54. Фізична організація файлових систем. Типи фізичної організації файлових систем. Поняття фрагментації даних.

Поняття фрагментації даних.

Основні критерії ефективності фізичної організації файлу:

 швидкість доступу до даних;

 об'єм адресної інформації файлу;

 ступінь фрагментованості дискового простору;

 можливість збільшення розміру файлу.

Фізична організація файлу описує правила розташування файлу на пристрої зовнішньої пам'яті, зокрема на диску. Файл складається з фізичних записів - блоків. Блок - найменша одиниця даних, якій зовнішній пристрій обмінюється з оперативною пам'яттю.

Безперервне розміщення - найпростіший варіант фізичної організації при якому файлу надається послідовність блоків диска, що утворять єдиний суцільний ділянку дискової пам'яті.

Для задання адреси файлу в цьому випадку досить вказати тільки номер початкового блоку. Інша перевага цього методу - простота. Але є й два істотні недоліки. По-перше, під час створення файлу заздалегідь не відома його довжина, а значить не відомо, скільки пам'яті треба зарезервувати для цього файлу, по-друге, при такому порядку розміщення неминуче виникає фрагментація, і простір на диску використовується не ефективно, так як окремі ділянки маленького розміру (мінімально 1 блок) можуть залишитися не використовуваними.

Наступний спосіб фізичної організації - розміщення у вигляді пов'язаного списку блоків дискової пам'яті. На відміну від попереднього способу, кожен блок може бути приєднаний до ланцюжок якого-небудь файлу, отже фрагментація відсутня. Файл може змінюватися під час свого існування, нарощуючи число блоків.

Фрагментація даних - процес, при якому файл при записі на диск розбивається на блоки різної довжини, які записуються в різні області жорсткого диска. Протилежним процесом є дефрагментація.

55. Типи файлів. Власники файлів. Права доступу до файлів.

В UNIX існують 6 типів файлів, що розрізняються за функціональним

призначенням та діям операційної системи при виконанні тих чи

інших операцій над файлами:

1. Звичайний файл (regular file)

2. Каталог (directory)

3. Спеціальний файл пристрою (special device file)

4. FIFO або іменований канал (named pipe)

5. Зв'язок (link)

6. Сокет

UNIX - багатокористувацька система. Щоб захистити файли кожного користувача від впливу інших

користувачів, UNIX підтримує механізм, відомий, як система прав доступу до файлів.

Файли в UNIX мають двох власників: користувача (user owner) і групу

(group owner). Важливою особливістю є те, що власник-користувач може не бути членом групи, що володіє файлом.

Власником-користувачем новоствореного файлу є користувач,

який створив файл.

Системний адміністратор може дати користувачу доступ більш, ніж до однієї групи.

Групи звичайно визначаються типами користувачів даної машини.

Права доступу підрозділяються на три типи: читання (read), запис (write) і виконання (execute). Ці типи прав

доступу можуть бути надані трьом класам користувачів: власнику файлу, групі, у котру входять власник, і усім

(іншим) користувачам.

Дозвіл на читання дозволяє користувачу читати уміст файлів, а у випадку каталогів - переглядати перелік імен

файлів у каталозі (використовуючи, наприклад, ls). Дозвіл на запис дозволяє користувачу писати у файл і змінювати його. Для каталогів це надає право створювати в каталозі нові файли і каталоги, чи видаляти файли в цьому каталозі.

Нарешті, дозвіл на виконання дозволяє користувачу виконувати файли (як бінарні програми, так і командні файли).

Дозвіл на виконання стосовно до каталогів означає можливість виконувати команди начебто cd.