
- •1. Поняття зобов’язань із заподіяння шкоди. Умови їх виникнення
- •2. Загальна характеристика договору найму (оренди).
- •3. Поняття зобов’язань із заподіяння шкоди. Умови їх виникнення
- •4. Поняття зобов’язання та зобов’язального права. Характерні риси та види зобов'язань.
- •5. Договір про надання послуг. Ознаки послуг. Види послуг.
- •6. Зобов’язання з безпідставного придбання та збереження майна.
- •7. Суб’єкти зобов’язання. Множинність осіб у зобов’язанні. Зобов’язання на користь третьої особи.
- •8. Поняття, зміст, суттєві умови, права та обов’язки сторін договору лізингу
- •9. Особливості відшкодування моральної шкоди.
- •10. Елементи зобов'язань.
- •11. Поняття завдатку та його форма. Аванс.
- •12. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника.
- •13. Підстави виникнення та припинення зобов’язання.
- •14. Договір факторингу.
- •15. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •16. Виконання зобов’язань та його принципи.
- •17. Поняття та зміст договору найму житлового приміщення. Права та обов’язки сторін за договором найму житлового приміщення
- •18. Відповідальність за шкоду, заподіяну малолітнім, неповнолітнім, недієздатним.
- •19. Правила виконання альтернативних, часткових, солідарних зобов’язань.
- •20. Поняття забезпечення виконання зобов’язань та його види.
- •21. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи.
- •22. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Форми та види неустойки.
- •23. Права наймача житла і членів його сім'ї. Припинення договору найму житла.
- •24. Зобов’язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди. Конкурс.
- •25. Поняття договору підряду. Відмінності договору підряду від суміжних договорів.
- •26. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Форми та види неустойки.
- •27. Поняття та види спадкування. Прийняття спадщини.
- •28. Класифікація цивільно-правових договорів.
- •29. Поняття та зміст договору перевезення вантажів.
- •30. Спадковий договір.
- •31. Порука та гарантія: порівняльна характеристика.
- •32. Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
- •33. Відмова від прийняття спадщини.
- •34. Гарантії як способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •35. Договір побутового підряду.
- •36. Спадкування за заповітом. Заповідальний відказ. Обов’язкова частина.
- •37. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань та її види.
- •38. Співвідношення договорів послуг та підряду.
- •39. Форма заповіту та порядок його укладення. Недійсність заповіту.
- •40. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •41. Договір будівельного підряду.
- •42. Відповідальність спадкоємців по зобов’язаннях спадкодавця. Розподіл та перерозподіл спадщини.
- •43. Цивільно-правова відповідальність. Підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
- •44. Загальна характеристика договорів на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
- •45. Спадкування по праву давання (представлення!!!). Спадкова трансмісія. Відумерлість спадщини.
- •46. Поняття, загальна характеристика та значення договору поставки.
- •47. Договір зберігання.
- •48. Обов’язки подружжя по взаємному утриманню.
- •49. Поняття збитків, їх склад. Відшкодування збитків.
- •50. Договір перевезення вантажу
- •51. Поняття сім’ї. Види сімейних правовідносин.
- •52. Підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
- •53. Види страхування.
- •54. Особисті права та обов’язки батьків. Обов’язки дітей щодо батьків.
- •55. Заміна осіб у зобов’язанні.
- •56. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
- •57. Поняття шлюбу за сімейним законодавством. Фактичні шлюбні відносини.
- •58. Поняття цивільно-правового договору, його значення. Відмінність цивільно-правового договору від суміжних договорів.
- •59. Договір страхування.
- •60. Умови вступу в шлюб та перешкоди до укладання шлюбу. Порядок укладання шлюбу та визнання шлюбу недійсним.
- •61. Захист прав споживачів. Права та обов’язків споживачів.
- •63. Опіка, піклування та патронат в сімейному праві
- •64. Зміст (умови) договору та його тлумачення.
- •65. Загальна характеристика договору ренти.
- •66. Безготівкові розрахунки, їх різновиди та особливості.
- •67. Укладання договору. Стадії укладання.
- •68. Договір комісії.
- •69. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •70. Зміна та припинення договорів.
- •71. Поняття та загальна характеристика договору управління майном.
- •72. Підстави та наслідки позбавлення батьківських прав. Порядок поновлення батьківських прав.
- •73. Предмет договору купівлі-продажу, ціна та оплата товару.
- •74. Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу.
- •75. Шлюбний договір
- •76. Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу. Різновиди договору купівлі-продажу.
- •77. Кредитний договір. Види кредиту.
- •78. Майнові відносини подружжя. Режим власності подружжя.
- •79. Роздрібна купівля-продаж.
- •80. Поняття та загальна характеристика договору банківського рахунку
- •81. Поняття та умови усиновлення (удочеріння). Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення.
- •82. Момент виникнення права власності у покупця. Ризик випадкової загибелі майна
- •83. Договір позики.
- •84. Аліментні правовідносини. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
- •85. Поняття та загальна характеристика договору дарування. Види договорів дарування.
- •86. Сторони в договорі довічного утримання, права та обов’язки сторін.
- •87. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
- •88. Договір міни та бартеру.
- •89. Спеціальні види зберігання
- •90. Встановлення батьківства. Визнання батьківства. Заперечення батьківства (материнства).
- •91. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання.
- •92. Договір доручення.
- •93. Поняття припинення шлюбу. Порядок та випадки розірвання шлюбу в органах рагСу. Розірвання шлюбу в судовому порядку.
88. Договір міни та бартеру.
За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін,і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи(послуги). .Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
1. Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. Крім того, згідно із ч. 5 ст. 715 ЦК України договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).
Базовим законодавчим застереженням щодо можливості того чи іншого майна бути предметом операцій міни (бартеру) є положення ч. 4 ст. 293 ГК України, відповідно до якої не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Стосовно бартеру в зовнішньоекономічній діяльності постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 756 "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" затверджені переліки товарів (робіт, послуг), з використанням яких здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності забороняється.
2. Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська операція із притаманними їй обмеженнями, зокрема щодо її суб'єктів, або як цивільно-правова, за якої таких обмежень немає. Поняття господарської операції визначене в ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якою господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (вживається термін "підприємство", оскільки дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб - Авт.).
Господарські операції здійснюються в межах господарської (в тому числі підприємницької) діяльності. Підтвердження цього можна знайти в листі Міністерства юстиції України від 8 липня 1999 р. № 17-9-1413 "Стосовно операцій по проведенню взаємозаліків", положення якого фактично ототожнюють господарські операції та господарську діяльність. Господарською діяльністю, в свою чергу, вважається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). У цьому разі учасниками бартерної операції можуть бути тільки суб'єкти господарювання, тобто зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (див. ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-ЇІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). У разі, якщо міна (бартер) здійснюється у загальному цивільно-правовому порядку, її сторонами можуть бути юридичні та/або фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності.
3. Згідно з ч. 2 ст. 293 ГК України (ч. 2 ст. 715 ЦК України) сторона договору міни вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. Тому до договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (ч. 5 ст. 293 ГК України).
4. Товар передається сторонами у власність, повне господарське відання чи оперативне управління. Як і у випадку з договорами купівлі-продажу, поставки, контрактації, правила щодо яких застосовуються до договорів міни, конкретний правовий режим майна, що передається та, відповідно, набувається, залежить від правового статусу сторін договору міни.
5. Обмін товарами, роботами, послугами за договорами міни (бартеру) не опосередковується рухом грошових коштів, що є головною відмінністю цих договорів від договору купівлі-продажу. На це вказується і у визначенні бартеру, що міститься в п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - бартер "передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)".
6. Обмін товарів (робіт, послуг), зазвичай, відбувається на основі еквівалентності їх вартості, що, в свою чергу, нерозривно пов'язане із визначенням ціни товарів (робіт, послуг), що обмінюються. Сторони договорів міни і бартеру мають право самостійно визначати їх вартість без обмежень. Проте за договорами бартеру податок на додану вартість і податок на прибуток визначаються, виходячи із звичайних цін на такі товари (роботи, послуги).
Визначення звичайної ціни міститься в п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно із яким звичайною вважається ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. У разі коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
Трохи інше визначення міститься в Указі Президента України від 23 липня 1998 р. № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", відповідно до ст. 13 якого звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України.
Згідно з ч. З ст. 293 ГК України за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Таке саме положення міститься у ч. З ст. 715 ЦК України.
7. Строки договорів міни та бартеру в межах України законодавством не встановлені, тому у цьому питанні можливе застосування положень щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації. Що ж до строків таких операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" встановлені певні обмеження.