Тема 1: Християнська система знань про людину, світ та Бога Питання до лекції:

1. Особливості викладання курсу основи християнської культури.

2. Основні аспекти християнської гносеології.

3. Християнська онтологія як вчення про Бога, світ та людину.

1. Особливості викладання курсу основи християнської культури.

Сучасна культура має два джерела свого буття − античність та християнство. Античність відкрила для Європи феномени науки, філософії та права. Християнство дало для європейської культури мораль, поняття про особистість та вимогу поважати її права. Важливо розуміти, що християнство є значною культуротворчою силою. Щоб в повній мірі усвідомити культурне значення християнства необхідно зрозуміти його не лише як релігію, але й як своєрідний релігійний світогляд та як феномен культури. Християнство як релігію вивчає релігієзнавство. А ось особливості християнського світогляду та культури є предметом курсу Основи християнської культури.

Важливо наголосити, що ОХК є предметом філософським, а не культурологічним. За нашим переконанням курс ОХК має бути поглядом філософів на християнську культуру. Безумовно, по-перше, нас буде цікавити християнство як різновид релігійного світогляду, по-друге, як певна культурне явище. В останньому сенсі нас буде цікавити як християнство втілилося у внутрішню культуру, а потім як воно втілилося у зовнішню культуру. У зовнішньому сенсі християнство як культурне явище виявляє себе у феноменах мистецтва, архітектури, літератури, тощо. А у внутрішньому аспекті християнство це не лише певна мораль, але й система знань та цінностей.

Для християнства, як і для усіх типів світогляду, характерні три принципові речі: знання, цінності та практичні правила поведінки. Християнська система знань основними предметами має Бога, світ та людину. Це достатньо складна система знань, яка в Біблії має лише свої витоки, але яка вдосконалювалася протягом двох тисячоліть. Нас буде цікавити основні засади цих знань, їх принципи, сутність, проблематика взаємодії з науковими та філософськими знаннями. Християнська система цінностей виділяє найголовнішими цінностями − любов, вірність, надію, мудрість, мужність, стриманість, справедливість, тощо. Ці християнські цінності фактично співпадають з загальнолюдськими, універсальними цінностями. Наприклад, істина, краса, справедливість є і універсальними, і християнськими цінностями. Тим самим лише підтверджується теза про культуротворчий характер християнства, про його відкритість до світу. Християнська система практичних настанов не має дуже деталізованої системи правил, що зовнішньо регламентують поведінку людини. Основний наголос в християнстві, на відміну, наприклад, від ісламу, здійснюється на моральних, а не на ритуальних правилах. Хоча підкреслюється важливість їх взаємозв’язку, адже лише єдність морального та ритуально-містичного утворює справжнє, повноцінне християнство. Отже, лише в єдності названих складових (знань, цінностей та практичних настанов) можна розуміти християнство як особливий світогляд та явище культури. Якщо християнин має знання про свою віру, але не має системи цінностей, або він має знання й цінності, але не має практичних навичок молитви − він не повноцінний християнин. Тобто, якщо в християнстві робиться акцент лише на знаннях, то виникає тип релігійного схоластика. Якщо робиться акцент суто на моралі, то виникає тип законника й фарисея. Тому варто виховувати свідому й моральну особистість, розумну і моральну особу.