Тема 5. Планування витрат на утримання бюджетних установ

5.1. Кошторис бюджетної установи

Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік, відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету й розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету і їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з цим кошторисом.

План асигнувань із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

Бюджетні асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

У бюджетному плануванні розрізняють такі види кошторисів:

• індивідуальні кошториси доходів і видатків бюджетної установи;

• загальні кошториси доходів і видатків;

• зведені кошториси доходів і видатків.

Установа для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань - це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, місцевим фінансовим органа.

Загальні кошториси складаються за однотипними малими установами (наприклад, за клубами, фельдшерсько-акушерськими пунктами, дитячими садками, школами) з невеликим обсягом фінансування або за однотипними великими установами, обслуговування яких здійснюється централізовано. Установам можуть виділятись бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, що встановлені затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

5.2. Порядок складання проектів кошторисів бюджетними установами

Відомості про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік є підставою для складання проектів кошторисів І доводяться до головних розпорядників Мінфіном України, місцевими фінансовими органами.

Для забезпечення правильного і своєчасного складання проектів кошторисів головні розпорядники:

• встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

• розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

• забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники з метою складання проектів зведених кошторисів розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо:

• законності й правильності розрахунків;

• доцільності запланованих видатків;

• правильності їх розподілу за економічною класифікацією;

• повноти надходження доходів;

• додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів та ін.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Мінфіну, іншим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік. У доходній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального й спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. У процесі складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників; її контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і накреслених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися строгий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатись тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатись лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації.

Після затвердження Державного і місцевих бюджетів проекти зведених кошторисів приводять у відповідність з показниками цих бюджетів.