4.2. Джерела фінансування видатків бюджетних установ

Видатки бюджету - це економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом централізованих грошових фондів та їх використанням за призначенням. Напрямки бюджетних видатків, їх структура обумовлені такими чинниками:

• функціями держави, їх природою;

• функціями органів місцевого самоврядування;

• рівнем соціально-економічного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому;

• адміністративно-територіальним устроєм держави;

• державним устроєм;

• формами надання бюджетних коштів.

Поєднання наведених вище факторів створює відповідну систему видатків Державного і місцевих бюджетів. Перехід до розбудови бюджетної системи за умови розвитку ринкових відносин у суспільстві вимагає внесення змін до напрямків руху коштів бюджетної системи.

За рахунок Державного бюджету фінансуються видатки на:

• розвиток виробництва (відповідно до державних програм розвитку окремих галузей господарства);

• утримання державного апарату;

• утримання армії, органів державної безпеки та правопорядку;

• забезпечення невиробничої сфери (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне забезпечення);

• здійснення державних програм підвищення життєвого рівня населення та соціального захисту.

Крім основних напрямів використання бюджетних ресурсів існує потреба у використанні коштів Державного бюджету:

• пов'язана з фінансуванням і кредитуванням місцевих органів влади, тобто офіційні міжбюджетні трансферти;

• пов'язана із формуванням резервів - резервний фонд Кабінету Міністрів України (в розмірі 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету);

■ для забезпечення можливості покриття тимчасових розривів касових надходжень при виконанні Державного бюджету, тобто оборотна касова готівка (в розмірі 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюджету).

Видатки місцевих бюджетів можлна згрупувати за такими цілями:

• фінансування закладів та установ культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту;

• утримання органів влади та місцевого самоврядування;

• фінансування підприємств житлово-комунального господарства та заходів з благоустрою поселень.

У місцевих бюджетах також створюються резервні фонди й фонди оборотної касової готівки (в розмірі 1% обсягу видатків загального фонду місцевого бюджету).

Залежно від впливу на процес розширеного відтворення видатки можуть бути поточними й капітальними. Вони бувають відплатними (тобто здійсненними в обмін на товар чи послугу) та невідплатними (односторонніми).

Поточні видатки пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним особам на їх утримання та покриття поточних потреб. Ці видатки включають витрати на державне споживання (утримання економічної і соціальної інфраструктури, державних підприємств, закупівлю товарів та послуг цивільного і військового характеру, поточні витрати бюджетних установ), поточні субсидії нижчестоящим органом влади, державним підприємствам, виплати відсотків за державними й місцевими позиками.

Капітальні видатки являють собою грошові витрати, пов'язані з вкладеннями в основний капітал виробничого й невиробничого призначення та приріст запасів. Вони включають капіталовкладення за рахунок бюджету в різноманітні галузі виробництва, інвестиційні субвенції, довгострокові бюджетні кредити державним і приватним підприємствам, місцевим органам влади.

Видатки бюджету можлна охарактеризувати за якісною і кількісною ознаками. Якісна ознака видатків відбиває їх суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг видатків. За наявності широкого спектра якісних ознак відповідних суспільних потреб їх кількісна характеристика може бути недостатньою для повного задоволення відповідних потреб держави. Таке становище призводить до недофінансування видатків, які затверджуються на відповідний бюджетний період, виникнення дефіциту бюджету, зростання державного боргу.

Механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з доходами бюджету, що полягає в їх кількісній відповідності - при максимальній мобілізації доходної бази бюджету є можливість профінансувати своєчасно і в повній мірі загальний обсяг бюджетних видатків.