Спрощення в групах приголосних

Великий збіг приголосних утруднює вимову, і українській мові він невластивий. Цим пояснюється явище спрощення в групах приголосних або утрата у вимові одного із звуків таких груп.

У сучасній українській мові спрощення наявне в таких групах приголосних:

ждн ->■ жн: тиждень — тижня, тижневий, кожний (із кождьныи);

здн-^зн: виїздити — виїзний, пізно (із поздьно);

стн -> сн: честь — чесний, користь — корисний, масть — масний, якість — якісний, вість — вісник; однак у словах, утворених суфіксом н від іншомовних основ на ст, спрощення відсутнє: баласт—баластний, компост—компостний, контраст— контрастний, аванпост— аванпостний, форпост — форпостний;

орфографічно не передається спрощення приголосних у слові шістнадцять, хоч у вимові воно є (ш'існадц'ат');

стл-+сл: щастя — щасливий, лестощі — улесливий, стелити— слати (із стьлати), але зберігається т у словах кістлявий, хвастливий, пестливий, зап'ястний, хворостняк і под.;

слн -> сн: масло — масний (із масльныи), ремесло — ремісник, умисел — умисний, навмисне;

стц-+сц: містити — місце (із містьце);

лнц -> нц: сонце (із сълньце);

рдц-+рц: серденько—серце (із сьрдьце);

сткл -> скл: скло (із стькло);

рнч-+нч: горно — гончар (із гърньчарь);

стс'к-> с'к: місто — мЧс'кйй, орфогр. міський (із містьскыи), у вимові також реформ* іс* кий, турйс'кий, але правописно реформістський у туристський;

скн ->- сн: тиск — тиснути (із тискнутії), тріск — тріснути, блиск — блиснути, писк — писнути, плюскати — плюснути, але випуск — випускний, тоскно;

зкн -> зн: бризкати—бризнути (із бризкнути), брязкіт — брязнути.

Перед суфіксами -ськ- і -ств(о) спрощується у вимові приголосний т після н (нті'к->нс'к): студент — студён}с'кий, референт — референ'с'кий, інтелігент — інтелЧген}с'кий;

студент— студёнство, агент — агёнство і ін., але орфографічно студентський, референтський, інтелігентський, студентство, агентство.

Спрощуються в групах приголосних звичайно проривні д, т, зрідка к або сонорні л, р.