осад з йонами С₂О₄^2–. Йони С₂О₄^2– у свою чергу легко окислюються робочим розчином калію перманганату.

Спочатку йони Кальцію осаджують надлишком розчину амоній оксалату:

Са²⁺ + (NH₄)₂C₂O₄ = CаС₂О₄ + 2 NH₄⁺

Осад кальцій оксалату відфільтровують, промивають водою і розчиняють у сульфатній кислоті: CаС₂О₄ + H₂SO₄ = CаSO₄ + H₂С₂О₄.

З рівняння видно, що в розчин переходить оксалатна кислота, кількість якої еквівалентна кількості йонів Кальцію, що містяться в досліджуваному розчині. Оксалатну кислоту потім титрують робочим розчином калій перманганату:

5 H₂С₂О₄ + 2KMnO₄ + 3H₂SO₄ = K₂SO₄ + 2MnSO₄ + 10CO₂ + 8H₂O

Кількість витраченого на титрування розчину KMnO₄ еквівалентна кількості оксалатної кислоти, а кількість останньої в свою чергу еквівалентна кількості йонів Кальцію. Маючи це на увазі, легко обчислити масу йонів Кальцію: , г ( – молярна концентрація еквіваленту розчину калій перманганату, моль/л; – об’єм розчину KMnO₄, витраченого на титрування, см³; – молярна маса еквіваленту йонів Кальцію, г/моль.